Рішення № 5382899, 30.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/17730.07.09 позовом Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1.Кабінету Міністрів України, м. Київ

2.Фонду державного майна України, м. Київ

До1. Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ

2.Відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», м. Донецьк 3.Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас», смт. Зуївка Про визнання недійсними наказу, рішень загальних зборів та статуту господарського товариства, правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів Суддя Качан Н.І. Представники: Від прокуратури Гнатюк М.М. - пред по довір. Від позивачівне з'явилися Від міністерства Головатенко О.М. Від відповідачів 1. Недобой О.В. пред. за довір.Лактіонова О.Г. НадичІ.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся з позовом про визнання недійсними Наказу № 336 від 10.07.2008р. «Про участь у господарському товаристві», та рішень загальних зборів і статуту господарського товариства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас», правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою суду від 14.04.2009р. було порушено провадження у справі № 32/177 та призначено розгляд спору на 15.05.2009р.

Ухвалою суду від 15.05.2009р. розгляд справи було відкладено на 19.06.2009р.

09.06.2009р. до суду від відповідача 3. надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою № 32/177 від 09.06.2009р. Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І., заяву про відвід судді Хрипуна О.О. залишено без задоволення, а розгляд даної справи передано судді Н.І.Качан.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2009р., розгляд справи було призначено на 25.06.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2009р., розгляд справи було призначено на 15.07.2009р.

В судовому засіданні 15.07.2009р. була оголошена перерва до 30.07.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

2 Позовні вимоги мотивовано тим, що у 2008 р. Відповідачем-1 було прийнято наказ щодо участі Відповідача-2 у якості учасника у Відповідачі-3 шляхом передачі як внеску до статутного капіталу Відповідача-3 майна шахти №22 «Комунарська», а голову правління Відповідача-2 зобов'язано здійснити передачу зазначеного майна згідно з актом приймання-передачі до статутного капіталу Відповідача-3.

У липні 2008 р. рішенням загальних зборів учасників Відповідача-3 було збільшено статутний капітал Відповідача-3 за рахунок майна, що передається Відповідачем-2, прийнято Відповідача-2 до складу учасників Відповідача-3 та затверджено статут Відповідача-3 у новій редакції.

У серпні та вересні 2008 р. на підставі передавальних актів Відповідачем-2 було передано, а Відповідачем-3 прийнято до статутного капіталу майно структурного підрозділу Відповідача-2 шахти №22 «Комунарська»загальною вартістю 144 192 597, 00 грн.

Зазначений наказ Відповідача-1 щодо участі Відповідача-2 у якості учасника Відповідача-3, відповідні рішення загальних зборів учасників Відповідача-3 та статут Відповідача-3 у частині участі у ньому Відповідача-2 є недійсними та підлягають скасуванню як такі, що прийнято з порушенням діючого на момент їх прийняття законодавства. Зокрема, відповідними нормами законодавства допускалася передача майна господарських товариств, засновником яких є держава Україна, до статутного капіталу інших господарських товариств лише у разі, якщо такі господарські товариства є новостворюваними, а частка господарського товариства, засновником якого є держава Україна, у новостворюваному господарському товаристві становитиме більш як 50%.

Відповідач-2 став учасником вже створеного до того господарського товариства -Відповідача-3, і при цьому розмір його частки у такому господарському товаристві склав 24%.

З огляду на це, на думку виконуючого обов'язки Генерального прокурора України відповідний наказ Відповідача-1 щодо участі Відповідача-2 у якості учасника Відповідача-3 є таким, що прийнятий з порушенням діючого на момент його видання законодавства, а тому підлягає визнанню його недійсним. Так само, підлягають визнанню недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача-3 щодо прийняття до складу учасників Відповідача-3 Відповідача-2, збільшення у зв'язку з цим статутного капіталу Відповідача-3 та статут Відповідача-3 у частині участі у Відповідачі-3 Відповідача-2, а майно, яке було передано у якості внеску Відповідача-2 до статутного капіталу Відповідача-3 підлягає поверненню.

