Постанова № 5366965, 23.09.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

23 вересня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 5/333/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя Мірошниченко М.В.,

суддя Нагорна Л.М.,

суддя Юхименко О.В.,

при секретарі Красоті А.О.

за участю представників :

позивача: Яцуренко О.А., довіреність № 5 від 18.02.2009р.;

відповідача: Балабко А.В., довіреність № 21609/8 від 24.07.2009р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції,

м. Мелітополь Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р.

у справі № 5/333/08-АП

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський

олійноекстракційний завод», м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції,

м. Мелітополь Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

від 25.04.2008р. № 0000082305/0

ВСТАНОВИЛА:

Відкритим акціонерним товариством «Мелітопольський олійноекстракційний завод» заявлено позов до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000082305/0 від 25.04.2008р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування заявленого за рахунок платника у банку з податку на додану вартість у розмірі 1086389,00 грн.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р. у справі № 5/333/08-АП (суддя Проскуряков К.В.) адміністративний позов задоволений. Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000082305/0 від 25.04.2008р., прийняте Мелітопольською ОДПІ.

Постанова суду першої інстанції мотивована наступним. Податкові накладні, які було надано перевіряючим особам під час проведення перевірки, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та не мали будь-яких недоліків. Договори на поставку соняшника, які були укладені позивачем з його контрагентами у перевіряємий період, є виконаними у повному обсязі, що підтверджується накладними, податковими накладними та платіжними документами. Ці договори укладені у повній відповідності з чинними законодавством України, спрямовані на забезпечення діяльності підприємства, при цьому суму ПДВ в складі ціни придбання сплачено позивачем постачальникам у повному обсязі грошовими коштами. Закон України «Про податок на додану вартість» жодним чином не пов’язує право платника податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту із поданням податкової звітності його контрагентами, сплатою ними податків та укладення в свою чергу угод з сумнівними платниками податків. Також, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від факту сплати або несплати ПДВ підприємствами другої чи іншої ланки. Укладені позивачем угоди по придбанню соняшника не порушують публічний порядок, предмет цих угод не вилучений та не обмежений в обігу. Невиконання або неналежне виконання правочинів (господарських зобов’язань) або несплата податків за ними не є підставою стверджувати про їх нікчемність. Доказів наявності умислу укладення цих правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), відповідачем не представлено. Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що посадові особи позивача знали або повинні були знати про обставини утворення та діяльності як своїх безпосередніх контрагентів, так і їх постачальників. Судом зроблено висновок про те, що податковим органом не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також не доведено правомірність висновків, викладених в акті перевірки вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Мелітопольською ОДПІ подана апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування постанови господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р. у справі № 5/333/08-АП та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування таких вимог відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що позивач придбав зерно соняшника у невстановлених осіб. Особи, які значаться продавцями та виробниками товарів, такими фактично не являються. Транспортування зерна соняшника здійснювалось за рахунок коштів невстановлених осіб. Надані до перевірки угоди та документи створені з метою формування податкового кредиту та отримання з бюджету бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ, враховуючи, що зазначені кошти не сплачені жодним контрагентом до бюджету, тобто відсутнє фактичне надходження ПДВ до бюджету. Вказані угоди завідомо суперечать інтересам суспільства, є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними та ніяких зобов’язань бюджету не породжують.

ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятою без порушень норм матеріального і процесуального права.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р. у справі № 5/333/08-АП залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 23.09.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

У відповідності до розпорядження в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду № 651 від 23.09.2009р. апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Нагорна Л.М. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 23.09.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, Мелітопольською ОДПІ була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2007р. За наслідками перевірки складений акт № 304/23/00373830 від 16.04.2008р.

В ході проведення перевірки встановлено придбання позивачем зерна у суб’єктів підприємницької діяльності, які не є виробниками, не мають документів походження товару, не мають штату працівників, постачання товару здійснюється через велику кількість постачальників, які теж не є виробниками, а саме: ПП «Артмакс», ПП ВКФ «Базис».

ПП «Артмакс» та його постачальники не є виробниками насіння соняшника, не мають у власності, або в оренді складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок. На підприємствах також відсутні документи, що підтверджують походження зерна, та транспортування насіння соняшнику як від постачальників, так і до покупця (ПП «Артмакс»). На момент складання акта перевіркою не встановлено джерела походження насіння соняшнику, тобто безпосереднього виробника.

