Рішення № 53682312, 17.11.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8007/15

Головуючий у першій інстанції Лічман Л.Г.

Доповідач Коротков В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Гончаренко В.М., Комаровської Н.В.

з участю секретаря Абалдової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Інтермосфін», товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін», товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договорів недійсними та застосування реституції, за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом. Зазначала, що 25 січня 2014 року між позивачем та приватним підприємством «Інтермосфін» (далі ПП «Інтермосфін») в особі продавця-консультанта ОСОБА_3 було укладено договір № 003058 про надання інформаційних та консультативних послуг. Того ж дня було укладено між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермосфін» (даліТОВ «Інтермосвін») договір позики № 003058 на суму 350000 грн. За пропозицією ОСОБА_4 позивач підписала заяви на страхування від 8 та 25 січня 2014 року на адресу генерального директора товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» (далі- ТДВ «Страхова компанія «Традо») про укладення договору добровільного страхування нещасного випадку зі страховою сумою 350 000грн. 25 січня було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків № 001363. Посилаючись на те, що зазначені договори було укладено з порушенням норм цивільного законодавства, просила визнати зазначені договори недійсними.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року позов задоволено частково:

- встановлено нікчемність договору № 003058 від 25 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПП«Інтермосфін». Приведено сторони у первісний стан, стягнуто з ПП«Інтермосфін» на користь позивача 12850 грн.;

- встановлено нікчемність договору № 003058 від 25 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ«Інтермосфін». Приведено сторони у первісний стан, стягнуто з ТОВ«Інтермосфін» на користь позивача 3414 грн 44коп.;

- визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 від 25 січня 2014 року. Приведено сторони у первісний стан, стягнуто з ТДВ«Страхова компанія «Традо» на користь позивача 10 500 грн.;

- вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2015 року змінено мотивувальну частину заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 5 лютого 2015 року в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до ТДВ «Страхова компанія «Традо» про визнання недійсним договору добровільного страхування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ТДВ «Страхова компанія «Традо» просить змінити заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні вимог до ТДВ «Страхова компанія «Традо».

Заслухавши суддю-доповідача, доводи заперечень на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 від 25 січня 2014 року та стягнення з ТДВ«Страхова компанія «Традо» на користь позивача 10 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що такий правочин суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення ОСОБА_2, як учасника правочину, не було вільним та не відповідало її волі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПП"Інтермосфін" в особі продавця-консультанта ОСОБА_4, що діяла на підставі довіреності № 27 від 4 листопада 2013 року, було укладено договір №003058 від 25 січня 2014 року, за умовами якого виконавець зобовязувався за плату надати інформаційні, консультаційні послуги з пошуку інформації, вартість яких відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. складає 12 500 грн.

Того ж дня між ОСОБА_2 та ТОВ ;"Інтермосфін", в ;особі ОСОБА_4, укладено договір, відповідно до якого товариство за згодою учасника зобов»язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики у розмірі 350000 грн.

8 та 25 січня 2014 року ОСОБА_2 було підписано заяви на адресу генерального директора ТДВ «Страхова компанія «Традо» про укладення договору добровільного страхування нещасного випадку зі страховою сумою 350000грн. 25 січня 2014 року між нею та страховою компанією було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків № 001363.

Висновок суду першої інстанції про порушення принципу добровільності договору страхування, передбаченого ст.6 Закону України «Про страхування», не ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовані ст. ст. 202, 204, ч. 1 ст. 215 ЦК України, якими передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, він є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦПК України.

Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 8 та 25 січня 2014 року заповнила заяви з проханням про укладення договору добровільного страхування, у яких конкретизувала умови договору страхування з ТДВ «Страхова компанія «Традо», вид страхового покриття, ознаки страхового ризику (випадку), розмір страхової суми, вигодонабувача та порядок сплати страхового платежу.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_2 зазначала, що її зобов»язали укласти договір добровільного страхування, вона його уклала під впливом обману з боку ОСОБА_4

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_4 ні стороною договору страхування, ні представником сторони цього договору не виступала. Мотиви укладення договору страхування (бажання отримати позику, на що вказує позивач) не можуть свідчити про відсутність волевиявлення страхувальника, оскільки ці договори не повязані між собою, умовою надання позики не передбачалось, що він може бути укладений лише у випадку укладення договору страхування з ТДВ «Страхова компанія «Традо», від імені страхової компанії договір підписаний її керівником, а не ОСОБА_4

Та обставина, що позивач була примушена підписати договір жодними доказами не підтверджена.

Бажання ОСОБА_2 отримати позику, умовою надання якої було укладення договору страхування від нещасного випадку, не може свідчити про її примушення до укладення такого.

Крім того, з договору страхування вбачається, що він укладений на визначених самим страхувальником умовах, зокрема, в частині вигодонабувача.

При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав для визнання недійсним договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 від 25 січня 2014 року та стягнення з ТДВ«Страхова компанія «Традо» на користь позивача сплачених за цим договором 10 500 грн. та стягнення в дохід держави судового збору в сумі 243 гривні 60 копійок.

Приймаючи до уваги те, що висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи, судом не правильно застосовані норми матеріального права, рішення суду в цій частині на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

В іншій частині заочне рішення не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції в іншій частині його законність не перевіряє.

Судовий збір, який сплачений ТДВ «Страхова компанія «Традо» при подачі апеляційної скарги в сумі 121,80 грн., та при подачі касаційної скарги в сумі 170,52 грн., а всього в сумі 292,32 грн., підлягає стягненню на користь ТДВ «Страхова компанія «Традо» з ОСОБА_2 на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» задовольнити частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2014 року скасувати в частині визнання недійсним договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 від 25 січня 2014 року, стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» на користь ОСОБА_2 10 500 гривень, стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» в дохід держави судового збору в сумі 243 гривні 60 копійок та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання недійсним договору добровільного страхування від нещасних випадків № 001363 від 25 січня 2014 року, стягнення 10 500 гривень - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» судовий збір в сумі 292 гривні 32 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Д.Коротков

В.М.Гончаренко

Н.В.Комаровська