Ухвала суду № 53921632, 30.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9299/15-ц 30.11.2015 30.11.2015 30.11.2015

Провадження №22-ц/784/2736/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 490/9299/15-ц Головуючий І інстанції - Мамаєва О.В.

Провадження № 22-ц/784/2736/15 Доповідач - Темнікова В.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Прокопчук Л.М., Маляренко І.Б.,

за участю секретаря - Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління у справах захисту прав споживачів у Миколаївській області про повернення банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2015р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилався на те, що 15.12.2011р. між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір банківського вкладу № SAMDN01000722179394 на суму 37324,82 доларів США. Посилаючись на те, що він має право вимагати повернення вкладу в будь - який момент, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором вкладу у розмірі 37324,82 доларів США, відсотки в розмірі 10870,80 доларів США та судові витрати по справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2015 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління у справах захисту прав споживачів у Миколаївській області про повернення банківського вкладу.

Не погодившись з даною ухвалою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на те, що провадження у справі було відкрито з порушенням правил підсудності та норм процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб дійсно пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. Але відповідно до п.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Із змісту заявлених вимог вбачається, що предметом судового спору позивачем визначені правовідносини, які ґрунтуються на договорі банківського вкладу № SAMDN01000722179394 про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 15.12.2011р.

Згідно Рішення Конституційного Суду України N 14-рп/2011 від 10 листопада 2011 року в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22,23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Враховуючи правовий висновок Конституційного Суду України у справі N 14-рп/2011 про дію Закону України «Про захист прав споживачів» у кредитних правовідносинах, необхідно зробити висновок, що зазначений закон поширюється і на правовідносини, що виникають як під час укладення, так і виконання договору про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір банківського вкладу не підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки за Законом України «Про захист прав споживачів» визначальним є надання послуг виключно для власних та інших потреб споживача, не пов,язаних з отриманням прибутку, в той час як обов,язковою умовою банківського вкладу є виплата вкладнику відсотків, тобто отримання прибутку, не заслуговують на увагу, так як вирішальним в даному випадку є те, що надання коштів у позику з відкриттям банківського депозитного рахунку є видом фінансової послуги, а відповідно до роз'яснень, викладених п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян. Крім того, як зазначено в аналізі Верховного Суду України судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012 рр.) сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни споживчий кредит, фінансова установа, фінансова послуга дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають з кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Згідно з преамбулою Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Відповідно до ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. У ч. 1 ст. 4 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду, зроблених в ухвалі суду, а отже не є підставою для її скасування.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314-315, 110, 109 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: