Рішення № 53922977, 19.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6061/15

Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року,

встановила:

У травні 2013 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у листопаді 2013 р. позовом, в якому остаточно просила стягнути у солідарному порядку з відповідачів на її користь: 1) матеріальну шкоду у розмірі - 50 000 грн.; 2) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 50 000 грн.; 3) судові витрати.

В позові ОСОБА_4 посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_3. На протязі декількох років вона потерпає від залиття її квартири з розташованої над нею квартири АДРЕСА_1, власником якої був ОСОБА_5, а потім ОСОБА_6. Залиття її квартири підтверджується Актами від 02.06.2009 р., 25.03.2013 р. та 28.03.2013 р.. Розмір завданої матеріальної шкоди становить - 50 000 грн.. КП «ЖКС «Портофранківський», як виконавець послуг з утримання будинку, зобов'язаний утримувати в належному стані внутрішньобудинкові мережі. У невідкладних випадках може здійснити проникнення до житла для ліквідації аварії. Матеріальну шкоду завдано спільними діями, тому відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за затоплення її квартири.

Затопленням квартири їй завдано моральної шкоди, яка полягає у вигляді стресу, постійного душевного дискомфорту, погіршення загального самопочуття, додаткових витратах для відновлення становища. Відшкодування моральної шкоди вона оцінює у розмірі - 50 000 грн..

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 у письмових запереченнях на позов, просив про застосування строку позовної давності. Посилався також на те, що з 27.02.2013 р. ОСОБА_5 не є власником квартири АДРЕСА_1.

КП «ЖКС «Портофранківський» та ОСОБА_6 заперечень на позов не надали. В судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.10.2014. р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто солідарно з КП «ЖКС «Портофранківський», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4: 1) матеріальну шкоду в розмірі - 3 790,00 грн.; 2) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 1 500,00 грн.; 3) судові витрати з проведення експертизи у розмірі - 2 164,38 грн. та судовий збір у сумі - 243,60 грн. (а. с. 129 - 133).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2015 р. заяви ОСОБА_6 від 03.12.2014 р. та ОСОБА_5 від 09.12.2014 р. про перегляд вищевказаного заочного рішення були залишені без задоволення.

ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_5 оскаржує рішення в частині солідарного стягнення з нього матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції щодо нього скасувати. Ухвалити в оскарженій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову до нього.

Представники апелянтів в судовому засіданні підтримали викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги.

КП «ЖКС «Портофранківський» письмових заперечень/пояснень на скаргу не надало. Свого представника в судове засідання не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Заяв та клопотань не надало.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

ОСОБА_4 письмових заперечень на апеляційні скарги не надала. В судовому засіданні вона та її представник заперечували проти задоволення скарг. Пояснили, що з вини відповідачів сталося залиття квартири, в результаті чого було завдано майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухвалені рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду не відповідає.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_4 майнової шкоди у розмірі - 3 790,00 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі - 1 500,00 грн. та судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири мало неодноразовий характер - у червні 2009 р. та березні 2013 р.. Власниками квартири АДРЕСА_1 у цей період були ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Причиною залиття квартири 02.06.2009 р. була аварія стояка гарячої води. Відповідальність за стан внутрішньобудинкових мереж несе КП «ЖКС «Портофранківський», як балансоутримувач будинку. Причиною залиття квартири позивачки 25 та 28 березня 2013 р. було халатне відношення до сантехнічного обладнання власників квартири АДРЕСА_1. Згідно висновків судової будівельної експертизи розмір завданої матеріальної шкоди становить - 3 790,00 грн.. Затопленням квартири позивачу завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої становить - 1 500,00 грн. (а. с. 129 - 133).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про завдання позивачці майнової та моральної шкоди. Висновки суду в цій частині відповідають вимогам ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

Встановлено, що відповідно до актів від 02.06.2009 р., 25.03.2013 р. та 28.03.2013 р. (а. с. 10, 11, 12, 118) позивачка неодноразово потерпала від затоплення її квартири з квартири АДРЕСА_1.

