Ухвала суду № 53922998, 19.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9622/15

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Кравця Ю.І., Фальчука В.П.

при секретарі: Книгиницькому О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ПАТ КБ „ПриватБанк" - Бодюл Анни Іванівни на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року про роз"яснення рішення у цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення, виселення та стягнення судових витрат, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року первісну позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення, виселення та тягнення судових витрат задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ODOVGA00000197 від 08.06.2007 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» в межах закону дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Виселено осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. Стягнуто з відповідачів в рівних частках на користь позивача судовий збір у розмірі 3219,00 гривень. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.07.2014 року зазначене рішення Овідіопольського районного суду Одеської області залишено без змін.

07.09.2015 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою про роз'яснення вищезазначеного рішення суду, відповідно до якої просив суд роз'яснити рішення суду щодо можливості виконання даного рішення суду в частині виселення без виконання даного рішення в частині звернення стягнення на іпотечне майно.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2015 року заяву ОСОБА_3 задоволено та роз'яснено рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року, зазначивши, що абзац третій резолютивної частини рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року є похідним від абзацу другого та виконанню без виконання абзацу другого резолютивної частини рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року не підлягає.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ПАТ КБ „ПриватБанк" - Бодюл Анна Іванівна звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2015 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції при постановленні ухвали норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про роз`яснення рішення щодо можливості виконання даного рішення суду в частині виселення без виконання даного рішення в частині звернення стягнення на іпотечне майно, суд першої інстанції виходив з того, що виселення (абзац третій резолютивної частини рішення суду) є похідним від звернення стягнення на предмет іпотеки (абзац другий резолютивної частини рішення суду) та окремому виконанню без звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає.

Такий висновок районного суду є правильним.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 з виселенням осіб, які зареєстровані та/або проживають у даній квартирі та з зняттям їх з державної реєстрації по вказаній квартирі, вступило в законну силу що 02.07.2014 року, оскільки було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від цієї ж дати.

23.07.2014 року Овідіопольським районним судом Одеської області за заявою стягувача видано виконавчий лист про виселення зі зняттям з державної реєстрації осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_3

Рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції до касаційного суду на оскаржено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

На даний час йде виконання рішення суду в частині виселення.

Отже подання боржником ОСОБА_3 заяви про роз`яснення рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від 24.02.2014 року пов`язано саме з необхідністю роз`яснити рішення щодо можливості виконання в частині виселення за умови мораторію щодо виконання в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є підставою для виселення.

Згідно з пунктом 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон № 1304-VII) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Відтак установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону № 1304-VII не підлягає виконанню (Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-57цс15 від 27 травня 2015 року).

Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону «Про мораторій» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 Закону «Про мораторій».

(Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-333цс15 від 10 червня 2015 року).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймачів та членів їх сімей.

Відповідно до абз .1 п.1 пояснювальної записки до Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку України, знецінення національної валюти громадяни України втратили значну частину своїх коштів. Через знецінення національної валюти десятки тисяч людей не мають можливості обслуговувати кредитні зобов'язання за споживчими кредитами в іноземній валюті. Банки та інші фінансові установи масово звертають стягнення і примусово вилучають у таких боржників рухоме і нерухоме майно. В тому числі, викидаючи людей із неповнолітніми дітьми з житла на вулицю і забираючи засоби до існування. Це викликає гостре незадоволення у людей і напруження у суспільстві.

Отже однією з цілей прийняття Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є запобігання зверненняю стягнення і примусового вилучення у боржників в тому числі нерухомого майна та запобіганню можливості залишення людей на вулиці.

Умовами, які надають підстави для застосування Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII є та обставина, що нерухоме майно, яке передано в іпотеку використовується, як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про примусове виконання рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.02.2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, і стягувач з цього приводу відомостей, які б це спростовували не надав, судова колегія вважає, що доведеним, що Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" розповсюджує свою дію на ситуацію зі зверненням стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 площею 26,70 кв. м., яка належить відповідачам на праві власності і є їх єдиним житлом.

Аналізуючи норми Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" з урахуванням цілі прийняття даного закону та розглядаючи це в контексті можливості примусового виконання рішення суду в частині примусового виселення відповідачів з квартири, на яку за рішенням суду звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо роз`яснення рішення Овідіопольского районного суду Одеської області від 24.02.2014 року про те, що виселення є похідним від звернення стягнення на предмет іпотеки та окремому виконанню без звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає, правильним. В даному випадку підставою для виселення є звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не підлягає примусовому виконанню саме на стадії виконання судового рішення, оскільки підпадає під дію Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII, ціллю прийняття якого, відповідно до п. 1 пояснювальної записки до цього закону, є запобігання зверненню стягнення і примусового вилучення у боржників в тому числі нерухомого майна та запобігання можливості залишення людей на вулиці. Тому не підлягає окремому виконанню рішення суду про виселення осіб з житла, з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, яке підпадає на стадії виконання судового рішення під Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VII Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Доводи апеляційної скарги про те, що законодавець в ст. 40 Закону України «Про іпотеку» пов`язує черговість звернення стягнення - виселення лише з прийняттям рішення суду, а не з фактичним виконанням, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції щодо роз`яснення рішення суду про неможливість окремого примусовогор виконання рішення суду в частині виселення з підстави звернення стягнення на предмет іпотеки за умови існування законодавчої заборони (мораторію) на стадії виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому судом ухвалено рішення з урахуванням вимог ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. виселення задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Питання щодо заборони примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для виселення, передбачено Законом України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії якого, інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 1, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" Бодюл Анни Іванівни - відхилити.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.М. Таварткіладзе

Судді: Ю.І. Кравець

В.П. Фальчук