У судовому засіданні представник Генеральної Прокуратури України позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник Позивача-1 у судовому засіданні позовні вимоги Генеральної прокуратури України підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник Позивача-2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши до суду письмові пояснення від 14.07.2009 р. за №10-25-10058 (є у матеріалах справи), у яких повідомив суд про те, що відповідний наказ Відповідача-1 є незаконним та підлягає скасуванню, а з огляду на це незаконними є всі подальші дії щодо участі Відповідача-2 у Відповідачі-3, зокрема, передача майна Відповідачем-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3. Тому відповідні правочини щодо передачі майна, рішення загальних зборів учасників Відповідача-3 підлягають визнанню недійсними, а Відповідача-3 має бути зобов'язано повернути Відповідачу-2 майно, отримане за актом у якості внеску до статутного капіталу.

з

Відповідач-1 у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги частково та у відповідності до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позовну заяву.

У своєму відзиві Відповідач-1 зазначив про те, що оспорюваний Генеральною прокуратурою України наказ було прийнято ним у межах компетенції, проте у подальшому, у зв'язку з тим, що передача майна до статутного капіталу Відповідача-3 різко погіршила фінансово-економічний стан Відповідача-2, оспорюваний наказ було Відповідачем-1 скасовано та зобов'язано директора Відповідача-2 вжити заходів щодо повернення майна, переданого у якості внеску Відповідачем-2 до статутного капіталу Відповідача-3.

З огляду на те, що станом на сьогоднішній день зазначене майно не було повернуто Відповідачу-2, Відповідач-1 просив суд визнати недійсним свій наказ про участь Відповідача-2 у господарському товаристві, визнати частково недійсним статут Відповідача-3 у частині участі у ньому Відповідача-2, визнати недійсним правочин щодо передачі Відповідачу-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3 майна шахти №22 «Комунарська»та зобов'язати Відповідача-3 повернути Відповідачу-2 за актом приймання-передачі майно шахти №22 «Комунарська».

Відповідач-2 у судовому засіданні визнав позовні вимоги та надав до суду відзив на позовну заяву, яким просив суд позовні вимоги Генеральної прокуратури України задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-3 проти заявлених позовних вимог заперечував, подавши до суду відзив на позовну заяву. У відзиві Відповідач-3 стверджував, що спір щодо визнання недійсним наказу Відповідача-1 про участь Відповідача-2 у господарському товаристві носить публічно-правовий характер, а тому не підлягає розгляду у господарському суді. Крім того, на думку Відповідача-3 позовні вимоги є необгрунтованими з огляду на те, що під час передачі майна Відповідачем-2 до статутного капіталу Відповідача-3 не було порушено інтереси держави, а Відповідач-1 мав всі повноваження на здійснення управління Відповідачем-2 як господарським товариством, що відносився до сфери його управління, у тому числі щодо участі у інших господарських товариствах.

З огляду на це, Відповідач-3 вважав заявлені позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому просив суд у позові відмовити. У останньому судовому засіданні Відповідач -3 заявив клопотання про відкладення розгляду спору в зв'язку з поданням апеляції по справі Донецького окружного адміністративного суду .Проте після обговорення заявленого клопотання суд залишив його без задоволення .

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2008 р. Відповідачем-1 було прийнято наказ «Про участь у господарському товаристві»№336 (надалі - «Наказ №336», копія якого є у матеріалах справи), пунктом 1 якого було погоджено участь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»(правонаступником якого згідно з наказом Відповідача-1 від 25.07.2008 р. №380 є Відповідач-2) у Відповідачі-3 шляхом передачі частки майна як внеску

4 до статутного капіталу за умови, що розмір частки Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»у статутному капіталі Відповідача-3 становитиме не менше, ніж передбачено чинним законодавством України. Пунктом 2 Наказу №336 директора - голову правління Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»було зобов'язано оформити передачу майна до статутного капіталу Відповідача-3 актом приймання-передачі.

Додатком №1 до Наказу №336 Відповідачем-1 було затверджено перелік майна, яке передається до статутного капіталу Відповідача-3, відповідно до якого до статутного капіталу Відповідача-3 Відповідачем-2 передавалося майно на загальну суму 144 354 936, 00 грн. (копія додатку №1 є у матеріалах справи).

