Рішення № 5385401, 21.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/24621.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Східно - українська компанія «Золотий Лев»

до Товариства з обмеженою відповідальністю “О`КЕЙ Україна”

про стягнення 163491,15 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:Левицький В.А. (довіреність № б/н від 21.04.2009 р.)

Від відповідача: не зявилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Східно - українська компанія «Золотий Лев»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “О`КЕЙ Україна” (відповідача) про стягнення 64695,78 грн. заборгованості за договором поставки № 01/01/08-ПТ від 11.01.2008 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 50678,73 грн., пеню в розмірі 6098,10 грн., 3% річних в розмірі 1353,74 грн., інфляційні збитки в розмірі 6565,21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобовязання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2009 р. порушено провадження у справі № 39/246 та призначено справу до розгляду на 07.09.2009 р. о 09:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.09.2009 р., подав усне клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Судом клопотання задоволено.

Представник позивача 07.09.2009 р. через відділ діловодства суду подав пояснення до ухвали.

Ухвалою суду від 07.09.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 21.09.2009 р. о 11:40 год.

Відповідач у судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/246 від 17.07.2009 р. та 07.09.2009 р. направлені позивачу та відповідачу - за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвал суду.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/246 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судових засіданнях 07.09.2009 р. та 21.09.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні, призначеному на 21.09.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.01.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Східно - українська компанія «Золотий Лев»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «О`КЕЙ Україна»(відповідач) було укладено договір поставки № 01/01/08-ПТ, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобовязувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень відповідача поставляти товар, а відповідач в свою чергу зобовязувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, приймати товар та оплачувати його вартість, за цінами вказаними в специфікації.

Поставка товару повинна була здійснюватися на підставі замовлень відповідача. Асортимент, ціна та інші характеристики товару повинні були визначатися в накладній, яка має відповідати замовленню відповідача (п. п. 1.2, 1.3., 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, поставка товару повинна була здійснюватися з метою його оптово-роздрібної реалізації відповідачем через мережу магазинів «О`КЕЙ».

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними та товарно- транспортними накладними, а саме: товарно-транспортною накладною № 2385 від 14.02.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2472 від 22.02.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2568 від 06.03.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2569 від 06.03.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2705 від 20.03.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2763 від 27.03.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2795 від 01.04.2008 р., товарно-транспортною накладною № 2899 від 11.04.2008 р. на загальну суму 85998,34 грн. (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 12.1, 12.2 договору, договір діє до 31 грудня 2008 р. і у випадку якщо за 30 днів до дати закінчення дії договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік; така пролонгація не обмежена за терміном і може здійснюватися щорічно. Сторонами не надано доказів на спростування, а матеріали справи вказують на те, що поставки продукції здійснювались за договором, який був пролонгований, з огляду на відсутність заяв про його припинення (розірвання).

Відповідач частково сплатив позивачу за поставлений товар грошові кошти в розмірі 35319,61 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1000024256 від 13.03.2008 р. на суму 13644,90 грн., № 1000047558 від 02.07.2008 р. на суму 11784,00 грн., № 1000070933 від 03.09.2008 р. на суму 9890,71 грн. та про, що не заперечує позивач (копії платіжних доручень в матеріалах справи).

Судом також встановлено, що Товар, переданий відповідачу за товарно-транспортними накладними був частково оплачений відповідачем у сумі 35319,61 грн.

Проте заборгованість по іншим товарно транспортним накладним у сумі 50678,73 грн. Відповідач, станом на час подання позивачем позову до суду, не оплатив, чим порушив покладені на нього зобовязання щодо своєчасної оплати поставленого Товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір № 01/01/08-ПТ поставки товару від 11.01.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обовязки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п.8.2 Договору № 01/01/08-ПТ від 11.01.2008 р. строк виконання зобовязань щодо оплати товару переданого згідно вказаних видаткових накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 21 дня з моменту поставки товару, а згідно з п. 1.4 договору товар буде вважатись поставленим покупцю за умови, що сторони підписали товарно-транспортну, товарну накладну, яка засвідчує отримання товару покупцем, постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю відповідно до вимог договору.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобовязання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 50678,73 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6098,10 грн., інфляційних збитків в розмірі 6565,21 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1353,74 грн.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). В силу п. 1. ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 1. додатку до договору поставки передбачено, що за порушення строків проведення оплати відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості несвоєчасно оплаченої суми.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 6098,10 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 6565,21 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1353,74 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 646,96 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «О`КЕЙ Україна»(01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, 33 пов. 13; ідентифікаційний код № 34356884; п/р № 26007201309185 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східно - українська компанія «Золотий Лев»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 5а; код ЄДРПОУ № 20205260; п/р № 26009085436992 ДФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305017) 50678,73 грн. (пятдесят тисяч шістсот сімдесят вісім гривень 73 коп.) основного боргу, 6098,10 грн. (шість тисяч девяносто вісім гривень 10 коп.) пені, 6565,21 грн. (шість тисяч пятсот шістдесят пять гривень 21 коп.) інфляційних збитків, 1353,74 грн. (одна тисяча триста пятдесят три гривні 74 коп.) трьох відсотків річних, 646 (шістсот сорок шість) грн. 96 коп. державного мита та 315 (триста п`ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.