Постанова № 53686708, 17.11.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа№ 910/19250/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Новицький М.З.

від відповідача - Леушин А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс»

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Запорізьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Запоріжзв`язоксервіс» про стягнення штрафу та пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.09.2015 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення априйняте з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати рішення першої інстанції та позов залишити без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.11.2015.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 30.09.2015 було прийнято рішення № 43-рш «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким визнано, що ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" за підсумками діяльності у 2011 році - І півріччі 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих послуг) в територіальних (географічних) межах м. Запоріжжя та територіальних (географічних) межах м. Бердянськ з частками, що перевищують 35 відсотків; визнано дії ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс", які полягали у встановлені у договорах різного порядку оплати споживачами послуг з приймання платежів за послуги, що призвели до стягнення різної грошової винагороди з одного платежу без обґрунтованих на те підстав, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом другим частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з приймання готівкових платежів від фізичних осіб за житлово-комунальні послуги, зокрема, з постачання холодної і гарячої води та водовідведення, централізованого опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів, а також за послуги з постачання газу, електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку, телебачення (кабельного телебачення), технічного обслуговування домофонів, на користь третіх осіб (надавачів цих послуг) шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; накладено на ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" штраф у сумі 68000 грн.

Відповідно до частин другої і третьої статті 56 Закону рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №43-рш було надіслано на адресу ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" супровідним листом від 30.09.2014 №02-18/01-2482 та отримано відповідачем 06.10.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду мотивує свої вимоги тим, що відповідачем не було виконане вказане рішення № 43-рш, в зв`язку з чим позивач звернувся в суд за примусовим виконанням та стягненням штрафу, нарахувавши при цьому пеню, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, що позивачем не надано до суду жодного доказу наявності повноважень у особи, яка підписала позов, що в свою чергу надає підстави суду для залишення такого позову без розгляду.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №43-рш було надіслано на адресу ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" супровідним листом від 30.09.2014 №02-18/01-2482 та отримано відповідачем 06.10.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до положень ЗУ «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, строк добровільної сплати ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" суми штрафу мав закінчитися 08.12.2014 (з урахуванням вихідних днів).

Разом з тим, відповідач оскаржив рішення №43-рш до господарського суду Запорізької області, у зв'язку з чим строк виконання рішення № 43-рш згідно з частиною четвертою статті 60 Закону було зупинено.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 у справі № 908/5307/14 у задоволенні позовної заяви ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" задоволено; рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 скасовано; прийнято нове рішення, яким визнано недійсним рішення №43-рш.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 касаційну скаргу Відділення АМК задоволено; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 скасовано; рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2015 залишено в силі.

Відповідачем по справі ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, в розумінні положень ГПК України, щодо наявності у провадженні Верховного суду України скарги/заяви відповідача про перегляд судових рішень господарських судів у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Місцевим судом обґрунтовано викладено в рішенні, що згідно з частиною першою статті 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовну заяву від 24.07.2015 №01-17/05-2140 підписано головою територіального відділення ОСОБА_5.

Матеріалами справи, зокрема, витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 04.08.2015, копії яких були долучені до матеріалів справи в суді першої інстанції, підтвердженого, що керівником Запорізького відділення АМК та підписантом є саме ОСОБА_5.

Отже, у місцевого суду правомірно не виникло сумнівів щодо повноважень на підписання позовної заяви від 24.07.2015 №01-17/05-2140 вказаною посадовою особою.

Крім того, відповідач, оскаржуючи постановлене судом першої інстанції рішення, в апеляційній скарзі зазначив, що позивачем по справі не виконано вимоги ухвали суду від 30.07.2015 та не надано підтвердження повноважень ОСОБА_5 на час звернення із позовом до суду (24.07.2015).

Проте, колегія суддів, не погоджується із такою позицією апелянта, оскільки: по-перше, позивачем до позовної заяви долучена копія довідки АА № 556487 д Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05.07.2012, де керівником позивача вказаний саме ОСОБА_5, по-друге, посилання апелянта на те, що ним до апеляційної скарги долучений витяг з ЄДРЮОтаФОП, яким підтверджений факт відсутності станом на 24.07.2015 даних про позивача не відповідають дійсності, оскільки повністю суперечать змісту такого витягу.

Зокрема, в даному витягу зазначено, що він видається відповідно до ст. 20 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» на запит відповідача від 25.09.2015 станом на 24.07.2015.

Отже, зважаючи, що даний витяг видавався станом на 24.07.2015, відповідно всі дані, що в ньому зазначені, в цілому та зокрема, щодо керівника та підписанта позивача, зазначені та дійсні саме станом на 24.07.2015.

Керівником та підписантом позивача, відповідно до наданого витягу представником відповідача, зазначена саме та особа, що підписала позовну заяву, а саме: ОСОБА_5

Крім того, суд першої інстанції не зобов`язував позивача надати витяг з ЄДРЮОтаФОП станом на 24.07.2015, а отже позивачем не були порушені приписи ухвали суду від 30.07.2015.

Щодо твердження апелянта, стосовно неподання відповідачем всіх витребуваних ухвалою суду від 30.07.2015 документів, що є підставою для залишення позову без розгляду, враховуючи приписи господарського-процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження по справі від 30.07.2015 суд, зокрема зобов`язував сторін подати власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору;

- подати на підтвердження їх статусу юридичних осіб і повних найменувань оригінал та належним чином засвідчені копії статутів (положення) і довідки про рахунки, відкриті в банківських установах або органах Державного казначейства України;

Позивача:

- надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні;

- надати довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (для чого звернутися до Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 4-6, тел. 287-51-44, або до Київського міського управління статистики за адресою: м. Київ, вул. Тургенівська,71, тел. 486-71-38) або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для чого звернутися до державного реєстратора незалежно від місцезнаходження відповідача) станом на день винесення даної ухвали.

Відповідно до наявних матеріалів справи, через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва 17.08.2015 позивачем до суду був поданий лист про надання документів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження із долученням завірених належним чином копій документів, на виконання вимог такої ухвали, що в свою чергу спростовує доводи апелянта щодо невиконання позивачем ухвали суду про порушення провадження по справі.

Крім того, як зазначив в своїх поясненнях представник відповідача та це не було спростовано належними та допустимими доказами представником позивача, ним в суді першої інстанції для огляду суду подавалися всі оригінали витребуваних документів, а отже у суду не було сумнівів щодо достовірності даних, викладених в позовній заяві.

Також, апелянт у своїй скарзі зазначав проте, що позивачем при подані заяви про збільшення позовних вимог, були порушені приписи ст. 22 ГПК України, що залишені поза увагою місцевим судом.

На вказане, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із ч.3 ст. 5 ГПК України порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем та є предметом спору в рамках даної справи, регулюються спеціальною нормою, а саме ЗУ «Про захист економічної конкуренції», нормами якої визначений порядок притягнення винних осіб до відповідальності, порядок накладення штрафу, його виконання та порядок нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання рішень компетентного органу, в даному випадку Запорізького обласного відділення АМКУ.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЗУ «Про Антимонопольний комітет» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом., що кореспондується також із ч.2 ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»

Отже, норми ГПК, зокрема положення ст. 5, не застосовуються до вказаних відносин, виниклих між позивачем та відповідачем, оскільки вони не є господарсько-правовими, а виникли, внаслідок порушення відповідачем законодавства в сфері захисту економічної конкуренції.

Стосовно відсутності повноважень ОСОБА_6 на представництво інтересів позивача в господарських судах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В матеріалах справи (а.с. 113) наявна копія довіреності № 84 від 07.08.2015 позивача, підписана та видана головою Запорізького обласного територіального відділення АМКУ ОСОБА_5, якою уповноважено зокрема головного експерта юридичного сектору Київського обласного територіального відділення АМКУ ОСОБА_6 представляти інтереси територіального відділення у судах, з наданням усіх прав та повноважень, визначених нормами ГПК України.

Оригінал такої довіреності був наданий уповноваженим представником позивача в судовому засіданні в суді першої інстанції, відповідно до пояснень самого представника, та вказане не було спростовано представником відповідача визначеним, чинними нормами законодавства України способом.

За наявності сумнівів щодо достовірності такої довіреності позивача, суд першої інстанції не був позбавлений права витребувати у представника юридичної особи іншої довіреності на представництво інтересів юридичної особи та не допустити вказаного представника до участі у розгляді справи.

В той же час такі дії судом вчиненні не були, що свідчить про відсутність у останнього сумніві щодо наявності у ОСОБА_6 всіх, визначених нормами ГПК України, прав для законного представництва позивача в суді.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що представником відповідача в апеляційній скарзі всі вище зазначені обставини та, на його думку, порушення норм процесуального права, є, відповідно до норм ст. 104 ГПК України, визначені безумовною підставою для скасування рішення суду, проте дане не відповідає дійсності, оскільки, ст. 104 ГПК України містить вичерпний перелік процесуальних порушень, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, і обставини, викладені апелянтом у скарзі до таких не відноситься.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою доля скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Проте, апеляційна інстанції зазначає, що судом першої інстанції було прийняте законне та обґрунтоване рішення, з дотримання норм матеріального та процесуального права, з урахуванням наступного.

Як зазначалося вище, рішення позивача № 43-рш про встановлення порушення відповідачем норм ЗУ «Про захист економічної конкуренції», яким на останнього накладено штраф у розмірі 68000 грн. на дату звернення із даним позовом до суду є чинним та у встановленому законом порядку не скасовано.

Частиною 2 ст. 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» визначено, що рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки.

Відповідно до частини восьмої статті 56 Закону протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як встановлено судом, ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" станом на 27.07.2015 - на день подання позовної заяви (як і на даний час) не сплатило штраф у добровільному порядку.

За таких обставин Господарський суд міста Києва правомірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 68 000 грн. штрафу.

Крім того, у частині п'ятій статті 56 Закону зазначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Запоріжзв'язоксервіс" 63240 грн. пені, відділення АМК визначило періоди її нарахування (з урахуванням заяви від 31.08.2015 №01-17/05-2492 про збільшення розміру позовних вимог), а саме:

з 12.02.2015 (наступний день після винесення рішення господарським судом Запорізької області) по 04.03.2015 (оскільки 05.03.2015 Харківським апеляційним господарським судом винесено ухвалу про порушення апеляційного провадження), тобто 21 день;

з 22.07.2015 (наступний день після прийняття Вищим господарським судом України постанови про задоволення касаційної скарги Відділення АМК) по 31.08.2015, тобто 41 день.

Місцевим судом встановлено, а колегією суддів перевірено, що кількість днів прострочення сплати штрафу становить 62 дн; сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 1020 грн., тому за 62 дні прострочення сплати штрафу з відповідача слід стягнути 63240 грн. пені (1020 грн. х 62 дні), а отже ця позовна вимога правомірно та обґрунтовано була задоволена Господарським судом міста Києва.

Апелянтом по справі не було надано доказів чи заперечень стосовно розміру штрафу та пені, заявлених позивачем до стягнення, та не було спростовано доводів позивача, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача штрафу та пені за порушення норм чинного законодавства України.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 у справі № 910/19250/15- без змін.

Матеріали справи № 910/19250/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко