Вирок № 5371185, 21.01.2008, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №1-37/2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2008року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Височин Ю.В.,

за участю прокурора Ціцуашвілі Н.І.,

потерпілого ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, судимість погашена, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, -

у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 289 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 27.10.2006 року, приблизно о 22 год. 30хв., він, знаходячись по вул. Київській шлях в м. Бориспіль, Київської області, поблизу подвір'я будинку №204, та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_1, 1986 р. випуску, сірого кольору, який належить потерпілому ОСОБА_1, за допомогою залізного баку для сміття розбив заднє ліве опускне скло автомобіля. Після цього проник до салону автомобіля, де пошкодивши панель щитка електроприладів, витягнув дроти запалення, щоб незаконно заволодіти даним автомобілем, але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій необхідних для доведення злочину до кінця, так як був затриманий на місці злочину потерпілим ОСОБА_1 Своїми діями ОСОБА_3 також спричинив пошкодження автомобіля, чим завдав потерпілому матеріальних збитків.

Такі дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковано за ч.3 ст. 15 „та ч.1 ст. 289 КК України, як замах на незаконне заволодіння транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному та надав згоду на проведення судового розгляду в порядку, передбаченому ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки він не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному висновку. При цьому судом встановлено, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позицій. Тому вислухавши думку підсудного та прокурора й роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, про те що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються за виключенням документів, що характеризують особу підсудного, речові докази та судові витрати в справі.

Підсудний ОСОБА_3 під час судового розгляду показав, що 27.10.2006 року на протязі дня із наглядно знайомими особами, прізвища та імен яких він не пам'ятає, вживав спиртні напої на розі вул. Котовського та Київський шлях в м. Борисполі. Близько 22.00 год. вони розійшлись і ОСОБА_3 пішов додому, однак у зв'язку з тим, що був дуже п'яний зайшов до подвір'я, підійшов до автомобіля, як потім йому стало відомо БМВ-528, р.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, й оскільки на дворі було холодно й він замерз, у ОСОБА_3 виник умисел проникнути до салону вказаного автомобіля та поїхати на ньому додому. З цією метою, ОСОБА_3 взяв металевий сміттєвий бак, що стояв неподалік від автомобіля, та розбив ним заднє праве бокове скло в дверях зазначеного автомобіля, заліз через розбите скло до салону автомобіля, сів на переднє ведійське сидіння, включив магнітолу та вирвав панель щитка електроприладів, й намагався вийняти дроти запалення з метою завести двигун, однак у нього нічого не вийшло, оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння та йому завадила особа, яка підійшла до автомобіля, як потім з'ясувалось це був потерпілий ОСОБА_1, який викликав працівників міліції.

ОСОБА_3 зазначив, що свою вину визнає, щиро кається, має намір відшкодувати заподіяні ним потерпілому матеріальні збитки. Він також вказав, що розумів, що вчинює порушення, й те, що автомобіль є чужим і він своїми діями завдав йому пошкоджень.

Враховуючи покази підсудного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 в інкримінованому органами досудового слідства злочині доведена повністю, а його дії за ч.3 ст. 15 та ч.1 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно, оскільки останній вчинив умисні дії, які виразились у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_1 щодо відшкодування заподіяних йому збитків під час розгляду справи не заявлявся.

Призначаючи покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі.

Визнання вини підсудним, його щире каяття у скоєному та намагання добровільно відшкодувати збитки, - суд визнає обставинами, які пом'якшують його відповідальність.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного по справі судом не встановлено, й про них не вказано в матеріалах справи.

Судом при призначенні покарання також враховано, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується посередньо, немає постійного місця роботи, неодружений, дітей не має, а також те, що тяжких наслідків від скоєного ним не настало.

Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів.

При вирішенні питання про речові докази, суд враховує, що таких по справі не встановлено.

На досудовому слідстві експертом відділення з експертно-криміналістичного забезпечення роботи при Бориспільському MB ГУ МВС України в Київській області Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області проводились дактилоскопічна експертиза (а.с. 35-37), вартість якої становить 141 грн. 23 коп., відповідно до ст. 91 КПК України є судовими витратами, які на підставі ч.2 ст. 93 КПК України слід покласти на ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 322, 323, 324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 289 КК України та призначити йому за цими статтями покарання у виді позбавлення волі на строк З (три) роки.

Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) рік, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України, наступних обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Звільнити ОСОБА_3 з під варти в залі суду.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженого.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_3 встановити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області, який розташований по вул. Воздвиженська, 2 в м. Києві, судові витрати щодо вартості проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 141 (сто сорок одна) грн. 23 коп. (Одержувач: НДЕКЦ МВС України, код ЗКПО: 25574713, р/р 35222002000460, банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 821018).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 15 діб через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції.