Рішення № 53951407, 30.11.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/24919/15-ц

Провадження № 2/127/7453/15

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік Плюс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік Плюс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 11.08.2009 року вона була прийнята на роботу в ПП "Володимирський масив" на посаду випалювача і працювала на цій посаді до 08.01.2014 року. Згодом ПП "Володимирський масив" було реорганізовано в ТОВ "Керамік Плюс", тому 08.01.2014 року позивач була прийнята на роботу в ТОВ "Керамік Плюс" на посаду випалювача стінових та вяжучих матеріалів в порядку переводу з ПП "Володимирський масив". Так, 18.03.2015 року ОСОБА_1 була звільнена з даної посади, за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. Також позивач зазначає, що на час звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті їй заробітної плати, однак остаточний розрахунок при звільненні проведений не був і не проведений до цього часу. ОСОБА_1 неодноразово зверталася усно та письмово за розрахунком до відповідача, та отримувала відмови. Окрім цього, їй було відмовлено у видачі довідки про заборгованість, тому вона звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з ТОВ "Керамік Плюс" на її користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки виплати, згідно довідки про суму заборгованості та середнього заробітку, а також понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 250 грн.

Під час розгляду справи по суті позивачем було уточнено позовні вимоги, на підставі довідки про її середню заробітну плату, згідно яких вона просить стягнути з ТОВ "Керамік Плюс" 13446,49 грн, в тому числі: заборгованість по заробітній платі на дату звільнення 3697,27 грн. і 9749,22 грн. середня заробітна плата за час утримання розрахунку, а також 250 грн. за надання правової допомоги.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнала та не заперечив проти його задоволення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Із записів зроблений в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 вбачається, що вона з 11.08.2009 року була прийнята на роботу в ПП "Володимирський масив" на посаду випалювача, на підставі наказу №1 від 11.08.2009 року та 08.01.2014 року звільнена, у зв'язку з переведенням на роботу у ТОВ "Керамік Плюс", згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України. 16.01.2014 року ОСОБА_1 прийнята на роботу за професією випалювача стінових та вяжучих матеріалів в порядку переводу з ПП Компанії "Володимирський масив" та 19.03.2015 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, на підставі наказу №19 від 18.03.2015 року (а.с. 5-8).

З довідки про середню заробітну плату (дохід) ТОВ "Керамік Плюс" від 17.11.2015 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на даному підприємстві та її середньоденна заробітна плата становить 56,03 грн. (а.с. 24).

Відповідно до довідки ТОВ "Керамік Плюс" № 24 від 16.11.2015 року вбачається, що кінцевий розрахунок перед ОСОБА_1 на дату звільнення складав 3697,27 грн., відпустка була використана в повному обсязі.. дані кошти знаходяться на рахунку 662 "Депонована заробітна плата" та можуть бути отримані працівником в любий момент звернення (а.с. 25).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при звільненні з позивачем не було проведено розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Так, суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли між сторонами, є трудовими, тому регулюються КЗпП України, а саме главою VІІ в частині, що регулює оплату праці при звільненні працівника та відповідальності підприємства за затримку розрахунку при звільненні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічне положення міститься і в ст. 115 КЗпП України.

Відповідно до розяснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що представляє інтереси більшості працівників, або, за його відсутності, - з іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

Відповідно ст.ст. 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 15, 21 Закону України "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган зобовязаний в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату працю", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Пленуму Верховного Суду України у п. 21 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначив, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Пунктом 3 вказаної Постанови встановлюється, що при обчисленні середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад тощо). Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно із п. п. 5, 8 вищевказаної Постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.

Як зазначено у довідці від 17 листопада 2015 року заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи (лютий 2015 року та березень 2015 року) становила відповідно 1436,29 грн. та 804,96 грн., відтак її середньоденна заробітна плата за останні два місяці роботи складала: (1436,29 + 804,96)/40 робочі дні = 56,03 грн.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що середній заробіток за весь час затримки виплати становить 9749,22 грн.

Враховуючи, що доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а також приймаючи до уваги, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, станом на день розгляду справи підприємство не виплатило заборгованість по заробітній платі на дату звільнення в сумі 3697,27 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати в сумі 9749,22 грн. Суд вважає, що заборгованість з відповідача на користь позивача підлягає примусовому стягненню.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 250 грн. витрат на правову домогу, які документально підтверджені (а.с.9) та 487,20 грн. судового збору в дохід держави, оскільки позивач від його сплати звільнена.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 21, 24 Закону України "Про оплату праці", ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням термінів їх виплати", ст.ст. 47, 115-117, 233 КЗпП України, п.п. 2, 3, 5, 7, 8, 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", ст.ст. 10, 57-60, 88, 174, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік Плюс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки виплати - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік Плюс" (м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, ЄДРПОУ 36547896, ідентифікаційний код 36547802283, Свідоцтво платника ПДВ 200136904,2600200109014, МФО 380526) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки виплати в розмірі 13446 (тринадцять тисяч чотириста сорок шість) грн. 49 коп., в тому числі: заборгованість по заробітній платі на дату звільнення 3697 (три тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 27 коп. та середній заробіток за весь час затримки виплати 9749 (дев'ять тисяч сімсот сорок дев'ять) грн. 22 коп., а також 250 (двісті п'ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамік Плюс" (м. Вінниця, пров. Цегельний, 12, ЄДРПОУ 36547896, ідентифікаційний код 36547802283, Свідоцтво платника ПДВ 200136904,2600200109014, МФО 380526) в дохід держави 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: