Постанова № 53925984, 26.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/931/15

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв до Дочірнього підприємства «Кристал-Електроприлад» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з Дочірнього підприємства «Кристал-Електроприлад» заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 1 070,92 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, проте всупереч вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не сплачує самостійно нараховані страхові внески, що призвело до виникнення у підприємства заборгованості з цього збору у сумі 1 070,92 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміни в частині мотивів, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні позову.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Кристал-Електроприлад» перебуває на обліку в ВВД ФСС НВВ ПЗ України у м. Миколаїв як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідачем у жовтні 2002 року подано до Фонду розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів ФСС НВВ ПЗ України за 9 місяців 2002 року, в якому підприємство самостійно визначило суму несплачених платежів у розмірі 736,61 грн., платежі, нараховані на початок періоду, у сумі 334,31 грн., що усього до сплати становить 1 070,92 грн.

Оскільки суму вказаної заборгованості ДП «Кристал-Електроприлад» не сплатило, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення боргу в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сума, заявлена позивачем до стягнення за цим позовом, не є недоїмкою, отже наведені позивачем доводи вважав необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам закону.

При цьому до вказаного висновку суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що визначені підприємством внески є несплаченими через ненадходження коштів на виплату заробітної плати, що виключає обов'язок страхувальника нараховувати платежі до отримання коштів на виплату заробітної плати.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, проте вказаного висновку суд дійшов із помилковим застосуванням норм права, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Такі ж норми містить Порядок стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджений Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 30.11.2010 року № 31.

Водночас згідно положень ст.ст. 45, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року, та в чинній редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. В свою чергу, Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Згідно даних звіту, поданого до Фонду у жовтні 2002 року за 9 місяців 2002 року, підприємство самостійно визначило суму несплачених платежів у розмірі 736,61 грн., платежі, нараховані на початок періоду, у сумі 334,31 грн., що усього до сплати становить 1 070,92 грн.

Також, за даними звіту підприємства у графі 30 недоїмка по платежам відсутня та згідно графи 31 сума платежів у розмірі 1 070,92 грн. є такою, строк сплати якої ще не настав.

Таким чином, сума внесків, заявлена Фондом до стягнення за цим позовом, визначена підприємством як платіж, строк сплати якого не настав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами п. 4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 № 12 та п. 8 Інструкції від 12.07.2007 року № 36 (які діяли до 01.01.2011 року) дотримання страхувальником порядку нарахування та сплати страхових внесків, подання недостовірної звітності, порушення строків її подання перевіряється Фондом шляхом проведення документальних перевірок, про що складається акт.

Разом з цим, Фондом не зазначається та в матеріалах справи відсутні відомості щодо перевірки органом настання обставин, за якими у підприємства виник обов'язок зі сплати, заявлених до стягнення сум платежу.

Зазначені обставини позбавлять суд можливості перевірити правомірність вимог Фонду щодо стягнення вказаних платежів з підприємства без попереднього з'ясування контролюючим органом у відповідності до вимог законодавства виникнення обов'язку страхувальника на сплату коштів, оскільки без перевірки цим органом вказаних обставин, суд перебере на себе повноваження відповідного суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що обов'язок позивача щодо сплати внесків, визначених ним у звіті, настав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення цих коштів в судовому порядку.

Разом з цим, оскільки висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтується на неправильному застосуванні норм права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 201 КАС України підлягає зміні в частині мотивів, з яких виходив суд першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - змінити з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

В.Л. Романішин