В Акті від 02.06.2009 р. (а. с. 10) вказується про те, що причиною залиття квартири позивачки була аварія на стояку гарячої води. Відповідно до п. п. 5.1.14, 5.1.15 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/11207, системи гарячого водопостачання жилого будинку повинні забезпечувати безперебійне постачання гарячої води розрахункової температури з мінімальними витратами тепла. Балансоутримувач жилого будинку повинен своєчасно та якісно усувати несправності системи.

Підпунктами 5, 10, 12, 17, 18 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, передбачено, що виконавець повинен проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складанням відповідного акту. Утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт. Усувати аварії та інші порушення. Своєчасно проводити за власний рахунок роботи з усунення виявлених несправностей. Відшкодовувати збитки, завдані майну та/або приміщенню споживача та/або членів його сім'ї, шкоду заподіяну його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання послуг, а також моральну шкоду в порядку та розмірі, які визначаються відповідно до законодавства і договору.

Пунктом 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого вищевказаною постановою КМ України, в редакції постанови КМ України від 03.09.2009 р. № 933, передбачено, що точками розподілу, в якій здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку із послуг з постачання холодної та гарячої води є - точка після першої водозапірної арматури та відгалуження від стояка у квартирі споживача. Таким чином, відповідальним за затоплення квартири позивачки 02.06.2009 р. є - КП «ЖКС «Портофранківський». КП «ЖКС «Портофранківський» не надало доказів відсутності своєї вини у затоплені квартири позивачки.

Разом з тим, затоплення, яке відбулося 02.06.2009 р. з вини КП «ЖКС «Портофранківський», знаходиться поза межами строку позовної давності, оскільки позов до суду пред'явлено - 13.05.2013 р. (а. с. 2). Про застосування строку позовної давності просив ОСОБА_5 у запереченнях на позов (а. с. 44 - 45). За вказаних обставин підстави для притягнення до юридичної відповідальності КП «ЖКС «Портофранківський» відсутні. У задоволенні вимог позивачки до КП «ЖКС «Портофранківський» необхідно відмовити.

Відповідно до Актів про затоплення від 25 та 28 березня 2013 р. (а. с. 11, 12, 118) залиття квартири позивачки відбулося з квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із халатним відношенням до сантехнічного обладнання.

Розмір завданої позивачці майнової шкоди відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 6731 від 24.04.2014 р. (а. с. 72 - 81) становить - 3 790,00 грн..

Внаслідок пошкодження належного позивачці майна їй завдано також моральної шкоди, яка полягає у психологічному стресі, душевних стражданнях, у зв'язку із пошкодженням її майна, додаткових затрат часу, життєвих сил для відновлення попереднього становища.

Статтями 1166, 1167 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Доводи апелянтів щодо неможливості виокремити наслідки затоплення, які відбулося у червні 2009 р. від наслідків затоплення, які сталися у березні 2013 р., колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Затоплення квартири позивачки від 25 та 28 березня 2013 р., сталися протягом нетривалого проміжку часу. Враховуючи, що з моменту першого затоплення пройшло більше чотирьох років, колегія суддів вважає, що у Актах від 25 та 28 березня 2013 р. вказані наслідки, у вигляді намокання та відслоєння побілки на стелі і стінах, замокання шпалер тощо, саме цих двох останніх затоплень.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.02.2013 р. (а. с. 48 - 49, 143 - 144) ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_1. За таких обставин підстави для притягнення до юридичної відповідальності ОСОБА_5 за залиття квартири позивачки, які відбулися 25 та 28 березня 2013 р., відсутні. Доводи ОСОБА_5 щодо відсутності підстав для задоволення вимог до нього є обґрунтованими. У задоволенні вимог позивачки до ОСОБА_5 необхідно відмовити.

