Постанова № 53941240, 27.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2015 року 810/3851/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Шевчик Світлани Юріївни про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

26 серпня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (далі - позивач) з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області Шевчик С.Ю. (далі - відповідач) про визнання нечинним рішення від 11 червня 2015 р. № 21992651 та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 червня 2015 р. відповідачем було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку) за заявою від 19 травня 2015 р. Зазначив, що позивач є правонаступником Івано-Франківського державного обласного навчально-курсового комбінату (далі - Івано-Франківський ДОНКК). Останній, згідно державного акта про право постійного користування земельною ділянкою від 17 квітня 2006 р., був постійним користувачем земельної ділянки площею 3, 0000 га, що розташована за адресою: с. Хриплин, вул. Автоливмашівська кадастровий номер 2610197401:19:003:0050 (далі - Земельна ділянка). Отже, позивач вважає себе правонаступником всіх майнових прав Івано-Франківського ДОНКК, в тому числі, і права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідач позов не визнав, подав до суду заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що рішення від 11 червня 2015 р. було прийнято у зв"язку з тим, що позивачем не було надано у строк, встановлений відповідачем, рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у постійне користування саме позивачу (а.с. 108-110).

Представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд ухвалив здійснити розгляд даної адміністративної справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

19 травня 2015 р. позивач подав до відповідача заяву про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень (далі - заява від 19 травня 2015 р.) (а.с. 136.

11 червня 2015 р. відповідачем було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21992651 (далі - рішення № 21992651) (а.с. 197).

У зв"язку з тим, що позивач вважає рішення № 21992651 таким, що винесено протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок № 868).

Згідно з вимогами абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 названого Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які

відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в

установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Як убачається з ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, удержавній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право

власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 24 названого Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі, якщо об'єкт нерухомого майна розміщений у межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, одним з таких органів на вибір заявника, а також у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не може здійснюватися у разі наявності помилки в Державному земельному кадастрі, яка виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів).

Як убачається з ч. 4 ст. 24 названого Закону, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до вимог п. 16 Порядку № 868 у разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття. Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.

У разі коли документи подані особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, така особа виготовляє за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав рішення про зупинення розгляду заяви у паперовому вигляді з проставленням напису "Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" у двох примірниках, один з яких видається заявникові, а другий передається органу державної реєстрації прав за місцезнаходженням нерухомого майна. Напис скріплюється підписом особи, яка виготовила рішення, із зазначенням її прізвища та ініціалів і засвідчується в установленому порядку її печаткою.

У разі коли заявник особисто отримує рішення про зупинення розгляду заяви, він пред'являє документ, що посвідчує його особу. На примірнику рішення, що залишається для формування реєстраційної або облікової справи, проставляються дата його отримання та підпис заявника.

У разі коли заявник виявив бажання отримати витяг за результатами державної реєстрації в електронному вигляді та зазначив про це в заяві, державний реєстратор у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви надсилає його на адресу електронної пошти заявника, зазначену ним у заяві. Рішення оформляється в електронній формі відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Заявник усуває обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення або відправлення його на електронну пошту заявника.

Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви, приймає рішення про відновлення її розгляду. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

У день прийняття рішення про відновлення розгляду заяви таке рішення видається особисто або надсилається поштою заявникові.

У разі коли заявник особисто отримує рішення про відновлення розгляду заяви, він пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові або особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, документ, що посвідчує його особу. На примірнику рішення, що залишається для формування реєстраційної або облікової справи, проставляються дата його отримання та підпис заявника.

У разі коли заявник виявив бажання отримати витяг за результатами державної реєстрації в електронному вигляді та зазначив про це в заяві, державний реєстратор у день прийняття рішення про відновлення розгляду заяви надсилає його на адресу електронної пошти заявника, зазначену ним у заяві. Рішення оформляється в електронній формі відповідно до законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу, а також електронного цифрового підпису.

