Рішення № 53798071, 23.11.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2075/14-ц 23.11.2015 23.11.2015 23.11.2015

Провадження №22-ц/784/2825/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/2075/14-ц Головуючий І інстанції - Франчук О.Д.

Провадження № 22-ц/784/2825/15 Доповідач - Темнікова В.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів -Маляренко І.Б., Самчишиної Н.В.,

при секретарі - Тищенко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, в якому зазначив, що 12.03.2007 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 2129-006/07Ф, у відповідності до умов якого останньому було надано кредит в іноземній валюті на загальну суму 8563 долари США з метою оплати вартості автомобіля на підставі договору №313 купівлі-продажу автомобіля від 03.03.2007 року. За умовами кредитного договору кредит було надано відповідачу до 12.03.2014 року зі сплатою 11,99 % річних. Також відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом та відсотки шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 102 долари США щомісяця до «10» числа наступного місяця. Для забезпечення зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, відповідач ОСОБА_2 передав у заставу позивачу за Договором застави транспортного засобу б/н від 13.03.2007 року належний йому на праві власності автомобіль марки ВАЗ-21114, 2007 року випуску. У Договорі застави сторони дійшли згоди про те, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою становить 25689 доларів США. Передане у заставу майно за згодою сторін оцінено в 8754 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення договору складає 44 207,70 гривень. Окрім цього, для забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №2129-006/07Р від 12.03.2007 року, відповідно до якого остання поручилась перед Банком за виконання відповідачем ОСОБА_2 усіх його зобов'язань за Кредитним договором № 2129-006/07Р. Згідно з п. 1.1, 1.2, 4.4 Кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит Банку в повному обсязі в строк до 12 березня 2014 року, однак зобов'язання щодо своєчасного повернення суми кредиту не виконанні. На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кредитну заборгованість в загальному розмірі 18532,86 доларів США, що станом на 24.10.2014р. згідно курсу НБУ становить 240007,10 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 6816 доларів США, що станом на 24.10.2014р. становить 88269,61 грн.; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом 5869,86 доларів США, що станом на 24.10.2014р. становить 76016,76 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором 3954 доларів США, що станом на 24.10.2014р. становить 51205,67 грн.; сума пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитним договором 1893 доларів США, що станом на 24.10.2014р. становить 24515,06 грн., а також судові витрати.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» 240007 грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» судовий збір у сумі 2400,07 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити, а позовні вимоги до ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 12.03.2007 року між АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 2129-006/07Р, відповідно до якого останній з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором купівлі-продажу №313 від 03.03.2007 року, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, укладення яких здійснюється на підставі і з урахуванням вимог даного договору, одержав від банку на строк з 12.03.2007 року по 12.03.2014 року кредит в сумі 8563 доларів США, який зобов'язався повернути, сплативши відсотки за користування кредитом в розмірі 11,99 відсотків річних. Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" перейменований у ПАТ КБ «Правекс-Банк», який є правонаступником АКБ "ПРАВЕКС-БАНК", про що свідчить статут банку, зареєстрований 19.09.2009 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва.

Відповідно до п.4.4., 4.5. кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погашати кредит шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 102 долара США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору.

Крім того, в судовому засіданні судом було встановлено, що ОСОБА_2 було прострочено погашення заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками банку. Відповідно до розділу 10 кредитного договору № 2129-006/07Р від 12 березня 2007 року за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. Таким чином, невиконання ОСОБА_2 взятого на себе зобов'язання спричинило заборгованість перед ПАТ КБ "Правекс-Банк", яка станом на 24.10.2014 року становить 18532,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 240007 грн. 10 коп. в тому числі: непогашений кредит - 6816 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 88269 грн. 61 коп., заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом - 5869,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 76016 грн. 76 коп.; пеня на суму непогашеного кредиту - 3954 долара США, що у гривневому еквіваленті складає 51205 грн. 67 коп., пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитним договором - 1893 долара США, що в гривневому еквіваленті складає 24515 грн. 06 коп. (а.с.30-31).

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору для забезпечення зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування коштами, пені за несвоєчасну сплату відсотків, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням даного договору, позичальник передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль на придбання якого і було одержано гроші в кредит.

