Ухвала суду № 53972105, 25.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 листопада 2015 року К/800/63202/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року по справі № 296/5951/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Виконавчого комітету Житомирської міської ради

про визнання дій протиправними та визнання рішення нечинним,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення від 5 лютого 2014 року № 42 «Про взяття на квартирний облік, включення до списків першочергового та позачергового одержання жилих приміщень і упорядкування черги за місцем проживання» про відмову у взятті його на квартирний облік у міськвиконкомі ОСОБА_4 та визнати нечинним пункт 10 вказаного рішення, яким відмовлено у взятті на квартирний облік у міськвиконкомі позивача.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що він зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1. У вказану квартиру позивач заселився на підставі листа Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 18/6449 від 6 листопада 2006 року терміном на один рік, до вирішення питання постійного місця проживання з обов'язковою оплатою комунальних послуг та квартирної плати. Позивач вказав, що оскільки власного житла не має, а проживання у зазначеній квартирі носить тимчасовий характер, то він потребує поліпшення житлових умов та має право на його отримання у порядку встановленому законодавством. Однак, оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у взятті на квартирний облік у міськвиконкомі, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 забезпечений упорядкованою жилою площею за місцем реєстрації та проживання (більше 6 кв.м. жилої площі на одну особу) і не займається суспільно корисною працею.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Житомирської міської ради в частині відмови у взятті на квартирний облік у Виконавчому комітети Житомирської міської ради ОСОБА_4 та визнано нечинним пункт 10 рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 5 лютого 2014 року № 42 про відмову у взятті на квартирний облік у міськвиконкомі ОСОБА_4

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що дана справа підлягає судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто вказаною нормою чітко встановлено правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.

Судами встановлено, що предметом спору є визнання права на зарахування ОСОБА_4 на квартирний облік за місцем проживання та забезпечення житлом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що підстави для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в даному випадку існує спір про право, отже такий спір не є публічно-правовим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2014 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року підлягають скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 220, 222, п. 7 ч. 1 ст. 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 24 вересня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання дій протиправними та визнання рішення нечинним закрити.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.

Суддя В.І. Ємельянова