23.07.2008 р. загальними зборами учасників Відповідача-3 було прийнято рішення, оформлене протоколом №4, яким було прийнято до складу учасників Відповідача-3 Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас», збільшено статутний (складений) капітал Відповідача-3 та змінено розподіл часток учасників у статутному (складеному) капіталі Відповідача-3 та затверджено нову редакцію статуту Відповідача-3 (копія протоколу №4 є у матеріалах справи). Зазначеним рішенням було збільшено статутний (складений) капітал Відповідача-3 до 601 479 150, 00 грн., визначено розмір частки Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»у статутному (складеному) капіталі Відповідача-3 у розмірі 24%, що у грошовому вираженні становить 144 354 996, 00 грн. та затверджено нову редакцію статуту Відповідача-3.

25.07.2008 р. Відповідачем-1 було прийнято наказ «Про перейменування ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас»та затвердження нової редакції статуту»№380, відповідно до якого Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» було перейменовано у Відповідача-2 та затверджено нову редакцію статуту Відповідача-2.

29.08.2008 р. Відповідачем-2 у особі директора Баранова Ю. І. та Відповідачем-3 у особі Скрипніка В. В. було вчинено передавальний акт, відповідно до якого до статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 Відповідачем-2 було передано майно, визначено у додатку №1 до Наказу №336 на загальну суму 4 657 770, 00 грн. з ПДВ.

01.09.2008 р. Відповідачем-2 у особі директора Баранова Ю. І. та Відповідачем-3 у особі Скрипніка В. В. було вчинено передавальний акт, відповідно до якого до статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 Відповідачем-2 було передано майно, визначено у додатку №1 до Наказу №336 на загальну суму 139 534 827, 00 грн. з ПДВ.

31.10.2008р. Відповідачем-2 у особі директора Баранова Ю. І. та Відповідачем-3 у особі Скрипніка В. В. було вчинено передавальний акт, відповідно до якого до статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 Відповідачем-2 було передано автомобіль ГАЗ 3307 д/н НОМЕР_1 та автомобіль Фольксваген 79259 на загальну суму 122 799, 00 грн. з ПДВ. 06.02.2009р. Відповідачем-1 було прийнято наказ «Про скасування наказу Мінвуглепрому від 10.07.2008 р. №336»№37 (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого було скасовано дію Наказу №336, директора - голову правління Відповідача-2 було зобов'язано вжити заходів щодо повернення частки майна, переданого як внесок до статутного капіталу Відповідача-3. 22.06.2009 р. Донецьким окружним адміністративним судом було прийнято постанову у справі №2а-703 0/09/05 70, відповідно до якої було визнано протиправним та недійсним наказ Відповідача «Про скасування наказу Мінвуглепрому від 10.07.2008 р. №336»від 06.02.2009 р. №37. 5 Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та осіб, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне. Як вбачається з змісту позовної заяви, предметом заявлених позовних вимог є визнання недійсним Наказу №336, визнання недійсним рішення загальних зборів Відповідача-3, оформлених протоколом №4 від 23.07.2008 р. про введення до складу учасників Відповідача-3 Відповідача-2, збільшення статутного капіталу Відповідача-3 - у частині збільшення статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 за рахунок частки Відповідача-2, у розмірі 144 354 996, 00 грн., розподіл статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 в частині частки Відповідача-2 у розмірі 144 354 996, 00 грн., що складає 24% статутного 9складеного) капіталу Відповідача-3, визнання частково недійсним статуту Відповідача-3 у частині участі Відповідача-2, визнання недійсними правочинів щодо передачі Відповідачем-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3 майна шахти №22 «Комунарська», оформлених передавальними актами від 29.08.2008 р. та від 01.09.2008 р., а також зобов'язання Відповідача-3 повернути Відповідачу-2 майна шахти №22 «Комунарська», переданого Відповідачем-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3 за передавальними актами від 29.08.2008 р. та від 01.09.2008 р. Відповідно до норм чинного на момент здійснення оспорюваних правочинів законодавства порядок створення та участі юридичних осіб у господарських товариствах регламентувався Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, спеціальним Законом України «Про господарські товариства», а також іншими законодавчими актами України. Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, ГК України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. Згідно з ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Як вбачається з матеріалів справи Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас»було створено на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 28.06.1996 р. №309-а відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств»від 15.06.1993 р. №210/93 та Указу Президента України «Про структурну перебудову вугільної галузі»від 07.02.1996 р. №116/96 шляхом перетворення Державного підприємства «Шахтоуправління Донбас»у господарське товариство з часткою держави у статутному фонді (капіталі) у розмірі 100%. Відповідача-1 визначено органом, який здійснює функції управління корпоративними правами держави.

