Постанова № 53941248, 24.11.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року 810/5512/14

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. Лесі Українки, 26

час прийняття постанови : 13 год. 00 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.,

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2014 року №00000052206/1209.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, а саме від 14.05.2014 № 00000052206/1209, згідно із яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та за невиконання зобов'язань на суму 807 079,58 грн.

Позивач вказує на відсутність порушення вимог податкового та валютного законодавства, а саме статті 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Постанови Правління НБУ від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», оскільки розрахунки із контрагентом за контрактом № PT-IF/09-17/2011 від 28.09.2011, та за контрактом № PT-IF/20-12/2011 від 20.12.2011 проведено із дотримання встановленого законодавством порядку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, перерахування валютних коштів на користь нерезидента проведено у встановлені для цього строки, правовідносини сторін здійснювалися в рамках звичайної господарської діяльності, із фіксуванням первинними бухгалтерськими документами, господарські операції відображено у податковому обліку позивача відповідно до вимог Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача Олійник О.С. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.05.2014 року №00000052206/1209 підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Макаренко С.В. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін , суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» має статус юридичної особи, зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 16.01.1997 за № 1 342 120 0000 000007, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, як платник податків позивач перебуває на обліку у відповідача, господарська діяльність позивача полягає у виробництві пінополіуретану (поролону), також, він є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до матеріалів справи, з 08.04.2004 року по 14.022014 року податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтерфом» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №РТ-IF/09-17/2011 від 28.09.2011 року, контракту №РТ-IF/20-12/2011 від 20.12.2011року за період з 01.11.2011 року по 25.03.2014 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 22.04.2014 року №1130/10-16-22-06/24593200.

Із Акту перевірки вбачається, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень: статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Постанови Правління НБУ від 14.05.2013 №163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» та з врахуванням положень п.2 ст.4 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" перевіркою встановлено несвоєчасне звернення валютних коштів по контрактах:

- № РТ-ІF/09-17/2011 від 28.09.11р. , валютні кошти надійшли в повному обсязі, але з порушенням законодавчо встановлених термінів 388 564,13 євро прострочка з 21.02.14-27.02.14 становить 7 днів), 331 684,13 євро прострочка з 28.02.14- 11.03.14 становить 12 днів), 274 276,13 євро прострочка з 12.03.14- 13.03.14 становить 2 днів);

- № РТ-ІF/20-12/2011 від 20.12.11 валютні кошти надійшли в повному обсязі, але з порушенням законодавчо встановлених термінів 388 564,13 євро прострочка з 21.02.14-27.02.14 становить 7 днів). 331684,13 євро (прострочка з 28.02.14- 11.03.14 становить 12 днів), 274 276.13 євро (прострочка з 12.03.14- 13.03.14 становить 2 днів).

Позивач, не погодившись з зазначеним Актом перевірки, подав заперечення до Акту від 30.04.2014 року №30/04/2014-1П, які відповідачем залишені без задоволення.

За результатами перевірки відповідачем по відношенню до позивача було прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 травня 2014 року №00000052206/1209, яким за порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку з чим нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 807079, 58 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 14 травня 2014 року №00000052206/1209 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

Відповідно до висновків вказаного Акту перевірки, позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», Постанови Правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Податковий орган зазначає про порушення позивачем встановленого законом строку розрахунків за авансовим платежем від 22.11.2013 на загальну суму 746 153,00 євро за контрактом №PT-IF/09-17/201 1 від 28.09.2011року, а також за авансовим платежем від 22.11.2013 на суму 1 100 000 євро за контрактом № РТ- IF/20-12/201 1 від 20.12.2011 (ст. 10,12 акта перевірки).

Згідно висновків акта перевірки, валютні кошти за вказаними контрактами позивачем повернуто у повному обсязі, але несвоєчасно, тобто із порушенням 90 денного строку розрахунків, встановленого постановою Правління Національного банку України від 14.11.2013 № 453.