Частинами 1, 4 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Відповідно до діючого законодавства діє презумпція вини заподіювача шкоди. ОСОБА_6 не надала суду належних та допустимих доказів щодо відсутності її вини у затопленні квартири позивачки, які відбулися 25 та 28 березня 2013 р., коли вона вже була власником квартири АДРЕСА_1. За вказаних обставин не приймаються доводи ОСОБА_6 щодо її не проживання у квартирі АДРЕСА_1, відсутності вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо надання доказів на підтвердження своїх заперечень (ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 131 ЦПК України передбачено, що сторони зобов'язані надати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилося, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням цих вимог, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Для осіб, які зловживають своїми процесуальними правами і обов'язками, наступають відповідні негативні наслідки.

Доводи апелянтів щодо недопустимості та неналежності Актів про затоплення від 25 та 28 березня 2013 р. колегія суддів не приймає до уваги. Дійсно, вищевказані Акти за своєю формою та змістом не відповідають вимогам типового Акту про залиття, аварію що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання), вказаного у Додатку 4 до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Однак вказані у них відомості щодо затоплення квартири позивачки підтверджуються також іншими доказами. Такі відомості містить лист Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07.05.2013 р. (а. с. 123). З листа Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 24.05.2013 р. (а. с. 121) вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 відбувався ремонт з демонтування дверей та облаштування арки. Володільцю квартири АДРЕСА_1 вручено розпорядження про усунення причин заливу та подальше утримання сантехнічного обладнання в належному стані. В листі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02.07.2013 р. (а. с. 117) вказується, що володілець квартири АДРЕСА_1 усунув протікання труби холодного водопостачання і зобов'язується утримувати сантехнічні прибори в належному стані.

За вищевказаних обставин колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині солідарного стягнення майнової та моральної шкоди, судових витрат. Ці висновки є помилковими, суд дійшов їх з порушенням вимог вищевказаних ст. ст. 1166, 1167 та ст. 1190 ЦК України) та ст. ст. 10, 11, 60, 179, 212, 213 ЦПК України.

Статтею 1190 ЦК України передбачено, що солідарну відповідальність перед потерпілими несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди. Встановлено, що підстави для притягнення в солідарному порядку до відповідальності КП «ЖКС «Портофранківський» та ОСОБА_5 відсутні. Майнову та моральну шкоду необхідно стягнути з ОСОБА_6.

Щодо визначення судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі - 1 500 грн., суд першої інстанції послався тільки на положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України та засади розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі гідності та фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних або душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. п. 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, колегія суддів враховує: 1) характер пошкоджень належного позивачці майна; 2) глибину моральних страждань позивачки у зв'язку із пошкодженням належного їй майна; 3) характер додаткових зусиль необхідних для відновлення попереднього стану; 4) відношення відповідача до скоєного - повністю не визнає завдання шкоди, позов не визнає в повному обсязі; 5) відсутність обґрунтування позивачкою розміру відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, вимоги щодо виваженості, розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, необхідно стягнути грошову суму в розмірі - 500 грн..

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи щодо солідарного стягнення майнової та моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про стягнення майнової шкоди у розмірі - 3 790,00 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі - 500,00 грн. тільки з ОСОБА_6. У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю підстав для звільнення ОСОБА_6 від сплати судових витрат, з останньої необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 судові витрати на загальну суму - 2 846,20 грн., яка складається із: - сплачений судовий збір (а. с. 1, 18, 22, 110) у сумі - 729,40 грн. = 114,70 грн. + 114,70 грн. + 500,00 грн.; - оплата судової будівельно-технічної експертизи - 2 116,80 грн. (а. с. 110).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2014 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 (номер картки фізичної особи-платник податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_2):

- у відшкодування майнової шкоди - 3 790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 00 коп.;

- у відшкодування моральної шкоди - 500 (п'ятсот) грн.;

- судові витрати у розмірі - 2 846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) грн. 20 коп..

В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

Є. С. Сєвєрова