Рішення № 5387656, 19.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 жовтня 2009 р. Справа 13/74-09

за позовом:Вінницького обласного виробничо комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" в особі Калинівського відокремленого підрозділу водопровідно-каналізаційного господарства (22400, м.Калинівка-2, Вінницька область, код 23108029)

до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 3888,99 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Линник Л.Г., довіреність

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 28.08.2009 р. порушено провадження по справі за позовом Вінницького обласного виробничо комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Вінницяводоканал" в особі Калинівського відокремленого підрозділу водопровідно-каналізаційного господарства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3888,99 грн. боргу за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення та призначено до слухання, однак через неявку представника відповідача судове засідання було відкладено на 19.10.2009 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

На визначену дату у судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 01.10.2009 р. №10031р-10032р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

01.07.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір приєднання для надання послуг з водопостачання та водовідведення №2.

З червня 2006 року по 01 серпня 2009 року позивачем було надано послуги фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Згідно умов договору п.п.5.2., 5.3. відповідач зобов"язувався після отримання рахунку від позивача, за надані послуги, на протязі 3-х банківських днів проводити оплату по розрахункових книжках або шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, що вказаний в договорі, а також відповідач зобов"язувався провести оплату грошовими коштами вартості нарахованих послуг по водопостачанню та водовідведенню у розмірі 100% від нарахованої суми та провести попередню оплату наступного місяця в розмірі 30% факту отримання послуг попереднього місяця.

В супереч вимог договору зобов"язання відповідачем не виконувалися, заборгованість вчасно не погашалася, в зв"язку з чим позивачем була направлена на адресу відповідача претензія від 27.02.2008 р. №5, з пропозицією в добровільному порядку сплатити суму боргу. Однак яка останнім була залишена без реагування, що і спонукало позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Отже борг відповідача перед позивачем становить 3888,99 грн.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по наданню послуг з водопостачання та водовідведення та дії відповідача по прийняттю даних послуг за визначеною ціною, та його частковий розрахунок свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отримані послуги.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем, всупереч вимогам ст.33 ГПК України та ухвал від 28.08.2009 р. та 29.09.2009 р. суду не надав.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу в розмірі 3888,99 грн. за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення, підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст.530 ЦК України; ст.ст.33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Калинівського відокремленого підрозділу водопровідно-каналізаційного господарства (22400, м.Калинівка-2, Вінницька область, код 23108029) 3888,99 грн. - боргу; 102,00 грн. витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Калинівському відокремленому підрозділу водопровідно-каналізаційного господарства (22400, м.Калинівка-2, Вінницька область, код 23108029) з Державного бюджету України 79,00 грн. зайво сплачених коштів на інформаційно-технічне забезпечення, згідно платіжного доручення №2341 від 20.08.2009 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення направити сторонам.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 20 жовтня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (22400, м.Калинівка-2, Вінницька область)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)