Ухвала суду № 537279, 21.02.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К -1266/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2007 м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашко О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Яковлєвої Н.П.

відповідача: Лозової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (правонаступник Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області)

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.09.2005 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 р.

у справі № А-03/132-05

за позовом Дочірнього підприємства акціонерної компанії "Хліб України" "Савинський елеватор"

доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2005р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 06.12.2005р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001892301/0 від 01.04.2005р. про визначення Дочірньому підприємству ДАК "Хліб України" "Савинський елеватор" податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 16667,00 грн. і штрафних санкцій у розмірі 8333,50 грн. Стягнуто з Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на користь позивача витрати по сплаті державного мита у розмірі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем обґрунтовано включено до податкового кредиту ПДВ у сумі 16666, 67 грн., сплаченого по господарській операції, передбаченій договором з ДАК "Хліб України". Перерахування коштів згідно з наказом ДАК "Хліб" України відповідачем не доведено, отже відсутні підстави для висновку про те, що витрати, повязані з придбанням таких послуг, не належать до валових витрат.

Податкова інспекція подала касаційну скаргу та доповнення до неї, якими просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Посилається на неправильне застосування судами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", неповне зясування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Відповідно до ст. 55 КАС України у судовому засіданні була допущена заміна відповідача - Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, у звязку з реорганізацією, її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Балаклійському районі Харківської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У березні 2005 року Балаклійською МДПІ проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, повноти нарахування та сплати податків, про що складено акт від 30.03.3005 р. №219/23-104/05430449, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Порушення вказаної норми закону полягало у неправомірному віднесенні до податкового кредиту ПДВ 16667,00 грн., сплаченого у звязку з придбанням інформаційно-консультативних маркетингових послуг, вартість яких не може бути віднесена до складу валових витрат, оскільки обґрунтоване підтвердження надання таких послуг по господарському договору відсутнє. На думку податкової інспекції, 100000,00 грн. були перераховані на виконання наказу ДАК "Хліб України" № 180 від 11.10.2004р.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2005 р. № 0001892301/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25500,50 грн. (з них: 16667,00грн. основного платежу та 8333,50 грн. штрафних санкцій).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.03.2004 р. між позивачем та ДАК "Хліб України" був укладений договір № 8086/20, відповідно до якого ДАК "Хліб України" взяв на себе зобовязання надавати Савинському елеватору послуги з інформаційного, маркетингового, консультативно-довідкового обслуговування, перелік яких зазначений у розділі 1 договору. За виконання вказаних послуг п.4.1 договору встановлена щомісячна абонентська плата в розмірі 5400,00 грн., в т.ч. ПДВ 900,00 грн.

Пунктом 2.3. вказаного договору сторони передбачили надання інших, крім зазначених у договоріпослуг, згідно з узгодженими сторонами відповідними додатками до договору.

Послуги на суму 5400,00 грн. у жовтні 2004 року надані у відповідності до розділу 1 договору, про що складено акт виконаних робіт № 7 від 31.10.2004р.

У жовтні 2004 року, крім передбачених розділом 1 договору послуг, ДАК "Хліб України" надало Савинському елеватору інші інформаційно-консультативні і маркетингові послуги на загальну суму 100000,00 грн., вт.ч. ПДВ 16666,66 грн., які повязані із заставною закупкою зернових восени 2004року, що підтверджується актом виконаних робіт від 31.10.2004 р. на суму 100000,00 грн.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту жовтня 2004 року ПДВ 16666,67 грн., з чим погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що договір від 01.03.2004р., акт виконаних робіт від 31.10.204 р., податкова накладна № 1533 від 29.10.2004 р., платіжні доручення (з урахування змінених напрямків платежу в платіжних дорученнях "згідно договору № 8086/20 від 01.03.2004 р.") свідчать про те, що позивач у жовтні 2004 року від контрагента отримав послуги, надання яких передбачено п. 2.3. договору від 01.03.2004 р., та здійснив оплату саме у рамках цього договору.

Суд касаційної інстанції не може беззаперечно погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як зазначалося раніше, п. 2.3. договору його сторони передбачили надання інших, ніж зазначені у розділі 1 договору, послуг, за умови їх узгодження відповідними додатками до договору.

Судами не було досліджено, чи укладалися такі додатки до договору №8086/20. Крім того, у акті виконаних робіт (вартістю 100000 грн.) зазначено, що виконавцем виконані послуги згідно з п. 2.1 договору. Саме за такі послуги п.4.1 договору встановлена щомісячна абонентська плата в розмірі 5400,00 грн., в т.ч. ПДВ 900,00 грн. Таким чином, у даному випадку не може йти мова про інші послуги, надання яких передбачено п. 2.3 договору.

З матеріалів справи вбачається, що ДАК "Хліб України", яка, згідно із розділом 5 статуту, є органом управління позивача, видала наказ від 11.10.2004р. № 180 про перерахування позивачем 150000 грн. в рахунок погашення заборгованості перед компанією. Перевіркою ж було встановлено, що станом на 01.10.2004 р. позивач не мав заборгованості перед ДАК "Хліб України".

Акт виконаних робіт на 100000 грн. було складено 31.10.2004 р., а перерахунки були здійснені платіжними дорученнями від 19.10.2004 р. на суму 25000,00 грн., від 22.10.2004 р. на суму 20000,00 грн., від 20.10.2004 р. на суму 15000,00 грн., від 15.10.2004 р. на суму 45400,00 грн.

Крім того, акт виконаних робіт підписаний 31.10.2004 р., а податкова накладна на суму 105000,00 грн. виписана 29.10.2004 р., що суперечить положенням п. 4.3. розділу 4 договору.

Судами попередніх інстанцій не було надано оцінку вищевказаним обставинам, хоча вони мають суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки можуть свідчити про те, що перерахунок позивачем грошових коштів здійснювався згідно із наказом засновника дочірнього підприємства, який, видаючи такий наказ, реалізовував власні повноваження. У такому разі, витрати по таких операціях не можуть бути валовими витратами у розумінні ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки вони не повязані з договірними відносинами по господарській діяльності позивача. Відповідно, сплачений податок на додану вартість не міг бути віднесений до складу податкового кредиту, оскільки це б суперечило вимогам п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (у редакції, чинній на час спірного періоду).

За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, відповідно, не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Балаклійської міжрайонної державної податкової інспекції У Харківській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області. від 08.09.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді А.І. Брайко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко