Рішення № 5385106, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/32714.09.09 За позовом Київського міського пологового будинку №7 До Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

Про стягнення 52422 грн. 95 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_3 по дов. №б/н від 10.08.2009р.

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київського міського пологового будинку №7 про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 52422 грн. 95 коп. основного боргу.

Відповідач в засідання суду не зявився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 31.07.2009р. та 13.08.2009р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача 1 та його відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 14.09.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

17.09.2001р. між Київським міським пологовим будинком №7 (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір №729/8 оренди нежилого приміщення загальною площею 106,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_2

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

На виконання даного договору позивач передав відповідачу зазначене приміщення, що підтверджується актом приймання передачі від 15.12.2000р., підписаним представниками сторін.

Відповідно до п. 10 вказаного договору він вступає в силу після його реєстрації в Головному управлінні охорони здоров»я населення м. Києва та підписання сторонами тексту договору.

Договір зареєстрований в книзі записів договорів оренди майна Головного управління охорони здоров»я населення м. Києва 17.09.2001р.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії вищевказаного договору сторони визначили до 15 липня 2004 року (п.10 договору).

Оскільки жодна з сторін не заперечила проти продовження дії договору оренди, він був пролонгований до 15.07.2007р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2007р. по справі №36/418

позов Київського міського пологову будинку №7 до Приватного підприємця ОСОБА_2 про виселення з нежитлового приміщення на першому поверсі в будинку АДРЕСА_3 та повернення зазначеного приміщення задоволений.

Виселено Приватного підприємця ОСОБА_2 з нежилого приміщення площею 106,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 та повернуто приміщення Київському міському пологовому будинку №7.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2008р. апеляційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2007. без змін.

Постановою Вищого Господарського суду України від 02 квітня 2008року касаційна скарга Приватного підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2008 року у справі №36/418 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2007р., залишеного без змін постановою київського апеляційного господарського суду від 24.01.2008р., 15.02.2008р. Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

При розгляді справи судом встановлено, що постановою про закінчення виконавчого провадження від 11.08.2008р. відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві по виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 15.02.2008р. по справі №36/418 встановлено, що приміщення площею 106 кв.м. в будинку №9 по вул.. Предславинській у м. Києві передано відповідачем Фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 на підставі договору оренди майна від 25.03.2008р.

Спір по справі виник у звязку з тим, що після закінчення строку дії договору, прийняття судом рішення про виселення відповідача, останній приміщення не звільнив та не передав приміщення по акту позивачу. На час розгляду справи між сторонами не підписаний акт прийомку передачі приміщення.

Відповідно до п. 3.7 договору відповідач зобов»язаний сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 20 числа, наступного за звітним періодом на рахунок позивача.

Крім того, відповідно до умов договору відповідач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату комунально побутових послуг, витрат, повязаних з експлуатацією приміщення, плату за землю та спеціальне використання прісних водних ресурсів.

Відповідно до п. 6 договору орендар не звільняється від внесення орендної плати та інших обумовлених цим договором платежів до передачі майна за актом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків у частині повернення приміщення та в частинні внесення плати за фактичне користування приміщенням та послугам в результаті чого виникла заборгованість станом на день предявлення позову в сумі 52422 грн. 95 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, оскільки не надав доказів повернення приміщення позивачу по акту прийому - передачі, а тому зобовязаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату та надані послуги.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Представником позивача в судовому засіданні 14.09.2009р. наданий акт звірки взаєморозрахунків, підписаний повноважними представниками сторін, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість станом на 01.07.2009р. в сумі 54328 грн. 07 коп. (за фактичне користування приміщенням 36007 грн.22 коп., податок на землю 1802 грн. 88 коп., комунальні послуги - 16517 грн. 97 коп.).

При розгляді справи представником позивача наданий належним чином засвідчений прибутковий касовий ордер №37 від 27 серпня 2009р., відповідно до якого відповідачем сплачено позивачу 20 000 грн. за фактичне користування земельною ділянкою та комунальними послугами.

У звязку з тим, що сума заборгованості в розмірі 20000 грн. сплачена відповідачем після предявлення позову позивачем до суду та порушення провадження у справі, провадженні в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку із відсутністю предмету спору.

В решті вимог позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 32 422 грн. 95 коп.

Витрати по сплаті державного мита в сумі 525 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Київського міського пологового будинку №7 ( м. Київ, вул.. Предславинська, 9, код 22964365) 32422 грн. 95 коп. основного боргу, 525 грн. державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог про стягнення 20000 грн. провадження у справі припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяОСОБА_5