Наказом Відповідача-1 від 25.07.2008 р. №380 було Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас»перейменовано у Відповідача-2, у зв'язку з чим затверджено нову редакцію статуту Відповідача-2. При цьому частка держави у статутному (складеному) капіталі Відповідача-2 не змінилася та становить 100%.

Таким чином, Відповідач-2 є юридичною особою - господарським товариством, яке згідно з ст. 22 ГК України відноситься до державного сектору економіки, а тому до правовідносин щодо участі Відповідача-2 у господарській діяльності, у тому числі, участь у інших господарських товариствах, відповідно до ч. З ст. 22 ГК України підлягають

6

застосуванню відповідні закони та іншим нормативно-правові акти, якими встановлюється спеціальний порядок управління державними корпоративними правами та відчуження активів суб'єктів господарювання, що відносяться до державного сектору економіки.

Згідно з підпунктом «д»пункту 3 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»(надалі - «Закон») Фонд державного майна України (Позивач-2) здійснює контроль за виконанням функцій з управління корпоративними правами держави уповноваженими органами управління та уповноваженими особами.

Відповідно до п. 6 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. №2558-ХП, яке було чинне на момент існування спірних правовідносин, Позивач-2 мав право, зокрема, видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, іншими юридичними особами, контролювати їх виконання.

На підставі зазначеного Тимчасового положення Позивачем-2 наказом №2946 від

08.11.2005р. було затверджено Положення про порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, що належать господарським товариствам (надалі - «Положення»). Відповідно до п. 1.2. Положення нормами зазначеного Положення визначався порядок здійснення контролю за розпорядженням активами, які є власністю господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка становить більше 50 відсотків (далі - майно), в частині продажу, міни, безоплатної передачі, передачі як внесок до статутних фондів інших юридичних осіб майна господарських товариств (далі - розпорядження майном). Зазначене Положення розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 р. №155, погоджено з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 28.02.2006р. за №208/12082. Згідно з п. 1.3. Положення його дія поширюється на господарські товариства, у яких функції управління корпоративними правами держави здійснює Фонд державного майна України, його регіональні відділення або уповноважені органи (далі - суб'єкти управління). Відповідно до ст. 4 Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.( п. 13 ст. 6 Закону) Таким чином, оскільки Відповідач-1 відповідно до п. 1 Положення про Міністерство вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. №1527, є центральним органом виконавчої влади, то дія зазначеного вище Положення поширюється на Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас»(Відповідача-2), корпоративними правами якого управляє уповноважений орган управління (суб'єкт управління) - Відповідач-1. Відповідно до п. 2.4.1. Положення майно господарського товариства може бути передано як внесок до статутних фондів юридичних осіб, створених за участю товариства, в обмін на корпоративні права. 7 П. 2.4.2. Положення визначається, що установчими документами новоствореного суб'єкта господарювання має передбачатися, що розмір корпоративних прав господарського товариства - засновника у таких товариствах становить більше як 50 відсотків статутного фонду. При цьому створення товариств на базі майна підприємств-монополістів і тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №743312, Відповідача-3 як юридичну особу - господарське товариство було створено 30.01.2008 р.

Наказ №336 щодо участі Відповідача-2 у Відповідачі-3 у якості учасника, який оспорюється Генеральною прокуратурою України, було прийнято 10.07.2008 р. Таким чином, Відповідачем-1 було погоджено участь Відповідача-2 у Відповідачі-3 та передачу відповідного майна у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3, якого було засновано (створено) без участі Відповідача-2.

Крім того, у оскаржуваному Наказі №336 не зазначено, що розмір частки Відповідача-

2у статутному (складеному) капіталі Відповідача-3 має складати більше 50%.

З матеріалів справи, зокрема, з положень пп. 1.2., 6.1. Статуту Відповідача-3 вбачається, що розмір частки Відповідача-2 у статутному (складеному) капіталі Відповідача-

3становить 24%, що є меншим від передбаченого чинним законодавством України мінімуму у 50% та більше. Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний Наказ №336 є таким, що прийнятий з порушенням норм чинного на момент його прийняття законодавства України, а тому підлягає визнанню його недійсним. Що стосується твердження Відповідача-3 про нібито непідвідомчість справи про визнання недійсним Наказу №336 господарському суду, то зазначене твердження суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - «КАС України») завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції (далі -адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших (іншого) суб'єкта, а такий інший суб'єкт зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

8

З огляду на це, якщо у спірних правовідносинах суб'єкт, зокрема, орган державної влади, не здійснював вказані управлінські владні функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок поділяється також Верховним Судом України у інформаційному листі від 26.12.2005 р. №3.2.-2005.

