Ухвала суду № 53768416, 17.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/14264/2015 Головуючий в 1 інстанції - Коробенко С.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 27 лютого 2015 року звернувся до суду з вищеназваним позовом в якому просив про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 11 червня 2007 року, у розмірі 137 162 доларів США 46 центів та 575 418,28 гривень.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року позов задоволено.

Стягнутосолідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в сумі 137 162 доларів США 46 центів та 575 418,28 гривень.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3 654 гривень.

Не погодившись з таким рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Скарги обґрунтовували тим, що суд безпідставно не скасував заочне рішення, так як вони не з'явились до суду з поважних причин, а також з посиланням на те, що строк звернення до суду у позивача сплив, оскільки з 29 грудня 2011 року жодні щомісячні платежі по кредиту не вносились.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачів доводи скарг підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» правонаступником якого з 04 лютого 2011 року є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 220/п/99/2007-840, відповідно до умов якого Відповідач отримав кредит в сумі 77 000.00 доларів США з строком повернення до 11 червня 2017 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 14,49 % річних.

Відповідно до п.п. 3.3.1. - 3.3.3. кредитного договору, відповідач зобов'язується щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімально необхідний платіж у розмірі 1 297,12 доларів США.

Відповідно до п.1.3.2. Кредитного договору, плата за управління кредитом сплачується позичальником щомісячно, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,1 % від розміру фактичного залишку заборгованості за Кредитом, зазначеної у п.1.1. цього Договору.

Виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до укладеного Договору поруки від 11 червня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2

Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, надав відповідачам кредит в сумі зазначеній вдоговрі.

В порушення умов Кредитного договору,відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 10.12.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 137 162 доларів США 46 центів та 575 418,28 гривень, яка складається з:

- заборгованість за кредитом - 71 941,11 доларів США;

- заборгованість за відсотками - 59 884,45 доларів США;

- заборгованість по сплаті комісії - 5 336,90 доларів США;

- пеня за прострочення сплати кредиту - 18 561,88 доларів США;

Виходячи з наявних у справі та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі визначеному позивачем, відповідає цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в порушення норм процесуального права не скасував заочне рішення, колегія суддів не приймає тому, що вони є безпідставні.

Так з матеріалів справи вбачається, що в районному суді, справа призначалась до розгляду на 12 травня 2015 року та 10 серпня 2015 року, в обидва судові засідання ОСОБА_2 була повідомлена про день і час судового розгляду, що підтверджується зворотними повідомленнями, разом з тим жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надіслала.

Так, як відповідач ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 і до заяв про перегляд заочного рішення суду не подавались докази розірвання шлюбу на період травня та серпня 2015 року, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 також був обізнаний про розгляд справи в суді та належним чином повідомлений за місцем його реєстрації в порядку ч.5 ст. 74 ЦПК України та через його дружину в порядку ч.3 ст. 76 ЦПУК України.

Так як відповідачі не з'явились до суду двічі поспіль, жодних клопотань про відкладення не надіслали, суд обґрунтовано постановив заочне рішення.

Доводи скарги про не застосування судом позовної давності, колегія суддів не приймає з огляду на наступне:

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові ВСУ у справі № 6-780 цс15, яка є обов'язковою для застосування, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Інших доводів апеляційні скарги не містять.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: