Рішення № 53733974, 16.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015р. Справа№ 914/3319/15

За позовом: Державного підприємства "Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької", м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів,

про: стягнення 7 514,30 грн.

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Коропецька Н. В. - довіреність № 503 від 28.09.15р.,

відповідача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 07.10.15р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства "Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 7 514,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, у порушення умов Договору від 13.05.2015 р., не здійснив оплати у повному обсязі за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7 514,30 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2015р. провадження у справі порушено позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.09.2015 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. В судових засіданнях оголошувалися перерви.

В судове засідання 16.11.2015 р. представник позивача з'явився. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 16.11.2015 р. представник відповідача з'явився, щодо позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд розглянувши заяву про залучення відповідачем по справі Товариство з обмеженою відповідальністю БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» відмовив у його задоволенні.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі укладено Договір від 13.03.2015 р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору театр (позивач у справі) надає послуги замовнику для проведення концерту артиста України ОСОБА_5 з програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_2 року у приміщені театру з 17 години до 21 години, а замовник (відповідач у справі) оплачує надані театром послуги.

Відповідно до п. 13 Договору замовник сплачує театру за надані послуги у розмірі 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 14 Договору, вказану у п. 13 Договору суму замовник зобов'язаний перерахувати передоплатою у розмірі 70% на розрахунковий рахунок театру не пізніше як за 14 календарних днів до дати проведення заходу. Решту суми замовник зобов'язаний перерахувати передоплатою на розрахунковий рахунок театру не пізніше як за 10 календарних днів до дати проведення заходу.

Згідно з Актом від 20.05.2015 р. було підтверджено виконання театром взятих на себе зобов'язань та підтверджено вартість наданих послуг.

20.05.2015 р. замовником було проведено часткову оплату шляхом перерахування готівки в касу театру у розмірі 13 620,00 грн.

Листом від 22.05.2015 р. відповідач повідомив позивача, що решта суми буде перерахована по перерахунку. Усі документи подано для проведення платежів до установи банку. Оплату за Договором гарантував.

В судових засіданнях представник відповідача щодо позову заперечив, зазначив, що згідно копії платіжного доручення №2 від 20.05.2015 р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 7 380,00 грн., що підтверджується відміткою банку та підписом його працівника (штемпель АТ «БАНК «Фінанси та кредит»), однак позивачем неотримано зазначені кошти, зазначив, що ПАТ «Фінанси та кредит» перебуває на стадії ліквідації, запроваджено тимчасову адміністрацію, згідно постанови правління НБУ №612 від 17.09.2015 р.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами у справі укладено Договір від 13.03.2015 р., за умовами якого театр (позивач у справі) надає послуги замовнику для проведення концерту артиста України ОСОБА_5 з програмою «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_2 року у приміщені театру з 17 години до 21 години, а замовник (відповідач у справі) оплачує надані театром послуги.

Відповідно до п. 13 Договору замовник сплачує театру за надані послуги у розмірі 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 14 Договору, вказану у п. 13 Договору суму замовник зобов'язаний перерахувати передоплатою у розмірі 70% на розрахунковий рахунок театру не пізніше як за 14 календарних днів до дати проведення заходу. Решту суми замовник зобов'язаний перерахувати передоплатою на розрахунковий рахунок театру не пізніше як за 10 календарних днів до дати проведення заходу.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно з Актом від 20.05.2015 р. було підтверджено виконання театром взятих на себе зобов'язань та підтверджено вартість наданих послуг.

20.05.2015 р. замовником було проведено часткову оплату шляхом перерахування готівки в касу театру у розмірі 13 620,00 грн.

В судових засіданнях представник відповідача щодо позову заперечив, зазначив, що згідно копії платіжного доручення №2 від 20.05.2015 р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 7 380,00 грн., що підтверджується відміткою банку та підписом його працівника (штемпель АТ «БАНК «Фінанси та кредит»).

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Однак, ТзОВ «Фінанси та кредит» не виконав доручення відповідача по проведенню переказу коштів позивачу, і як наслідок відповідач не виконав п. 13 Договору в частині сплати позивачу за надані послуги в повному обсязі, а саме в розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до п. 32.1. ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу.

Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ст. 1074 ЦК України).

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Предметом розгляду є заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору від 13.03.2015 в частині сплати 30% обумовленої в Договорі суми. В даному випадку зобов'язання виникло між сторонами договору: Державним підприємством "Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької" (позивач) та Фізичною особою-підприємем ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що встановлення належного виконання зобов'язання ПАТ «Фінанси та кредит» перед відповідачем по справі - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не є предметом розгляду у справі і не стосується виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, суд не вбачав за доцільне залучати до участі у справі відповідачем 2 - ПАТ «Фінанси та кредит».

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Отже, зобов'язальні правовідносини, що склалися між відповідачем та ТзОВ «Фінанси та кредит» на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами, а банк - боржником.

Необхідно зазначити, що вищенаведене не позбавляє відповідача права на звернення за захистом свого порушеного права у встановленому законом порядку.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказав, що кошти в розмірі 7 380,00 грн. на рахунок позивача не надходили.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 380,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України, позивачем нараховано 3% річних в розмірі 77,47 грн., втрати від інфляції - 56,83 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької" (адреса: 79008, м. Львів, вул. Лесі Українки, 1; ідентифікаційний код 02224614) 7 380,00 грн. заборгованості, 56,83 грн. - інфляційних втрат, 77,47 грн. - 3% річних, 1 218,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.11.2015 р.

Суддя Синчук М.М.