ПП ВКФ «Базис» не є виробником насіння соняшнику, а також не є особою, яку б виробники сільськогосподарської продукції уповноважували на реалізацію їхнього товару. Підприємство є посередником реалізованої продукції, транспортування насіння соняшника проводилось за рахунок постачальників, які безпосередньо здійснюють поставку соняшника на ВАТ «МОЕЗ».

ПП ВКФ «Базис» та його постачальники не є виробниками насіння соняшнику, не мають у власності, або в оренді складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок. На підприємствах також відсутні документи, що підтверджують походження зерна, та транспортування насіння соняшнику як від постачальників, так і до покупця (ПП ВКФ «Базис»). На момент складання акта перевіркою не встановлено джерела походження насіння соняшнику, тобто безпосереднього виробника.

Проведеними перевірками встановлено відсутність у ПП «Артмакс» та ПП ВКФ «Базис» і їх постачальників товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажних автомобілів, та відсутність фактів транспортування ТМЦ до місць зберігання та подальшого транспортування покупцям.

Дослідженням первинних документів, які отримані в результаті зустрічних перевірок, у постачальників ВАТ «МОЕЗ» не встановлено фактів транспортування, зберігання, виконання умов угод, правочинів, передачі прав власності на товар за плату або компенсацію по вищенаведених операціях. Даними бухгалтерського та податкового обліку постачальників зберігання ТМЦ у складських приміщеннях не підтверджується.

Платник податку – ВАТ «МОЕЗ», укладаючи угоди з ПП «Артмакс» та ПП ВКФ «Базис», мало відомості про неспроможність постачальників виконати ряд умов (наприклад, транспортування), відсутність у них власного сільськогосподарського виробництва, технічного та трудового забезпечення. Угоди не містять в собі розумних економічних або інших причин (ділової мети). Придбання зерна у СПД, які не є виробниками, не мають документів походження товару, не мають штату працівників, постачання товару здійснюється через велику кількість постачальників, які теж не є виробниками, є економічно не обґрунтованим.

Таким чином, фактично безпосередні постачальники ВАТ «МОЕЗ» придбали зерно соняшника у невстановлених осіб; особи, які значаться продавцями та виробниками, такими фактично не є. Транспортування зерна соняшника здійснювалось невстановленими засобами за рахунок коштів не встановлених осіб. Надані до перевірки угоди та документи створені з метою формування податкового кредиту та отримання з бюджету бюджетного відшкодування з ПДВ, тобто з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ, враховуючи, що зазначені кошти не сплачені жодним контрагентом до бюджету, тобто відсутнє фактичне надходження ПДВ до бюджету. Зазначені угоди завідомо суперечать інтересам суспільства, є одночасно такими, що порушують публічний порядок, а отже є нікчемними та ніяких зобов’язань бюджету не породжують.

Податковим органом зроблений висновок про те, що правочини, укладені позивачем з постачальниками ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис» є недійсними і не створюють юридичних наслідків. Тобто видані на їх виконання податкові накладні з ПДВ не мають сили.

Таким чином, на порушення п.п.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит листопада 2007р. в сумі 1086388,61 грн., у т.ч. 474078,94 грн. за податковими накладними ПП ВКФ «Базис»; 612309,67 грн. за податковими накладними ПП «Артмакс».

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082305/0 від 25.04.2008р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування заявленого за рахунок платника у банку з податку на додану вартість у розмірі 1086389,00 грн.

Позивач не погоджується із висновком податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування. Посилається на те, що податкова інспекція безпідставно дійшла до висновку про нікчемність правочинів, укладених на придбання насіння соняшнику у ряду юридичних осіб. Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ, а саме: відсутність податкової накладної; інших підстав для такого не включення у законодавстві не передбачено. Договори ВАТ «МОЕЗ» з ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис» укладені у повній відповідності з чинним законодавством, спрямовані на забезпечення діяльності підприємства; при цьому, податковий кредит сплачено постачальникам у повному обсязі грошовими коштами. Відсутність у підприємств другої та третьої ланок у власності або оренді складських приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок не може впливати на право позивача на податковий кредит, оскільки таке право виникло не в результаті операцій ВАТ «МОЕЗ» з підприємствами другої чи іншої ланки, а в результаті укладення договорів поставки з юридичними особами. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від факту сплати або несплати ПДВ підприємствами другої чи іншої ланки.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства; первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» визначено, що товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, згідно з «Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

В ході перевірки встановлено наймані вантажні автомобілі, якими фактично було завезено насіння соняшнику на територію ВАТ «МОЕЗ». Надані товарно-транспортні накладні, виписані від ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис», та інші первинні документи, які підтверджують фактичне отримання насіння на вагову підприємства, його склади, тощо.

