Ухвала суду № 53849470, 19.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/9766/15

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

За участю секретаря Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и л а:

23.09.2011р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою, та визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним.

Зазначав, що з 18.03.1983р. перебуває з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Шлюбні відносини між ними тривали до березня 2010р., після чого проживання однією сім'єю із відповідачкою було фактично припинено.

Спільне життя з відповідачкою не склалося з ряду об'єктивних причин, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе.

Вони з дружиною не дійшли згоди, з ким з них буде проживати неповнолітня дитина. Вважає, що проживаючи разом з ним, дитина буде краще забезпечена та доглянута.

Донька досягла 14 років та бажає проживати разом з ним.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2012р. позов задоволено частково: розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, (дошлюбне призвіще ОСОБА_2), що був зареєстрований Ленінським відділом РАГС м. Одеси, актовий запис №147; після розірвання шлюбу відповідачці залишено прізвище «ОСОБА_2»; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.10.2015р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3, вважаючи заочне рішення суду законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - відхилити.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони та їх представники не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

ОСОБА_3. подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягає на розірвання шлюбу з відповідачкою.

ОСОБА_2 також подала заяву до апеляційного суду про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю її представника-адвоката Антонова Л.Г. у розгляді кримінальної справи, яка в цей час розглядається у Приморському районному суді м. Одеси.

Проте ця обставина не може бути підставою для відкладення розгляду справи й тому за правилами ч.2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів розглядає справу у відсутності сторін та їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги й заперечення проти неї, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає огляду на таке.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції керувався тим, що сім'я сторін розпалася остаточно, існує формально, зберегти їх сімейні стосунки неможливо, а дитина досягла чотирнадцяти років, яка згідно ч.3 ст. 160 СК України самостійно визначає своє місце проживання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 18.03.1983р., зареєстрованому у Ленінському відділі РАГСу м. Одеси, актовий запис №147, (а.с.7).

Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як зазначав позивач у позовній заяві спільне життя між ним та відповідачкою не склалося з ряду об'єктивних причин, подальше їх спільне життя та збереження сім'ї неможливо, шлюбні відносини вони припинили у березні 2010р. Позивач на примирення не погоджується.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки обставини, викладені ОСОБА_3., свідчать про те, що у останнього відсутня вільна згода на перебування у шлюбі, який вони припинили у березні 2010р., збереження шлюбу, на думку суду, суперечитиме його інтересам.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

У п. 11 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що скасування рішення суду про розірвання шлюбу в разі, коли його було зареєстровано в органах РАЦС і подружжя (або один із них) взяли новий шлюб, можливе тільки у випадку, коли при його постановленні були допущені істотні порушення норм матеріального або процесуального права. Розглядаючи справу після скасування попереднього рішення про розірвання шлюбу, суд повинен з'ясувати, чи не було його зареєстровано в органах РАЦС, і вирішити питання про анулювання цього запису.

Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України..

Посилання відповідачки у апеляційній скарзі на те: що з позовом до суду звернувся представник позивача, який не мав повноважень на пред'явлення позову; що суд не витребував інформацію про її місце проживання; що у порушення ст. 27 ЦПК України суд не направив їй копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви; що суд безпідставно розглянув справу у заочному порядку й розглянув справу у її відсутності, не повідомивши її про час та місце розгляду справи, а складені акти приватної компанії ТОВ «Даймекс» не можна вважати такими, що є кур'єрською доставкою їй судових повісток; що суд не надав сторонам строк на примирення, - самі по собі в силу ч.3 ст. 309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду, оскільки вони не призвели до неправильного вирішення справи.

Більш того, з наданої довіреності від 24.03.2011р. убачається, що ОСОБА_7 мав право пред'являти позов від імені ОСОБА_8,(а/с. 6); що відповідачці судом неодноразово надсилалися судові повістки за адресою: АДРЕСА_1, які не були їй вручені у зв'язку з її відсутністю, що підтверджується складеними актами. Підстав не довіряти цим актам у суду не було. Саме цю адресу свого проживання відповідачка зазначила у своїх численних заявах та скаргах.

Колегія суддів, дослідивши надані письмові докази встановила, що сім'я сторін розпалася у 2010р., з цього часу сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, позивач 18.08.2012р. уклав новий шлюб з іншою жінкою - ОСОБА_9, від якого мають дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судами письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що постановляючи заочне рішення про розірвання шлюбу суд першої інстанції встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, у зв'язку із чим, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання, а тому висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути визнані підставою для його скасування, тому підлягають відхиленню.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

При подачі апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_2 не в повній мірі сплатила судовий збір, а саме: недоплата складає 33,36 грн., тому у відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачки у дохід держави необхідно присудити судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 травня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Одеси, реєстраційний номер облікової карки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1, у дохід держави судовий збір в сумі 33,36 грн. на банківські реквізити: Отримувач: УК у м. Одесі, Малиновський район, 22030001; код ЄДРПОУ 38016923; Р/Р. 31214206780007; МФО 828011; Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; призначення платежу «судовий збір» за подачу апеляційної скарги у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді Апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан

В.О.Панасенков

Р.Д. Громік