Ухвала суду № 53842559, 26.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1829/15 Справа № 206/73/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лисична Н.М.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: головуючого Лисичної Н.М.

суддів Баранніка О.П., Колодяжної Н.Є.

при секретарі Самокиші Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2014 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину,-

В С Т А Н О В И Л А :

18.07.2013 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину,-

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2014 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог на тій підставі, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і позовних вимог колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

При розгляді справи судом встановлено, що 19 листопада 2010 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 була посвідчена довіреність, видана ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7 щодо розпорядження майном, зареєстрована в реєстрі за № 4830. 19 листопада 2010 року між ОСОБА_6, від імені якої діяла ОСОБА_8, на підставі вищевказаної довіреності та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 4831. 21 листопада 2010 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 14.07.2011 року, серії 1-КИ № 417507, актовий запис № 4924. Позивачка - ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_4 є рідними дітьми померлої ОСОБА_6, що не заперечується сторонами по справі. В липні 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання недійсною довіреністі, що видана ОСОБА_6 19.11.2010 року ОСОБА_3, посвідчену нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованої у реєстрі за № 4830 із застосуванням наслідків його недійсності, визнавши недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, посвідчений 19.11.2010 року нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріальної округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі за № 4831. Зазначивши, що в серпні 2011 року під час оформлення спадщини після смерті матері - ОСОБА_6, вона дізналася від нотаріуса, що спірна квартира АДРЕСА_3, яка належала її матері, а зараз належить ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 19.11.2010 року, укладеного за довіреністю від 19.11.2010 року від імені матері відповідачем ОСОБА_3. Вважає, що її мати ОСОБА_6, надаючи довіреність ОСОБА_3 на розпорядження майном не розуміла змісту довіреності, оскільки в тексті застосовувалися юридичні терміни на українській мові, яку мати не розуміла, оскільки не вивчала, а також на час підписання довіреності мати хворіла тяжким невиліковним захворюванням, відчувала біль та страждання, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скориставшись її хворобливим станом та нерозумінням української мови ввели її в оману, при цьому посилалася на ст.230 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Із письмових поясненнень нотаріуса ОСОБА_5 від 13.11.2013 року, що маються в матеріалах справи, довіреність, яка посвідчена 19.11.2010 року за реєстровим № 4830, вчинялася нотаріусом від імені ОСОБА_6 на дому за адресою: АДРЕСА_4, у зв'язку з хворобою довірителя. Спілкування з ОСОБА_6 проводилося на українській мові в кімнаті, що називається кухнею. На початку бесіди, упевнившись, що вона не страждає на психічний розлад, що в зв'язку з хворобою не вживає наркотичних та психотропних речовин, що володіє українською мовою, є повністю дієздатною, установлено волевиявлення її щодо посвідчення довіреності, при відсутності заперечення щодо посвідчення довіреності, встановивши дійсний намір посвідчити довіреність, розуміючи наслідки правочину та прочитавши текст довіреності ОСОБА_6 засвідчила його своїм підписом. Крім того, зазначила, що від імені ОСОБА_6, довіреність на українській мові була посвідчена не вперше.

Як зазначено в пункті № 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що, оскільки позивачем не доведено позовних вимог, то в їх задоволенні слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують. Посилання відповідача про те, що її мати не розуміла українську мову і при підписанні довіреності не розуміла змісту довіреності, яка була викладена українською мовою, а відповідачі скористалися цим, чим ввели матір в оману, не може бути прийнято до уваги, оскільки як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_6 тривалий час проживала на території України, користувалася документами, викладеними українською мовою такими, як абонентські книжки по розрахунках за комунальні платежі, муніципальна картка, оформлювала і підписувала деякі документи на українській мові, в тому числі договір купівлі-продажу спірної квартири від 26 грудня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, довіреність ОСОБА_6, виданої на ім'я ОСОБА_4 щодо розпорядження майном від 15 листопада 2010 року, посвідченої державним нотаріусом Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, які самою ОСОБА_6 за час життя не оспорювалися.

Крім того, в судовому засіданні була оглянута цивільна справа № 2-204/122/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, по якій рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 20 січня 2014 р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, а рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2014 р., залишенним без змін Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 В зазначений справі також фігурувало спірне доручення.

Ухвалене по справі рішення суду є законним і обґрунтованим, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст..ст.303, 307, 308 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М.Лисична

Судді О.П.Бараннік

ОСОБА_12