Також судом було встановлено, що 13 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого заставодавець - ОСОБА_2 для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед заставодержателем - банком за кредитним договором № 2129-006/07Р від 12.03.2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості, передав в заставу заставодержателю належний йому на праві власності автомобіль марки ВАЗ, модель 21114, рік випуску 2007, колір бежевий, шасі №ХТА21114070257677, тип ТЗ легковий універсал - В, реєстраційний номер №ВЕ9678ВЕ . На підставі п. п. 7.1.3., 7.1.4 кредитного договору № 2129-006/07Р від 12.03.2007 року та п. 3.1.1. договору застави транспортного засобу від 13.03.2007 року при порушенні заставодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов цього договору та у випадках, встановлених законом, у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Крім договору застави транспортного засобу, для забезпечення зобов'язання за кредитним договором № 2129-006/07Р від 12.03.2007 року, між АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" та ОСОБА_1 12.03.2007 року був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язалася нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, які полягають в своєчасному та повному поверненні кредиту та будь якого збільшення цієї суми, яке передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості.

Крім того, судом було встановлено, що 06 листопада 2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. було розірвано. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23.09.2009 року було розподілено спільне сумісне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та виділено в натурі у власність ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ-21114, д.н.НОМЕР_1, який був предметом договору застави майнових прав №2129-006/007 Р від 12.03.2007 р. В п. 4.1 договору поруки зазначений строк його дії, а саме до 12 березня 2017 року. Отже, зазначивши у договорі строк його дії, сторони погодили, що протягом вказаного строку, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань, забезпечених порукою, кредитор має право пред'явити вимоги до поручителя, а поручитель в свою чергу зобов'язаний виконати таку вимогу кредитора в обсязі, в порядку та на умовах, встановлених договором поруки та/або кредитним договором. Оскільки договором поруки, що був укладений між позивачем та ОСОБА_1 чітко встановлений строк його дії відповідно до ст.ст. 251, 252 ЦК України, то звернення ПАТ КБ "Правекс-Банк" з позовом про стягнення боргу за кредитним договором з позичальника та поручителя до закінчення строку дії поруки не може бути підставою для визнання поруки припиненою та відповідно для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки поручитель у порядку та на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_2 Таким чином, ОСОБА_1 виступила майновим поручителем за договором поруки та зобов'язалася відповідати по зобов'язанню ОСОБА_2, забезпеченого порукою, належним поручителю на праві власності майном, а не предметом застави Банку. Пунктом 1.3. Договору поруки чітко передбачено, що поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.

У зв'язку з чим, внаслідок неодноразового невиконання (неналежного виконання) ОСОБА_2 своїх зобов'язань по кредитному договору, банком було правомірно здійснено підвищення процентної ставки відповідно до п.1.3 кредитного договору з дотриманням вимог чинного законодавства.

Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь ПАТ КБ "Правекс-Банк" 240007,10 грн. заборгованості.

Проаналізувавши встановлені судом обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати договір поруки з відповідачкою припиненим, оскільки судом було встановлено, що передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк на пред'явлення вимог до поручителя позивачем не пропущений, так як пунктом 4.1. укладеного між АКБ "Правекс - Банк" та ОСОБА_1 договору поруки строк його дії сторони узгодили до 12 березня 2017 року. Відповідно до ч. 1 ст. 559 України порука дійсно припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Однак, оскільки підстави та механізм підвищення процентної ставки у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником своїх зобов'язань за договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту) були передбачені пунктом 1.3. укладеного 12 березня 2007 року між АКБ "Правекс - Банк" і ОСОБА_2 кредитного договору, то виходячи зі змісту укладеного з відповідачкою договору поруки (п.п. 1.1. - 1.3.), таку зміну Банком процентної ставки не можна вважати зміною зобов'язання без згоди поручителя.

В зв,язку з викладеним доводи апеляційної скарги про те, що судом не було взято до уваги те, що зобов,язання апелянта за договором поруки припинилися, не заслуговують на увагу.

Обгрунтованим є також висновок суду щодо наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості з відповідачів в солідарному порядку.

