Рішення № 5397783, 17.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.09 Справа№ 33/281

Господарський суд Львівської області розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Науково виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо» (м. Дрогобич)

до відповідача 1:ОСОБА_1 (м. Дрогобич)

до відповідача 2:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів)

про :визнання договору № 247 від 20.05.1999 року недійсним

Суддя : Цікало А.І.

При секретарі : Герасименко В.С. Представники:

Позивача:Костишин Р. Т. представник (довіреність б/н від 02.04.2008 р.)

Відповідача 1:ОСОБА_1 пенсійне посвідчення № 926 від 23.07.2001 р.

Відповідача 2:Савко Н. В. представник (довіреність № 18-11-00487 від 27.01.2009 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін звернулись до суду з узгодженим клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області за вхідним № 3761 від 05.05.2008 р. від Науково виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо»(м. Дрогобич) поступила позовна заява до ОСОБА_1 (м. Дрогобич), до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) про визнання договору № 247 від 20.05.1999 року недійсним.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.05.2008 р. в прийнятті позовної заяви поданої Науково виробничим закритим акціонерним товариством «Плесо»(м. Дрогобич) до ОСОБА_1 (м. Дрогобич), до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) про визнання договору № 247 від 20.05.1999 року недійсним було відмовлено та матеріали позовної заяви з додатками повернуто позивачу.

27.05.2008 р. до суду за вх. № 131-05 від Науково виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо» (м. Дрогобич) поступила апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Львівської області від 07.05.2008 р. по справі № 33/02-06.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 14.10.2008 р. у справі № 33/02-06 апеляційну скаргу Науково виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо»(м. Дрогобич) задоволив, скасував ухвалу господарського суду Львівської області від 07.05.2008 р. у справі № 33/02-06 та матеріали справи повернув до господарського суду Львівської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.01.2009 р. В судовому засіданні 29.01.2009 р., у звязку з неявкою представників позивача та відповідача 1, розгляд справи було відкладено на 17.02.2009 р. В судовому засіданні 17.02.2009 р. розгляд справи було відкладено на 17.03.2009 р.

Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 29.01.2009 р., 17.02.2009 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

27.01.2009 р. до суду за вх. № 1405, від позивача, поступила заява про зміну позовних вимог в якій він просить визнати недійсним п. 1.1. договору № 247 від 20.05.1999 р. купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2, укладеного між представництвом ФДМ України в м. Дрогобичі та ОСОБА_1

29.01.2009 р. до суду за вх. № 34-1 від представника позивача поступила телеграма в якій він просить відкласти розгляд справи.

17.02.2009 р. до суду за вх. № 2820 від позивача поступила заява про зміну позовних вимог, в якій він просить визнати недійсним п. 1.1. договору № 247 від 20.05.1999 р. купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2, укладеного між представництвом ФДМ України в м. Дрогобичі та ОСОБА_1 у тій частині де йдеться, що дана будівля знаходиться на земельній ділянці 2,44 га, виділеній згідно рішення Дрогобицької міської ради від 23.06.1994 року за № 165.

27.02.2009 р. до суду за вх. № 3802 від позивача поступила заява про зміну позовних вимог, в якій він просить суд визнати недійсним п. 1. 1. Договору № 247 від 20. 05. 1999 року купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2 між Представництвом ФДМУ в м. Дрогобичі та ОСОБА_1 у тій частині де йдеться, що дана будівля знаходиться на земельній ділянці 2, 44 га, виділеній згідно рішення Дрогобицької міської ради від 23. 06. 94 року за № 165 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод НВ ЗАТ „Плесо" у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2, 44 га , яка належить НВ ЗАТ „Плесо" згідно Державного акту на право постійного користування землею від 05. 07. 1994 року.

Представник позивача позов підтримав повністю , просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заявах та поясненнях.

Відповідач 1 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 29.01.2009 р., від 17.02.2009 р. виконав частково, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, з'явився в судове засідання.

В судовому засіданні 17.02.2009 р. відповідач 1 подав до суду частину документів.

Відповідач позов заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у поясненнях.

Відповідач 2 вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 02.12.2008 р. та про відкладення розгляду справи від 29.01.2009 р., від 17.02.2009 р. виконав частково, пояснення на позов представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

23.01.2009 р. до суду за вх. № 1070 від відповідача 2 поступило пояснення по справі, в яких він вказує, що регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області не є правонаступником Фонду державного майна України у м. Дрогобичі, а отже не може виступати відповідачем у даній справі.

Представник відповідача 2, будучи присутнім в попередніх судових засіданнях проти позову заперечив.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Рішенням Дрогобицької міської ради № 165 від 23.06.1994 року, земельна ділянка площею 2, 44 га. по вул. Солоний Ставок (площею 0,35 га), по вул. Індустріальна (площею 2,02 га.) та по вул. Лесі Українки (площею 0,07 га) у м. Дрогобич, надана НВ ЗАТ „Плесо" у постійне користування, про що, позивачу, 05.07.1994 р. було видано Державний акт на постійне користування землею серія ЛВ № 15 (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

20.05.1999 р. між Представництвом ФДМ України в Дрогобич та ОСОБА_1 було укладено договір № 247 купівлі-продажу будівлі по АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобовязується передати у власність покупця будівлю загальною площею 246,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 2,44 га., виділеної згідно рішення Дрогобицької міської ради від 23.06.1994 р. за № 165, а покупець зобовязується прийняти вказану будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та пройти реєстрацію будівлі у бюро технічної інвентаризації.

На думку позивача у п. 1.1. Договору № 247 від 20.05.1999 року купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2 наведені дані, що стосуються як самої будівлі, так і земельної ділянки, на якій вона знаходиться.

Позивач вказує, що він не заперечує проти набуття будівлі ОСОБА_1 , а заперечує, що ця будівля знаходиться на земельній ділянці площею, 2, 44 га, і що ця ділянка надана ОСОБА_1

Позивач вказує, що ОСОБА_1 перешкоджає НВ ЗАТ „Плесо" вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, оспорює право НВ ЗАТ „Плесо" на земельну ділянку, яка йому належить на праві постійного користування згідно Державного акту на право користування земельною ділянкою від 05.07.1994 року площею 2, 44 га.

Відповідач 1 заперечуючи позовні вимоги вказав, що він дійсно придбав у Представництва ФДМУ в м. Дрогобич будівлю по АДРЕСА_2.

Відповідач 2 в своїх поясненнях вказав, що він не є правонаступником Представництва і тому не може бути відповідачем у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірного Договору була купівля-продаж будівлі, а не земельної ділянки, відповідач оплатив вартість будівлі, яку придбав по спірному договору, а не земельної ділянки, тому суд вважає, що позов в частині визнати недійсним п. 1.1. Договору № 247 від 20.05.1999 р. купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2, укладеного між представництвом ФДМ України в м. Дрогобичі та ОСОБА_1 у тій частині де йдеться, що дана будівля знаходиться на земельній ділянці 2,44 га, виділеній згідно рішення Дрогобицької міської ради від 23.06.1994 року за № 165 не підлягає до задоволення, як безпідставний.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 чинить перешкоди позивачу в користуванні належною йому ділянкою, не дає можливості НВ ЗАТ «Плесо»вільно користуватись і розпоряджатись належною йому ділянкою, не визнає права позивача на постійне користування вказаною земельною ділянкою, хоча не представив при цьому доказів визнання нечинним чи скасування як рішенням Дрогобицької міської ради № 165 від 23.06.1994 року так і Державний акт на постійне користування землею серія ЛВ № 15 від 05.07.1994 р., тому суд приходить до висновку, що позов в частині зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод НВ ЗАТ „Плесо" у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2, 44 га , яка належить НВ ЗАТ „Плесо" згідно Державного акту на право постійного користування землею від 05.07.1994 року є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 95 Земельного Кодексу України встановлено, що землекористувачі, якщо інше не передбачене законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 5 ст. 13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Пунктом 4 ст. 203 ЦК України, передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовна заява Науково виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо» (м. Дрогобич) до ОСОБА_1 (м. Дрогобич) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) про визнати недійсним п. 1. 1. Договору № 247 від 20. 05. 1999 року купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2 між Представництвом ФДМУ в м. Дрогобичі та ОСОБА_1 у тій частині де йдеться, що дана будівля знаходиться на земельній ділянці 2, 44 га, виділеній згідно рішення Дрогобицької міської ради від 23. 06. 94 року за № 165 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод НВ ЗАТ „Плесо" у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2, 44 га , яка належить НВ ЗАТ „Плесо" згідно Державного акту на право постійного користування землею від 05. 07. 1994 року є обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод НВ ЗАТ „Плесо" у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2, 44 га , яка належить НВ ЗАТ „Плесо" згідно Державного акту на право постійного користування землею від 05. 07. 1994 року.

В частині визнати недійсним п. 1. 1. Договору № 247 від 20. 05. 1999 року купівлі-продажу будівлі на АДРЕСА_2 між Представництвом ФДМУ в м. Дрогобичі та ОСОБА_1 у тій частині де йдеться, що дана будівля знаходиться на земельній ділянці 2, 44 га, виділеній згідно рішення Дрогобицької міської ради від 23. 06. 94 року за № 165 позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву Науково виробничого закритого акціонерного товариства «Плесо»(м. Дрогобич) до ОСОБА_1 (м. Дрогобич) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів) про визнання договору № 247 від 20.05.1999 року недійсним задоволити частково.

2.Зобовязати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 82100) не чинити перешкод Науково виробничому закритому акціонерному товариству «Плесо» (вул. Індустріальна, 3, м. Дрогобич, Львівська область, 82100; код ЄДРПОУ 19175512) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 2, 44 га , яка належить НВ ЗАТ „Плесо" згідно Державного акту на право постійного користування землею від 05.07.1994 року

3.Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя Цікало А.І.