Оскаржуваний Наказ №336, як вбачається з його змісту, не зобов'язує інших Відповідачів у справі вчиняти будь-які дії, утримуватися від вчинення певних дій та не покладає на них відповідну юридичну відповідальність.

Оскільки держава є власником 100% акцій Відповідача-2, то відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону уповноважений орган управління корпоративними правами держави (Відповідач-1) здійснює функції з управління безпосередньо без скликання загальних зборів акціонерів, шляхом видання відповідних наказів.

А відтак Відповідач-1 у спірних правовідносинах, що виникли на підставі Наказу №36 не знаходився «при здійсненні управлінських функцій», а здійснював реалізацію повноважень особи, що управляє державною власністю - корпоративними правами Відповідача-2, тобто діяв як акціонер акціонерного товариства.

З огляду на це, твердження Відповідача-3 про непідвідомчість спору про визнання недійсним Наказу №336 господарському суду суд до уваги не приймає як таке, що не відповідає нормам чинного законодавства України та є необгрунтованим.

Не може також суд погодитися з твердженням Відповідача-3 про те, що позовні вимоги є необгрунтованими в частині визначення прямих обставин порушення майнових або інших інтересів держави, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У позовній заяві зазначено, що оспорюваний Наказ №336, дії та правочини є такими, що порушують інтереси держави щодо управління та контролю за управлінням корпоративними правами та забезпечення прав держави при передачі активів господарського товариства - Відповідача-2, створеного на основі державного майна.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36і Закону України «Про прокуратуру»порушення зазначених інтересів було підставою для їх захисту шляхом пред'явлення Генеральною прокуратурою України позову до господарського суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України як органу, уповноваженого здійснювати управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави, і забезпечувати контроль за ефективністю управління такими об'єктами, та Фонду державного майна України як органу, на який покладено контроль за виконанням

9

функцій з управління корпоративними правами держави уповноваженими органами управління.

Таким чином, у позовній заяві прокуратурою обґрунтовано порушення інтересів держави, у зв'язку з чим пред'явлено позов та вказано органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Посилання Відповідача-3 на те, що фактично інтереси держави у позові є ототожненими з інтересами Відповідача-2 є необгрунтованими та не приймаються до уваги судом, оскільки відповідно до змісту заявлених позовних вимог позов було подано саме в інтересах держави, а Відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас»є відповідачем у справі, до якого пред'явлено позовні вимоги, а тому зазначений позов не можу розглядатися як такий, що поданий в інтересах зазначеного підприємства.

Твердження Відповідача-3 про те, що спірний Наказ №336 станом на сьогоднішній день є скасованим Відповідачем-1 суд до уваги не приймає, оскільки у матеріалах справи знаходиться копія постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22.06.2009 р. у справі №2а-7030/09/0570, відповідно до якої було визнано протиправним та недійсним наказ Відповідача «Про скасування наказу Мінвуглепрому від 10.07.2008 р. №336»від 06.02.2009 р. №37.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Генеральною прокуратурою України та позивачами у справі було надано до суду належні та допустимі докази того, що оспорюваний Наказ №336, а також дії та правочини, вчинені на його виконання, є такими, що не відповідали діючим на момент їх вчинення нормам законодавства України.