Однак, приймаючи рішення по справі, суд помилково не застосував до вимог позивача строки позовної давності, про застосування яких заявляла відповідачка ОСОБА_1

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530,631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту - до 12 березня 2014 року (пункти 1.2 кредитного договору), так і строк виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа кожного місяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом - у термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків(пункт 4.4, 4,5 кредитного договору).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України (частина друга ст. 1050 ЦК України). Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Сторони, як уже зазначалося раніше, встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 12 березня 2014 року. Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок ( ст. 253 ЦК України). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність згідно ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Крім того, за приписами п.1 ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи ( ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно кредитного договору, що був укладений між АКБ "Правекс - Банк" та ОСОБА_2, позичальник зобов'язався погашати кредит шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 102 долара США щомісячно до 10 числа наступного місяця, в цей же строк він зобов'язався щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом (пункти 4.4., 4.5. кредитного договору), а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_2, та розрахунку його заборгованості останній платіж в рахунок погашення кредитної заборгованості був ним сплачений 09 вересня 2008 року. Після зазначеної дати ніяких дій, які б свідчили про визнання відповідачами боргу останні не вчиняли. Заявлений у квітні 2009 року ПАТ КБ "Правекс - Банк" позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором бувло ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 30 серпня 2010 року залишено без розгляду. Поданий у вересні 2013 року аналогічний позов ПАТ КБ "Правекс - Банк" ухвалою цього ж суду від 16 жовтня 2014 року також залишено без розгляду. Згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку.

Кінцевий термін повернення основної заборгованості 12 березня 2014 року. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом тільки 4 листопаді 2014 року.

Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-20цс14 від 19 березня 2014 року.

Оскільки ПАТ КБ "Правекс - Банк", звертаючись до суду з даним позовом, пропустив без поважних причин позовну давність тривалістю у три роки до вимог про стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором щомісячними платежами на погашення кредиту та процентів за період до 04 листопада 2011 року, а також позовну давність тривалістю у один рік до вимог про стягнення неустойки за період до 04 листопада 2013 року, то, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідачів за зазначений період, слід було відмовити через пропуск строку позовної давності, чого судом безпідставно зроблено не було.

При цьому колегія суддів враховує також те, що оскільки боржник та поручитель відповідають за зобов'язаннями, які виникли, в солідарному порядку , то і заборгованість за кредитним договором має бути стягнуто в солідарному порядку з боржника та поручителя в межах трирічного строку, тобто з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, наданої поручителем. Відсутність окремої заяви боржника щодо спливу строку позовної давності (при наявності заяви поручителя за солідарним зобов'язанням) за таких обставин не є перешкодою для застосування такого строку відносно нього.

Таким чином, з відповідачів у солідарному порядку підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором за період з 04 листопада 2011 року по 24 жовтня 2014 року в розмірі 6602, 86доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2851 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3751,86 доларів США. Пеня згідно розрахунку заборгованості, який був наданий позивачем до позовної заяви за період, починаючи з травня 2012 року не нараховувалася. Тому підстав для стягнення заборгованості по пені в межах строків позовної давності та вимог, заявлених в суді першої інстанції в установленому законом порядку, не має.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати. Тому колегія суддів вважає за необхідне зазначити в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті без зазначення її гривневого еквіваленту. В той же час судові витрати підлягають стягненню у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України.

Приймаючи рішення по справі, апеляційний суд враховує також те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 1 ст. 88 ЦПК України невірно зазначив про їх стягнення тільки з відповідача ОСОБА_2

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Правекс - Банк", а саме про стягнення з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором за період з 04 листопада 2011 року по 24 жовтня 2014 року в розмірі 6602, 86доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2851 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3751,86 доларів США, а також судового збору у розмірі по 427 грн.54 коп. ( пропорційно задоволеній частині позовних вимог). У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити через пропуск строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуальних норм є безпідставними та пов'язані із помилковим тлумаченням апелянтом норм процесуального закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303,307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6602,86 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2851 доларів США та заборгованості за процентами у розмірі 3751,86 доларів США.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» у відшкодування судового збору 427 грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» у відшкодування судового збору 427 грн. 54 коп.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді