Постанова № 53895149, 23.11.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р. Справа № 922/4596/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.;

при секретарі Марченко В.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Сидоренка А.С. (за довіреністю №14-100 від 18.04.2015 р.),

відповідача - Закаблукова А.С. (за довіреністю №1245 від 05.11.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№5050Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року у справі №922/4596/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м.Чугуїв, Харківська обл.,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 200216,46 грн. пені, 90251,06 грн. 3% річних та 1021764,12 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу №02-13-10-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 266,51 грн. пені, 3891,73 грн. 3% річних, 49731,96 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року та 1827,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської 24.09.2015р. по справі №922/4596/15 в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 199949,95грн. пені, 86359,33 грн. 3% річних, 972032,16 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199949,95 грн. пені, 86359,33 грн. 3% річних, 972032,16 грн. інфляційних втрат, у стягненні яких відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду харківської області від 24.09.2015р. по справі №922/4596/15 - залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що договори про організацію взаєморозрахунків не містять положень про розповсюдження їх дії на відносини сторін, що склалися до його укладення. А, отже, нарахування, що здійснені компанією до моменту укладення договорів №74/30 та №375/30, є правомірними. Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.43, 111-28 ГПК України, ст.232 ГК України, ст.549-552, ст.625, ст.631 ЦК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження розгляд апеляційної скарги призначено на "23" листопада 2015 р. о 10:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя О.А.Пуль, суддя В.В.Лакіза, суддя В.О.Фоміна.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 23.11.2015р. у зв'язку з відпусткою судді В.В.Лакізи для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя О.А.Пуль, суддя Я.О.Білоусова, суддя В.О.Фоміна.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015р. по справі №922/4596/15 у частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 199949,95 грн. пені, 86359,33 грн. 3% річних, 972032,16 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 199949,95 грн. пені, 86359,33 грн. 3% річних, 972032,16 грн. інфляційних втрат, у стягненні яких відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015р. по справі №922/4596/15 - залишити без змін.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її незаконною та необґрунтованою з підстав, зазначених у відзиві (вх.№15114) на апеляційну скаргу, просить суд рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року по справі №922/4596/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем, продавцем) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (відповідачем, покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №02-13-10-ТЕ-32.

Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32 продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем включно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року позивач передав у власність покупцю протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року імпортований природний газ на загальну суму 11541946,46 грн., що підтверджується: актом приймання-передачі природного газу в обсязі 1888,219 тис.куб.м за січень 2013 року на суму 2472056,32грн.; актом приймання-передачі природного газу в обсязі 1486,102 тис.куб.м за лютий 2013 року на суму 1945604,73 грн.; актом приймання-передачі природного газу в обсязі 1580,004 тис.куб.м за березень 2013 року на суму 2068541,23 грн.; актом приймання-передачі природного газу в обсязі 298,858 тис.куб.м за квітень 2013 року на суму 391264,88 грн.; актом приймання-передачі природного газу у обсязі 826,776 тис.куб.м за жовтень 2013 року на суму 1082415,15грн.; актом приймання-передачі природного газу в обсязі 1012,077 тис.куб.м за листопад 2013 року на суму 1325011,21 грн.; актом приймання-передачі природного газу в обсязі 1723,994 тис.куб.м за грудень 2013 року на суму 2257052,93грн. (а.с.26-а.с.32).

Згідно з пунктом 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року оплата за газ здійснюється покупцем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 9.3 договору сторони погодили встановити строк позовної давності, у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних, інфляційних нарахувань тривалістю у 5 років.

Судом встановлено, що відповідач - Комунальне підприємство "Чугуївтепло", всупереч умовам договору, оплату за поставлений газ здійснювало несвоєчасно, що підтверджується сальдо та довідкою по операціях щодо покупця (а.с.33, а.с.34).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09 грудня 2014 року по справі № 922/1360/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Чугуївтепло" Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 6110032,48 грн. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено. Зменшено розмір стягнення штрафних санкцій на 90%. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення задоволено частково. Відстрочено виконання рішення до 01 квітня 2015 року. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 26528,40 грн. пені, 87197,17грн. 3% річних, 51238,38 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 2233824,00 грн., пені у розмірі 620215,60 грн. та 3% річних у розмірі 139521,10грн. - відмовлено (а.с.35-а.с.42).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору №74/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік) від 11.02.2014 р. та договору №375/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік) від 24.09.2014 р., укладених між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством «Чугуївтепло» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз Україна», предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 р. № 30 (а.с.97-а.с.98, а.с.118-а.с.119).

У п.15 договору №74/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік) від 11.02.2014 р. та договору №375/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік) від 24.09.2014р. сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки позивача щодо пені, 3% річних, інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу №02-13-10-ТЕ-32 суперечать вимогам чинного законодавства.

Уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Отже, для застосування санкцій, передбачених договором поставки природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до змісту якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору. Дана правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України по справам №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012 та постанові Вищого господарського суду України по справі № 910/7258/14.

На суму заборгованості за природний газ, отриманий теплопостачальним підприємством для виробництва теплової енергії, яка була погашена у відповідності до договорів про організацію взаєморозрахунків та протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2015 року № 20 не нараховуються штрафні санкції, інфляційні витрати та 3% річних. (Аналогічна позиція зазначена в постановах Вищого господарського суду України по справам №924/1808/14, № 922/1360/14, №908/3435/14 та № 914/165/15).

Механізм перерахування субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату електроенергії, визначено Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субвенцій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2015 року № 20. Відповідно до п.7 порядку для проведення розрахунків відповідно до цього порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, частину вартості газу по договору № 02-13-10-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року протягом 2013 року на суму у розмірі 9250490,79 грн. Комунальне підприємство "Чугуївтепло" оплатило:

-з коштів, отриманих відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 на загальну суму у розмірі 2885508,00 грн., що підтверджується спільним протокольним рішенням №1598 від 17 вересня 2013 року на суму 184930,00 грн., платіжним дорученням № 6 від 23 вересня 2013 року (а.с.76 - а.с.78); спільним протокольним рішенням №1746 від 16 жовтня 2013 року на суму 185042,00 грн., платіжним дорученням №7 від 28 жовтня 2013 року (а.с.79 -а.с.81); спільним протокольним рішенням №1991 від 19 листопада 2013 року на суму 60144,00 грн., платіжним дорученням №7 від 22 листопада 2013 року (а.с.82- а.с.84); спільним протокольним рішенням №2139 від 12 грудня 2013 року на суму 219717,00 грн., платіжним дорученням № 8 від 23 грудня 2013 року (а.с.85-а.с.87); спільним протокольним рішенням №122 від 22 січня 2014 року на суму 504227,00 грн., платіжним дорученням №1 від 27 січня 2014 року (а.с.88-а.с.90); спільним протокольним рішенням №321 від 18 лютого 2014 року на суму 102760,00 грн., платіжним дорученням №2 від 21 лютого 2014 року (а.с.91-а.с.95); спільним протокольним рішенням №585 від 18 березня 2014 року на суму 333824,00 грн., платіжним дорученням №3 від 21 березня 2014 року (а.с.94-а.с.96); спільним протокольним рішенням №832 від 15 квітня 2014 року на суму 303532,00 грн., платіжним дорученням №5 від 25 квітня 2014 року (а.с.100-а.с.109); спільним протокольним рішенням №1103 від 15 травня 2014 року на суму 235838,00 грн., платіжним дорученням №6 від 26 травня 2014 року (а.с.103-а.с.105); спільним протокольним рішенням №1326 від 12 червня 2014 року на суму 193078,00 грн., платіжним дорученням №7 від 25 червня 2014 року (а.с.106-а.с.108); спільним протокольним рішенням №1521 від 15 липня 2014 року на суму 187325,00 грн., платіжним дорученням №9 від 23 липня 2014 року (а.с.109-а.с.111); спільним протокольним рішенням №1639 від 08 серпня 2014 року на суму 187589,00 грн., платіжним дорученням №8 від 23 серпня 2014 року (а.с.112-а.с.114); спільним протокольним рішенням №1748 від 16 вересня 2013 року на суму 187502,00 грн., платіжним дорученням № 9 від 24 вересня 2014 року (а.с.115-а.с.117);

-з коштів, отриманих на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію на загальну суму у розмірі 6364982,79 грн., що підтверджується: договором №74/30 про організацію взаєморозрахунків від 11 лютого 2014 року на суму у розмірі 1900000,00 грн., платіжним дорученням №2 від 14 лютого 2014 року та договором №375/30 про організацію взаєморозрахунків від 24 вересня 2014 року на суму у розмірі 4464982,79 грн., платіжним доручення № 11 від 15 жовтня 2014 року.

Сторонами не заперечується, що станом на момент подання позову основна заборгованість за договором відсутня.

Предметом розгляду даної справи є вимоги продавця до покупця про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що спільними протокольними рішеннями не внесено змін до договору купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32, а тому не вважає зазначені рішення письмово оформленими змінами до договору, оскільки такими змінами є укладення додаткової угоди до договору.

Однак колегія суддів зазначає, що у розділах 2, 3 спільних протокольних рішень сторони визначили порядок проведення взаєморозрахунків та зобов'язання сторін саме за спірним договором, зокрема, вказавши, що з метою реалізації цього спільного протокольного рішення сторони зобов'язуються перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Таким чином, уклавши спільні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, поставлену відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32 від 28.12.2012 року.

Для застосування санкцій, зокрема, пені, передбаченої п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №02-13-10-ТЕ-32 від 28.12.2012 року та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13 та від 23.09.2015р. у справі №917/2519/14.

Щодо задоволених місцевим господарським судом позовних вимог у частині стягнення з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 266,51 грн. пені, 3891,73 грн. 3% річних, 49731,96 грн. інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 02-13-10-ТЕ-32 від 28 грудня 2012 року, судова колегія виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Також, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У пункті 7.2. договору сторони обумовили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У ході судового розгляду справи було з'ясовано, що відповідачем самостійно було погашено частину основного боргу з коштів підприємства в рахунок погашення боргу за спірним договором, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з КП "Чугуївтепло" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пені у сумі 266,51 грн., інфляційних нарахувань у сумі 49731,96 грн. та 3% річних у сумі 3891,73 грн. з урахуванням договорів про організацію взаєморозрахунків та протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року №20.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що скаржником не доведені заявлені апеляційні вимоги та не надано належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що є наслідком відмови в задоволенні апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015р. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року у справі №922/4596/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.11.2015 року.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.О.Фоміна