Але за матеріалами зустрічних перевірок, отриманих від інших ДПІ встановлено відсутність у постачальників ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис» товарно-транспортних накладних, подорожніх листів вантажних автомобілів, та відсутність транспортування ТМЦ до місць їх зберігання та подальшого транспортування покупцям. Фактів транспортування, зберігання ТМЦ, виконання умов угод, правочинів, передачі прав власності на товар за плату або компенсацію постачальників ВАТ «МОЕЗ» по вищевказаним операціям не встановлено.

Враховуючи результати зустрічних перевірок встановлено, що підприємства постачальники 2 ланки ланцюга ПП Сущенко О.А. та Гордієнко С.І., які є безпосередніми постачальниками ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис», не є виробниками відвантаженої продукції, а отримали соняшник від ТОВ «Укрдах», яке згідно постанови господарського суду Запорізької області від 04.06.2007р. у справі № 21/118/07 визнано банкрутом. Згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 30.08.2007р. у справі № 21/118/07 банкрута ТОВ «Укрдах» ліквідовано.

Підприємство – постачальник 2 ланки ланцюга ПП «Зерос», яке здійснювало реалізацію насіння соняшника, не є виробником відвантаженої продукції, а отримало соняшник від ПП «Біосат». Згідно акту документальної комплексної перевірки Мелітопольською ОДПІ ПП «Біосат» за період жовтень – грудень 2007р. первинних документів не має. Згідно постанови господарського суду від 25.01.2008р. у справі № 16/20/08 ПП «Біосат» визнано банкрутом.

ПП Нестеренко В.Г., який є постачальником 2 ланцюга та є безпосереднім постачальником ПП «Артмакс», не є виробником відвантаженої продукції. Підприємцем оформлено податкові та видаткові накладні на насіння соняшника в кількості 107,95 тон. Згідно відповіді ДПІ у Запорізькому районі м. Запоріжжя, ПП Нестеренко В.Г. з моменту реєстрації не звітує.

Перевіркою не встановлено джерело походження насіння соняшника, яке в подальшому реалізовано позивачу - ВАТ «МОЕЗ».

В ході попередніх перевірок ВАТ «МОЕЗ», Мелітопольською ОДПІ було також встановлено факти відсутності транспортування та зберігання насіння соняшнику вищенаведеними постачальниками.

Враховуючи вищезазначене, платник податку – ВАТ «МОЕЗ», укладаючи угоди з ПП ВКФ «Базис» № 01М-020 від 30.08.2007р., № 01М-058 від 27.11.2007р., № 01М-064 від 28.11.2007р.; ПП «Артмакс» № 01М-019 від 30.08.2007р., № 01М-061 від 27.11.2007р. № 01М-054 від 30.11.2007р., № 01М-010 від 22.08.2007р., повинно було мати відомості про неспроможність постачальників виконати ряд умов (наприклад, транспортування), відсутність у них власного сільськогосподарського виробництва, технічного та трудового забезпечення. Угоди не містять в собі розумних економічних або інших причин (ділової мети). Придбання зерна у суб’єктів, які не є виробниками, не мають документів походження товару, не мають штату працівників, постачання товару здійснюється через велику кількість постачальників, які теж не є виробниками, є економічно не обґрунтованим.

У зв’язку з цим, з урахуванням приписів ст.ст. 203, 215 228 ЦК України податковий орган під час проведення перевірки дійшов до обґрунтованого висновку про те, що правочини, укладені позивачем з ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис» є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, а видані на їх виконання податкові накладні з ПДВ не мають юридичних наслідків для формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Оскільки угоди ВАТ «МОЕЗ» з ПП «Артмакс» і ПП ВКФ «Базис» є нікчемними, кошти від цих угод до бюджету не надійшли, то відсутнє джерело для відшкодування ПДВ. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (пункту 19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість» зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

З огляду на викладене, відповідачем було правомірно зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування заявленого за рахунок платника у банку з податку на додану вартість у розмірі 1086389,00 грн.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч ст.71 КАС України позивачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а саме: наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082305/0 від 25.04.2008р. В той же час відповідачем доведена правомірність спірного рішення, а саме, вірне зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Мелітополь Запорізької області задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 17.06.2008р. у справі № 5/333/08-АП скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено – 02.10.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Л.М. Нагорна

Суддя О.В. Юхименко