Рішення № 5385692, 17.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/22917.09.09 За позовомПублічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» До Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції»

Простягнення 1 943 699,10 грн. по первісному позову та по зустрічному позову про розірвання договору, визнання послуг такими, що не були надані, визнання актів наданих послуг недійсними та повернення грошових коштів

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивачаМартиновський Д.П., довіреність б/н від 20.05.2008 р.

Від відповідачаШейкін О.Л., довіреність б/н від 20.01.2009 р.

В засіданні приймали участь:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»про стягнення з Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції»1611994,71 грн. заборгованості за надані агентські послуги, суми інфляційних втрат в розмірі 173905,72 гривень, 3% річних від суми заборгованості за надані агентські послуги в розмірі 17554,38 гривень та пені в розмірі 140244,29 гривень, всього:1943699,10 гривень. Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем взятих на себе зобовязань щодо оплати за надані позивачем агентські послуги протягом липня-листопада 2008 року згідно умов агентського договору № 09-06/08 від 10.06.2008 р.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав, наведених у відзиві.

08.05.2009року представником відповідача до канцелярії суду подана зустрічна позовна заява про розірвання договору, визнання послуг такими, що не були надані, визнання актів наданих послуг недійсними та повернення грошових коштів, яка була прийнята 12.05.2009р. судом до провадження та обєднана із первісним позовом.

У судовому засіданні, призначеному на 12.05.2009р., заявлене клопотання представника відповідача за первісним позовом про залучення до участі у спорі 804 фізичних осіб (зазначених в Актах наданих послуг та звітах) в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Це клопотання на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу судом було відхилено, оскільки суду не було доведено, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обовязки зазначених 804 фізичних осіб.

Позивач за первісним позовом на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2009р. надав суду витребувані судом документи, відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти зустрічного позову заперечив повністю з підстав, зазначених у відзиві на зустрічну позовну заяву, а також за клопотанням відповідача за первісним позовом про витребування доказів від 08.05.2009р. - додатково надав документи, на підставі яких позивачем за первісним позовом надавалися агентські послуги відповідачу.

26.06.2009 року до канцелярії суду подане клопотання ОСОБА_4 про залучення її до справи в якості третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Клопотання ОСОБА_4 про залучення її до справи в якості третьої особи на стороні відповідача за первісним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було відхилене судом, виходячи з наступного: по-перше, з огляду на ст. 27 ГПК України рішення з даного господарського спору жодним чином не вплине на права та обовязки ОСОБА_4, по-друге, судом 12.05.2009 р. вже винесено ухвалу про відмову у залученні 804 фізичних осіб (зазначених в Актах наданих послуг та звітах), а ОСОБА_4 є однією з цих 804 фізичних осіб.

В судове засідання, призначене на 17.09.2009р., представником позивача за первісним позовом до суду була подана заява щодо зміни найменування, згідно якої з 16.07.2009р. нове найменування позивача за первісним позовом ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Під час розгляду справи позивач за первісним позовом двічі подавав доповнення до позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основної заборгованості за надані агентські послуги у звязку із частковою оплатою боргу відповідачем за первісним позовом.

В судовому засіданні 17.09.2009р., позивач за первісним позовом остаточно подав заяву про збільшення розміру позовних вимог на суму додатково нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені за період з 16.02.2009р. по 16.06.2009 р. (із розрахунком заборгованості). Згідно цієї заяви позивач за первісним позовом просить стягнути: заборгованість за надані агентські послуги в розмірі 1508734,43 гривень, суму інфляційних втрат в розмірі - 242 708,58 гривень; 3% річних в розмірі 33 030,03 гривень та пеню в розмірі 263884,28 гривень, що в загальному розмірі складає 2048357,32 гривень.

Сторонами по справі надавалися суду заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти.

Розглянувши подані письмові докази та матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення первісного та зустрічного позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем по первісному та по зустрічному позову не було наведено суду безумовних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з поданих матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача як за первісним та і за зустрічним позовом.

Окрім того, позивачем за первісним та позивачем за зустрічним позовом не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008 року між сторонами був укладений агентський договір №09-06/08, відповідно до умов якого, позивач (агент) зобовязався надавати агентські послуги відповідачу (страховику) по сприянню в укладенні договорів страхування від імені, в інтересах та за рахунок відповідача, а відповідач мав своєчасно здійснювати оплату агентської винагороди за надані агентські послуги в розмірі, порядку та на умовах, передбачених агентським договором (ст. 1, 2 агентського договору).

Згідно з умовами агентського договору, оплата позивачу агентської винагороди здійснюється на підставі затверджених відповідачем актів наданих послуг та звітів агента про надані послуги, складених за формами, встановленими агентським договором в порядку і у строки, визначені у ст. 3 агентського договору.

Перелік послуг, які згідно умов агентського договору відповідач надає позивачу передбачений Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками»№1523 від 18.12.1996 року та тотожний послугам визначеним в статті 1 агентського договору.

Згідно п.1 ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України, агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, зокрема, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування.

Крім того, статтею 297 Господарського кодексу України, передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Всі акти наданих послуг та звіти агента про надані послуги оформлені згідно з Додатком №2 до агентського договору та підписані уповноваженими представниками сторін. Зокрема, від імені відповідача зазначені документи підписані головою правління та скріплено печаткою відповідача без жодних зауважень та заперечень.

Однак, виплата агентської винагороди за надані агентські послуги протягом липня листопада 2008 року була здійснена Відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі.