Судом встановлено, що 28.09.2011 року між позивачем та компанією «PROEX1M TRADING Kft» (Fehervari ut. 89/95, 1119 Budapest, Hungary, Reg. nr. 01-09-687883, DANSKE BANK A/S (AS SAMPO) ESTONIA BRANCH, TALLINN, ESTONIA, ACC.333478100005, IBAN: ЕЕ 123300333478100005, SWIFT: FORE ЕЕ 2X) укладено контракт №РТ- IF/09-17/2011 предметом якого є сировина для виробництва пінополіуретану (толуілендиізоцианат) код товару - 29291010000. 22.11.2013 року позивач платіжним дорученням в іноземній валюті № 146 перерахував за контрактом № PT-IF/09-17/2011 передоплату за товар ТДІ 80/20 у сумі 746 153,00 EURO (т. 1, а.с. 56; т. 2, а.с. 123).

Контрагент позивача - «PROEXIM TRADING Kft» на виконання умов укладеного контракту №PT-IF/09-17/201 1 від 28.09.2011 року поставив на корись позивача обумовлений товар на підставі митних декларацій № 125130007/2013/195262 від 23.12.2013р.; № 125130007/2014/600080 від 13.01.2014р., № 125130007/2014/600523 від 23.01.2014р., № 125130007/2014/600881 від 03.02.2014р., № 125130007/2014/601008 від 06.02.2014р., № 125130007/2014/601279 від 14.02.2014р., № 125130007/2014/601735 від 27.02.2014р., № 125130007/2014/602035 від 11.03.2014р. на загальну суму 471 876,87 євро (т. 1; а. с. 38; т.2, а. с. 30).

Також, постачальник повернув позивачу отриману від нього передоплату за контрактом № PT-IF/09-17/2011 на загальну суму 299 767,75 євро, що підтверджується випискою із рахунку від 14.03.2014, від 18.03.2014 (т. 1, а.с. 131- 132; 137-138).

Отже, спірна зовнішньоекономічна операція позивача за контрактом № PT- IF/09-17/2011 на суму 471 876,87 євро завершилася поставкою товару, загальна тривалість операції з 22.11.2013 по 11.03.2014 склала 109 днів, а на суму 299 767,75 євро завершилася поверненням передоплати, загальна тривалість операцій з 22.11.2013 року по 18.03.2014 - 116 днів.

Судом, також встановлено, що 20.12.2011 року позивачем із компанією «PROEXIM TRADING Kft» укладено контракт PT-IF/20-12/2011 предметом якого є сировина для виробництва пінополіуретану (поліол) код товару - 3907202100. 22.11.2013 року позивач платіжним дорученням в іноземній валюті № 147 перерахував на поточний рахунок продавця, вказаний в контракті № PT-IF/20- 12/2011 від 20.12.2011 передоплату за товар поліол в сумі 1100 000 EURO.

Компанія «PROEXIM TRADING Kft» на виконання умов укладеного контракту № PT-IF/20-12/2011 від 20.12.2011 поставила на корись позивача обумовлений товар на підставі митних декларацій: № 125130007/2014/600128 від 14.01.2014р.; № 125130007/2014/600171 від 15.01.2014р.; № 125130007/2014/600305 від 17.01.2014р.; № 125130007/2014/600421 від 21.01.2014р.; № 125130007/2014/600423 від 21.01.2014р.; № 125130007/2014/600522 від 23.01.2014р.; № 125130007/2014/601022 від 06.02.2014р.; № 125130007/2014/601068 від 07.02.2014р.; № 125130007/2014/601829 від 03.03.2014р.; № 125130007/2014/601886 від 04.03.2014р.; № 125130007/2014/602027 від 11.03.2014р. на загальну суму 484 983,28 євро (т. 1, а.с. 37; т. 2, а. с. 29).

Також постачальник перерахував позивачу раніше отриману від нього передоплату за контрактом № РТ- IF/20-12/2011 від 20.12.2011р., що підтверджується випискою із рахунку від 18.03.2014 р. на суму 655 482,17 євро, випискою з рахунку від 19.03.2014р., від 21.03.2014р., від 24.03.2014р. (т. 1, а.с. 137; а.с. 141; а.с. 145; а.с. 150).

Отже, спірна зовнішньоекономічна операція позивача за контрактом № РТ- IF /20-12/2011 на суму 484 983,28 євро завершилася поставкою товару, загальна тривалість операції з 22.11.2013 по 11.03.2014 склала 109 днів, а на суму 655 482.17 євро завершилася поверненням передоплати, загальна тривалість операцій з 22.11.2013 року по 24.03.2014- 122 днів.

Щодо строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що завершуються ввезенням товару в Україну суд зазначає наступне.

Як вбачається із акта перевірки (ст.10), 22.11.2013 р. спірний платіж у сумі 746 153 євро та у сумі 1 100 000 євро позивачем було перераховано на користь нерезидента платіжним дорученням № 146 та № 147 відповідно.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23.09.1994 N 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» встановлено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Отже, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, можуть здійснюватися у строк, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу без отримання висновку центрального органу виконавчої влади.

При цьому, Національному банку України надано право на строк до шести місяців запроваджувати інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені Законом.

Пунктом 1 Постанови правління Національного банку України від 14.05.2013 № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до п.9 Постанови Правління Національного банку України від 14.05.2013 року № 163, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.05.2013 за N 718/23250, вказана Постанова набирає чинності з 20 травня 2013 року, крім пунктів 4 та 5, які набирають чинності з 28 травня 2013 року. Постанова діє до 19 листопада 2013 року. 14.11.2013 року Національним банком України прийнято постанову від № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.11.2013 р. за №1951/24483.

У пункті 8 цієї постанови визначено, що вона набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Оскаржене у цій справі податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем із посиланням на порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановлених Постановою Правління ННУ від 14.11.2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», а саме з підстав недотримання вимог постанови в частині проведення строків протягом встановленого постановою 90-денного строку (ст. 12 акта перевірки).

Як вбачається із матеріалів справи, у травні 2014 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, у якому просив визнати незаконною та такою, що суперечить нормативно-правовому акту вищої сили постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 у справі №826/6625/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, у задоволенні вищевказаного позову відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 у справі № К/800/143/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1612.2014 року у справі №826/6625/14 - скасовано, прийнято у справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" задоволено частково, визнано незаконною постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року». Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 у справі № К/800/143/15 на сьогоднішній день набрала законної сили.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищий адміністративний суд України у постанові від 28.10.2015 у справі № К/800/143/15 встановив наступне:

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком. України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно до статті 56 цього Закону, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім, випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності, з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах. "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Пунктом 3 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 нього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Національний банк України не дотримався вказаних приписів, порушивши строки набуття чинності, постанови.

Таким, чином, пункт 8 вказаної постанови в частині слів « набуває чинності з 20 листопада 2013 року» не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, а саме, пункту 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині щодо визнання незаконною постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року».

Отже, незаконність пункту 8 постанови правління Національного бачку України від 14.11.2013 № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року» встановлено Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 у справі № К/800/143/15 та не доказується під час розгляду даної справи.

Вищим адміністративним судом України, також, встановлено, що постанова правління Національного банку України № 453 була прийнята 14.11.2013р. зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.11.2013р. за №1951/24483.

За змістом пункту 8 Постанови НБУ № 453 від 14.11.2013р. вона застосовується починаючи з 20 листопада 2013 року, однак, виходячи з приписів пункту 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно- правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92 зазначена постанова не могла набрати чинності та застосовуватися раніше ніж чим через 10 днів з дня її державної реєстрації, а саме з 26.11.2013р..

