Рішення № 5380252, 18.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.09 Справа№ 14/86

За позовом:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с.Плиска, Лановецький район, Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія”, м.Львів

про стягнення 4632,81 грн.

Суддя Кітаєва С.Б. При секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача: не з”явився

від відповідача: Болотський С.М. - директор

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України відповідачу роз”яснено.

Суть позову:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, с.Плиска Тернопільського району, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія”, м.Львів, 4632,81 грн. заборгованості, в тому числі : 4600,00 грн. основного боргу, 32,81 грн 3 % річних; позивач просить також відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 23.04.09р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.06.09р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі. Так, зокрема, суд зобов”язував позивача подати докази поступлення від відповідача коштів в сумі 500,00 грн; надати претензію та докази скерування її відповідачу; надати обгрунтований документально розрахунок суми, заявленої до стягнення та докази його надіслання відповідачу, подати докази надіслання відповідачу рахунку та інших передбачених в заявці від 05.12.2008 року документів, тощо. Відповідача суд зобов”язував подати письмовий, обґрунтований відзив на позовну заяву, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про включення до ЄДРПОУ ( в порядку ст.36 ГПК України).

Ухвалу про порушення провадження у справі позивач отримав 27.04.09 р , що підтверджується наявним у справі повідомленням за №4242795 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідач 25.04.09 р, що підтверджується повідомленням за №4242787. З підстав, зазначених в ухвалі від 09.06.09 р розгляд справи відкладався на 18.06.09 р. Дана ухвала отримана позивачем 12.06.09 р, що підтверджується поштовим повідомленням за №4361026, а відповідачем 10.06.09 р, про що свідчить повідомлення за №4361034.

Позивач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, витребовуваних документів не подав.

В судове засідання 18.06.09 р від відповідача з”явився директор товариства. Письмового відзиву на позовну заяву не надав. Подав витребовувані судом довідку про включення ТзОВ “Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія” до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію товариства, платіжні доручення по яких частково сплачено товариством позивачу вартість наданих послуг ( в загальному станом на даний час 3500,00 грн), підтвердив отримання від позивача до подання даного позову до суду і надав суду копію претензії позивача без номера і без дати, в решті суми основного боргу (1600,00 грн) позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З огляду на наведені вище обставини, враховуючи строки розгляду спору, відсутність клопотань від позивача, суд не вбачає підстав та можливості для чергового відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

04 квітня 2007 року між ТОВ “Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія” ( надалі-повірений) та ФОП ОСОБА_1 ( надалі довіритель) було укладено договір-доручення №07-04-04/01 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні, відповідно до п.1.1 якого довіритель (перевізник або його довірена особа) доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників чи їх повірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортні засоби (перевізника) для транспортування їх в міжнародному та міжміському сполученні. Відповідно до п.2.2 зазначеного договору-доручення конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід”ємною частиною даного договору. Умови перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються Статутом автомобільного транспорту, конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів КДПГ, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, іншими міжнародними угодами та діючими нормативними актами України.

Відповідно до п.5.1 платежі за надані послуги, згідно даного договору, здійснюються шляхом банківського переказу на підставі рахунку, виставленого перевізником.

Порядок та термін оплати обумовлюються в разовій заявці, направленій перевізнику перед конкретним перевезенням ( групою перевезень). Обов”язковою умовою оплати є надання експедитору перевізником оригіналів товарно-транспортної накладної або СМR з відповідними відмітками про одержання вантажу, рахунку, акту виконаних робіт та податкової накладної, оформлених згідно нормативних документів (п.5.2 договору).

Договір укладається на термін до 04.04.2008 року , вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і вважається продовженим на наступний період, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити договір.

Послуга по перевезенню вантажу, згідно заявки від 05 грудня 2008 року, була виконана позивачем автомобілем ДАФ д.н НОМЕР_3, що належить ФОП ОСОБА_1 Про це свідчить відтиск печатки вантаджоотримувача ( ПП “ТК “Сальве”) в ТТН 10ААА №386696 від 08.12.2008 року. Позивач стверджує, що відповідно до умов договору-доручення №07-04-04/01 від 04.04.2007 року і заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.12.2008 року позивач надіслав відповідачу рахунок і всі необхідні документи на оплату наданої послуги 18.12.08 року, стверджує , що замовник отримав документи, що підтверджують виконання перевезення. Однак, на вимогу суду позивач не подав належних і допустимих доказів в підтвердження зазначених обставин, зокрема не надав доказів надіслання відповідачу рахунку та інших передбачених в заявці від 05.12.08 р документів саме 18.12.08 року.

Вартість перевезення обумовлена в заявці і складає 5100,00 грн з ПДВ.

Відповідач не заперечив, що вартість послуг становить 5100,00 грн.

Термін оплати перевезення обумовлений в заявці ( 10-14 днів після отримання комплекту оригіналів документів ТТН, рахунку, акту виконаних робіт) Позивач стверджує , що термін оплати настав 19.01.2009 року і що з цього моменту у нього настало право вимоги. Однак, належних і допустимих доказів в підтвердження цієї обставини суду не подав, хоч такі докази витребовувались в ухвалах.

12.03.2009 року відповідач заплатив позивачу 500,00 грн.

Із суми боргу 4600,00 грн позивач, відповідно до ст.625 ЦК України, розрахував 3 % річних ( період з 12.03.2009 р по 09.04.2009 р 28 днів в розмірі 10,59 грн, та за період з 19.01.2009 р по 12.03.09 р 53 дні) в розмірі 22,22 грн. В загальному вимога про стягнення 3 % річних в сумі 32,81 грн. заявлена позивачем у позовній заяві разом з вимогою про стягнення основного боргу в сумі 4600,00 грн. .