Натомість Відповідачами не було доведено факту відсутності порушення інтересів держави під час видання оспорюваного Наказу №336 та вчинення на його виконання дій та відповідних правочинів.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що під час прийняття оспорюваного Наказу №336, прийняття рішення загальних зборів Відповідача-3, оформленого протоколом №4 від 23.07.2008 р., про введення до складу учасників Відповідача-3 Відповідача-2, збільшення статутного капіталу Відповідача-3 - у частині збільшення статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 за рахунок частки Відповідача-2, у розмірі 144 354 996, 00 грн., розподілу статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 в частині частки Відповідача-2 у розмірі 144 354 996, 00 грн., що складає 24% статутного 9складеного) капіталу Відповідача-3, прийняття статуту Відповідача-3 у частині участі Відповідача-2, вчинення правочинів щодо передачі Відповідачем-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3 майна шахти №22 «Комунарська», оформлених передавальними актами від 29.08.2008 р. та від 01.09.2008 р., учасниками таких правовідносин було допущено порушення норм чинного законодавства та заподіяно шкоду інтересам держави. Тому суд вирішує, що оспорюваний Наказ №336, а також рішення загальних зборів Відповідача-3, оформлених протоколом №4 від 23.07.2008 р. про введення до складу учасників Відповідача-3 Відповідача-2, збільшення статутного капіталу Відповідача-3 - у частині збільшення

10 статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 за рахунок частки Відповідача-2, у розмірі 144 354 996, 00 грн., розподіл статутного (складеного) капіталу Відповідача-3 в частині частки Відповідача-2 у розмірі 144 354 996, 00 грн., що складає 24% статутного 9складеного) капіталу Відповідача-3, статут Відповідача-3 у частині участі Відповідача-2, правочини щодо передачі Відповідачем-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3 майна шахти №22 «Комунарська», оформлених передавальними актами від 29.08.2008 р. та від 01.09.2008 р., підлягають визнанню недійсними, а Відповідача-3 має бути зобов'язано повернути Відповідачу-2 майна шахти №22 «Комунарська», переданого Відповідачем-2 у якості внеску до статутного капіталу Відповідача-3 за передавальними актами від 29.08.2008 р. та від 01.09.2008 р.

За таких обставин, позов визнано судом таким, що є законним, обґрунтованим, а тому таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121 Конституції України, ст.ст.16, 21, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 22 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 6-7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності, ст.ст. 20, 36 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним наказ Міністерства вугільної промисловості України «Про участь у господарському товаристві»від 10.07.2008 р. №336.

3.Визнати недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637), оформлене протоколом №4 від 23.072008 р. про: введення до складу часників Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668); збільшення статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) до 601 479 150, 00 (шестисот одного мільйона чотирьохсот сімдесяти дев'яти тисяч ста п'ятдесяти) грн. - у частині збільшення статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) за рахунок частки Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) у розмірі 144 354 996, 00 (ста сорока чотирьох мільйонів трьохсот п'ятдесяти чотирьох тисяч дев'ятисот дев'яноста шести) грн.; про розподіл статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) - в частині частки Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) у розмірі 144 354 996, 00 (ста сорока чотирьох мільйонів трьохсот п'ятдесяти чотирьох тисяч дев'ятисот дев'яноста шести) грн., що дорівнює 24 (двадцяти чотирьом) % статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637).

4.Визнати частково недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637), оформленим протоколом №4 від 23.072008 р., а саме: визнати недійсним: Пункт 1.2. статуту в частині, що засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта

1.

11

«Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) є Державне відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас»ідентифікаційний код 00174668); Пункт 6.1. статуту щодо розміру статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) - в частині частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) у розмірі 144 354 996, 00 (ста сорока чотирьох мільйонів трьохсот п'ятдесяти чотирьох тисяч дев'ятисот дев'яноста шести) грн.; Пункт 6.1. статуту в частині частки у статутному (складеному) капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) Державного відкритого акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) у розмірі 144 354 996, 00 (ста сорока чотирьох мільйонів трьохсот п'ятдесяти чотирьох тисяч дев'ятисот дев'яноста шести) грн., що дорівнює 24 (двадцяти чотирьом) % статутного (складеного) капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637).

5.Визнати недійсним правочини щодо передачі Відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас» (ідентифікаційний код 35711637) майна шахти №22 «Комунарська»в обмін на корпоративні права, оформлені передавальним актом від 29.08.2008 р. та передавальним актом від 01.09.2008 р.

6.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) повернути Відкритому акціонерному товариству «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) за актом приймання-передачі майно шахти №22 «Комунарська», передане Відкритим акціонерним товариством «Шахтоуправління «Донбас»(ідентифікаційний код 00174668) Товариству з обмеженою відповідальністю «Шахта «Донбас»(ідентифікаційний код 35711637) в обмін на корпоративні права згідно з передавальним актом від 29.08.2008 р. та передавальним актом від 01.09.2008 р.

7.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяН.І.Качан