Отже, з 20 листопада 2013 року по 25 листопада 2013 року вказана постанова НБУ № 453 діяла без законної підстави, а відтак не могла породжувати правові наслідки у осіб, дії яких вона регламентувала.

Листом Державної податкової адміністрації України від 14.12.2009 № 27734/7/2250-17 щодо механізму відліку строків розрахунків для цілей Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" роз'яснено, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність. Це означає, що до події, факту застосовується той закон (нормативно-правовий акт), під час якого вони настали або мали місце.

На підставі викладеного, 22.11.2013 р. здійснюючи перерахування валютних коштів на користь свого контрагента платіжним дорученням № 146, № 147 позивач мав керуватися вимогами частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23.09.1994 N 185/94-ВР де встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, що не перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, не потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

З врахуванням наведеного, у відповідача не було достатніх правових підстав для винесення оскарженого податкового повідомлення - рішення, оскільки валютні операції позивача здійснені у межах встановленого частиною першою етапі 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» 180 денного строку, що відповідачем не оскаржується, а постанова правління Національного банку України № 453 від 14.11.2013, на порушенні вимог якої наполягає відповідач, станом на момент здійснення позивачем розрахунків ще не набула чинності.

За таких обставин, позивачем не порушувався термін розрахунків у сфері ЗЕД, а тому оскаржене податкове повідомлення - рішення, яким позивачу нараховано у зв'язку із цим пеню на суму 807 079,58 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що розраховуючи пеню та приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач не врахував, що імпортна операція позивача в частині проведеної з перевищенням 90-денного строку завершились без увезення товару в Україну.

Вказане підтверджується наявними в справі виписками банку та доданим перекладом призначення платежу.

Частиною третьою статті 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон) визначено, що строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

На час спірних правовідносин діяв Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1392.

У пункті 2 вказаного порядку зазначено, що строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Обставини завершення операцій в частині суми оплати, на яку відповідачем нараховано пеню, без увезення товару на територію України, підтверджуються також і доданими копіями постанов Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 14.03.2014р. та від 14.04.2014р. .

При чому саме таке завершення операції є підставою для зменшення обслуговуючим банком контрольованої суми операції, як це визначено підпунктом г) пункту 1.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631 (зі змінами).

Таким чином, перераховані на користь компанії «PROEXIM TRADING Кft» грошові кошти за контрактом №РТ-ІF/09-17/2011 від 28.09.2011 ( в сумі 471 876,87 євро) та № PT-IF/20-12/2011 від 20.12.2011 (в сумі 274 276.13 євро), на суму залишку яких відповідачем нараховано пеню, не були використані для оплати за імпортований товар, а повернені нерезидентом позивачеві.

Тобто, у вказаній частині імпортна операція завершилась без будь-якого ввезення товару.

Стаття 2 Закону встановлює різні строки для різних видів господарських операцій.

Так, у частині першій цієї статті вказано, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

А в частині четвертій цієї ж статті зазначено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто, всі постанови Національного банку України можуть стосуватись лише строку, вказаного в частині першій статті 2 Закону.

Зазначене свідчить, що на випадки, коли імпортна операція завершується взагалі без постачання товару на територію України, наведені вище строки не розповсюджуються.

В тому числі поняттям «завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України» охоплюються і випадки повернення попередньої оплати та/або заліку зустрічних однорідних вимог.

Вказана позиція підтверджується і Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 у справі №К/9991/24344/11.

Отже, за таких обставин відсутній факт порушення позивачем ТОВ «Інтерфом» вимог статті 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» по взаємовідносинах із компанією «PROEXIM TRADING Kft", а тому оскаржені податкові повідомлення - рішення є протиправними.

Тому, податкове повідомлення - рішення від 14.05.2014 року №00000052206/1209.є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Доказів, які б спростовували доводи позивача та достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідач суду не надав.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

За таких обставин, оспорюване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.05.2014 року №00000052206/1209.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" сплачений ним судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім)грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 листопада 2015 р.