23.12.2008 року відповідачем було направлено лист позивачу, в якому відповідач підтверджує факт отримання послуг від позивача та наявність невиконаних зобовязань відповідача по сплаті агентської винагороди на користь позивача.

21.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №2 до агентського договору, згідно з якою відповідач доручає позивачу здійснити договірне списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача, для виконання зобовязань відповідача зі сплати агентської винагороди на користь позивача, в розмірі, необхідному для виконання зобовязань за агентським договором.

Відповідачем по справі надана довідка бухгалтерії, в якій визначені суми агентської винагороди, самостійно перераховані позивачу за надані ним агентські послуги: 29.08.2008р. 84425,61гривень; 15.01.2009р.- 299636,65 гривень.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що переліченими документами та матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з надання агентських послуг відповідачу за актами наданих послуг №08-08/08(АД), №09-09/08(АД), №11-10/08(АД), №11-11/08(АД), №05-12/08(АД) та звітами агента про надані послуги за липень-серпень 2008 року, проте відповідач в порушення умов агентського договору не здійснив своєчасно та у повному обсязі оплату послуг, наданих позивачем.

Судом прийнято до провадження зустрічну позовну заяву про розірвання договору, визнання послуг такими, що не були надані, визнання актів наданих послуг недійсними та повернення грошових коштів, яку позивач за зустрічним позовом мотивує наступним. Відповідач (ЗАТ «ПУМБ») протягом липня - листопада 2008 року надавав послуги позивачу (ЗАТ ФГ «Страхові традиції») не за агентським договором, а за договором про співробітництво №01-04/08, укладеним 12.05.2008 року між сторонами; укладення страхових договорів стало наслідком особистого вибору третіх осіб, враховуючи масштабну рекламну компанію позивача, та його позитивний імідж, а не сприяння відповідача; підписання ним актів наданих послуг, відповідних звітів про надання послуг у період з липня по грудень 2008 року та перерахування грошових коштів згідно зазначених актів відбулося внаслідок введення відповідачем позивача в оману.

Судом не взято до уваги доводи позивача (ЗАТ ФГ «Страхові традиції»), зазначені у зустрічній позовній заяві, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що агентський договір та договір про співробітництво мають різні мету укладення та зміст. Зокрема, згідно договору про співробітництво, укладеному між сторонами, жодні послуги, роботи за договором про співробітництво сторонами не надаються, не виконуються та не оплачуються, відповідно не оформлюються акти та звіти наданих послуг. Проте агентський договір передбачає надання агентських послуг відповідачем позивачу за відповідну плату. Твердження про те, що укладення страхових договорів стало наслідком особистого вибору третіх осіб, враховуючи масштабну рекламну компанію позивача, та його позитивний імідж, спростовується тим, що умовами кредитних договорів з тими позичальниками, які за сприяння відповідача, діючого на підставі агентського договору, уклали із позивачем договори страхування, передбачено отримання кредитних коштів за умови страхування у позивача.

Позивач вимагаючи розірвати дію Агентського договору №09-06/08 від 10.06.2008р., укладений між позивачем та відповідачем, у позовній заяві не посилається ні на одну норму законодавства, згідно якої договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, та не довив право звернення позивача до суду щодо розірвання дії договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суду не надано доказів поданняпозивачем (за зустрічним позовом) на адресу відповідача пропозиції про розірвання договору.

За таких обставин, вимога позивача про розірвання договору задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна встановити та довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Провадження у справі в частині визнання недійсними актів наданих послуг №08-08/08(АД), №09-09/08(АД), №11-10/08(АД), №11-11/08(АД), №05-12/08(АД) слід припинити на підставі п.1 ст.80 ГПК України з огляду на те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсним актів з підстав, зазначених у законодавстві. Складені сторонами акти про виконання зобовязань не є актами у розумінні ст. 12 ГПК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача за первісним позовом, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1508734,43 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індекси інфляції визначаються Державним комітетом статистики України та публікуються в газеті "Урядовий кур'єр" щомісяця.

Перевіривши розрахунки сум інфляційних втрат, що становлять 242708,58 гривень, а також 3% річних, що становлять 33030,03 гривень, суд вважає їх правильними, та такими, що відповідають вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням положень ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті агентської винагороди відповідач не виконав своєчасно та у повному обсязі, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до ст. 4 агентського договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, становить 263884,28 гривень.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 263884,28 гривень також обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем за зустрічним позовом не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на зустрічну позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову, а в частині зустрічного позову про визнання недійсними актів наданих послуг провадження у справі підлягає припиненню.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач за первісним позовом довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по первісному позову, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, за зустрічним позовом на позивача.

17.09.2009 в судовому засіданні закінчено розгляд справи. Суддя оголосив тільки вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, п.1. ст.. 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Фінансова група «Страхові традиції»(місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. В. Хвойки, буд. 15/15, ідентифікаційний код: 32281587) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»(місцезнаходження: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 2 “а”, ідентифікаційний код: 14282829) 1508734,43 (Один мільйон пятсот вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 43 коп. суму основного боргу, 242708,58 (Двісті сорок дві тисячі сімсот вісім) грн. 58 коп.суму інфляційних втрат, 33030,03 (Тридцять три тисячі тридцять) гривень 03 копійки 3 % річних, 263884,28 (Двісті шістдесят три тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн.. 28 коп. пені, 20483,58 (Двадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн.. 58 коп. державного мита та 118,00 (Сто вісімнадцять) грн.. 00 коп. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В частині зустрічного позову про визнання недійсними актів наданих послуг провадження у справі припинити

В решті частині зустрічної позовної заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяІ.І. Борисенко

Рішення підписано: 28.09.2009р.