З вимогою про проведення розрахунку за надані послуги позивач звертався до відповідача у Претензії на суму 510-0,00 грн ( копію претензії надав суду відповідач; претензія не містить вихідного номера та дати позивача; не містить дати поступлення до відповідача та вхідного реєстраційного номера; претензія не має додатків).

У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом. Але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визначається господарська діяльність, пов”язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини пов”язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.909 ЦК України ( ст.307 ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона ( перевізник) зобов”язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов”язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивач зобов”язання по наданню послуг виконав вартістю 5100,00грн, що підтверджують наявні у справі документи; надані послуги відповідач прийняв; претензій не пред”являв; однак оплату цих послуг згідно рахунку фактури №0000000935 від 08.12.08 р провів частково, станом на 12.03.2009 року в сумі 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 383 від 12.03.09 р, в графі “призначення платежу” якого відповідач вказав, що кошти спрямовані за транспортні послуги згідно зазначеного рахунку-фактури. Доказів, що зазначений рахунок відповідач отримав разом з іншими документами, що передбачені в заявці, саме 18.12.2008 року позивач суду не надав, така дата не вбачається з огляду на дату виготовлення рахунку і дату платіжного доручення, по якому відповідач здійснив перший платіж з посиланням на рахунок-фактуру.

Відповідно до положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті цієї норми порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення з позовною заявою до суду. Якщо в результаті розгляду виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

Стаття 69 ГПК України встановлює загальний строк розгляду справи в господарському суді першої інстанції. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців. Початок строку визначається вказівкою на подію одержання позовної заяви господарським судом. День одержання позовної заяви до господарського суду визначається датою реєстрації позовної заяви в канцелярії господарського суду. День надходження позовної заяви до господарського суду, відповідно до п.2.3 Інструкції з діловодства в господарських судах України засвідчується в правому нижньому куті або вільному від тексту місці першого аркуша проставленням реєстраційного штампа, дати надходження до суду, реєстраційного номера і засвідчується печаткою канцелярії суду.

Позовна заява позивача б/н від 09 квітня 2009 року, за матеріалами якої порушено провадження у даній справі, поступила до господарського суду Львівської області 21 квітня 2009 року і зареєстрована за вхідним номером 2766, що підтверджується проставленими на першому аркуші позовної заяви датою надходження позовної заяви до суду, реєстраційним номером та засвідчено печаткою канцелярії суду, відповідно до положень Інструкції з діловодства в господарських судах України.

На момент поступлення позовної заяви, як вбачається з її змісту, основний борг , заявлений позивачем до стягнення вказано в сумі 4600,00 грн. Однак, як вбачається з поданих відповідачем платіжних доручень відповідач до надходження позовної заяви до господарського суду перерахував позивачу 15 квітня 2009 року 1000,00 грн ( платіжне доручення №590), відтак, в цій частині заявлених вимог порушення права чи законного інтересу позивача ,спір між сторонами на момент поступлення позовної заяви до суду, не існував, а тому у задоволенні вимоги про стягнення 1000,00 грн. позивачу слід відмовити.

22 квітня 2009 року відповідач перерахував позивачу по платіжному дорученню №627 1000,00 грн, а 08 травня 2009 року по платіжному дорученню №711 ще 1000 грн. Відтак, в частині вимоги про стягнення 2000,00 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню.

Станом на час прийняття рішення у справі, враховуючи часткове погашення боргу згідно вказаних платіжних доручень, основний борг відповідача перед позивачем складає 1600,00 грн. В цій сумі заявлені вимоги по основному боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За невиконання грошового зобов”язання, відповідно до ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 32,81 грн, починаючи з 19.01.09 р. і по 09.04.2009 р ( дата виготовлення позовної заяви). Однак , ні в додатку до позовної заяви, ні на виконання вимог ухвал по справі позивач не подав суду доказів надіслання відповідачу рахунку та інших передбачених в заявці від 05 грудня 2008 року документів, (а відповідно до умов в заявці, оплата повинна була бути проведена відповідачем протягом 10-14 днів після отримання комплексу оригіналів документів : ТТН, рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної); зі змісту претензії без номера і без дати не вбачається про надіслання таких документів в додатку до претензії відповідачу; позивачем не надано обґрунтованого документально розрахунку суми, заявленої до стягнення ( тобто, основного боргу та 3 % річних) та доказів його надіслання відповідачу, відтак доводи позивача, що строк оплати наданих послуг настав 19.01.09 р є не підтвердженим документально; поважність причин, які перешкоджали позивачу виконати вимоги ухвал, суду не повідомлено та не доведено. Зважаючи на період, за який проведено розрахунок 3 % річних , суд вбачає за необхідне в цій частині заявлені вимоги залишити без розгляду, відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов”язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У даному випадку доказів в обґрунтування початку перебігу строку , визначеного в заявці, для проведення відповідачем оплати послуг,саме з 19.01.09 року позивач суду не подав.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням , проведеним належним чином.

Відповідач доводи позивача в частині основного боргу в сумі 1600,00 грн не спростував, докази належного виконання зобов”язання по оплаті отриманих від позивача послуг, суду не подав, позовні вимоги в цій частині не заперечує.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню

Судові витрати : 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1,2,32,33,34,36,43,49,75,п.1-1 ч.1 ст.80, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія” ( м.Львів, вул..Кульпарківська,93/204 код ЄДРПОУ 34814953) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( с.Плиска, Лановецький район, Тернопільська область; ІПН НОМЕР_2) 1600,00 грн основного боргу; 79,26 грн. держмита; 91,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.

4.В частині вимоги про стягнення 3 % річних позов залишити без розгляду.

5.Відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 1000,00 грн. основного боргу

6.Припинити провадження в частині вимоги про стягнення 2000,00 грн. основного боргу.

Суддя