Якщо протягом п'яти робочих днів після отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви до органу державної реєстрації прав, нотаріуса не надійшли документи, які підтверджують усунення в повному обсязі обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно з вимогами п. 20 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

19 травня 2015 р. позивачем було подано до відповідача заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) (а.с. 143).

Як убачається з картки прийому заяви № 21405409, позивачем до відповідача разом із заявою було подано:

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 травня 2015 р. № НВ-2601209972015;

- наказ Міністерства інфраструктури України "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств" від 21 червня 2013 р. № 423;

- державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 17 квітня 2006 р.

- витяг з рішення Хриплинської сільської ради від 24 січня 2006 р. (а.с. 143).

Зокрема, рішенням Хриплинської сільської ради від 24 січня 2006 р. затверджено технічну документацію із землеустрою та передано в постійне користування земельну ділянку площею 3 га Івано-Франківському ДОНКК для обслуговування учбового автодрому за адресою: вул. Автоливмашівська, с. Хриплин та вирішено видати державний акт на право постійного користування (а.с. 152).

17 квітня 2006 р. названому комбінату було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 125371 (а.с. 153).

21 червня 2013 р. наказом Міністерства інфраструктури України "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств" № 423 Івано-Франківський ДОНКК реорганізовано шляхом приєднання до позивача (а.с. 147).

Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Івано-Франківський ДОНКК з 24 липня 2013 р. перебуває в стані припинення (а.с. 171-176).

Усе майно, майнові права та обов"язки Івано-Франківського ДОНКК було передано позивачу згідно з передавального акта балансових рахунків, матеріальних цінностей, активів і пасивів по Івано-Франківському ДОНКК станом на 2 жовтня 2013 р. (а.с. 61-84).

Зокрема, у розділі "Відомість нематеріальних активів" цього акту зазначено, що позивачу було передано акти на землю вартістю 864 грн 00 коп. При цьому, не зазначено адресу та розмір переданих земельних ділянок (а.с. 65).

При вирішенні справи судом враховано, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15 травня 2015 р. № НВ-2601209972015 користувачем Земельної ділянки (кадастровий номер 2610197401:19:003:0050) був Івано-Франківський ДОНКК (а.с. 155-156).

Проте, 28 травня 2015 р. відповідачем було прийнято рішення № 21650132 про державну реєстрацію права власності на Земельну ділянку.

Згідно з ним було вирішено зареєструвати право власності на Земельну ділянку за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією (а.с. 168).

У цей же день відповідачем було здійснено реєстрацію права власності за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією на зазначену Земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 169).

Отже, з 28 травня 2015 р. власником Земельної ділянки єІвано-Франківська обласна державна адміністрація.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Враховуючи, що Земельна ділянка перебуває у власності Івано-Франківської обласної державної адміністрації, для її передачі такої ділянки у постійне користування позивачу необхідне відповідне рішення названої адміністрації.

З урахуванням цих обставин 28 травня 2015 р. відповідачем було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 21668253, яким зупинено розгляд заяви від 19 травня 2015 р. у зв"язку з витребуванням (необхідністю надання позивачем) рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у постійне користування позивачу (а.с. 196).

11 червня 2015 р. у зв"язку з ненаданням позивачем до відповідача рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у постійне користування позивачу відповідачем було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 21992651 (а.с. 197).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було витребувано від позивача рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у постійне користування позивачу та у зв"язку з його неподанням, правомірно було відмовлено у реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як убачається зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, чого не було зроблено позивачем.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що було зроблено відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що рішення від 11 червня 2015 р. № 21992651 є правомірним, а позовні вимоги необгрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги посилання позивача на ст. 126 Земельного кодексу України, оскільки, як вже зазначалося, право власності на Земельну ділянку зареєстровано за Івано-Франківською обласною державною адміністрацією. Позивач, як правонаступник Івано-Франківського ДОНКК, дійсно, на підставі вимог п. "а" ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, має переважне право звернутися до органу виконавчої влади (Івано-Франківської обласної державної адміністрації) та на підставі відповідного рішення зареєструвати право постійного користування на вказану земельну ділянку згідно Порядку № 868.

Проте, дана обставина не може бути підставою для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.