Ухвала суду № 5089672, 19.10.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

15 жовтня 2009 року                                справа № 02-7/1078-11/468/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     - Кожана М.П. (доповідач) ,

суддів             - Туркіна Л.П.

            - Проценко О.А.

при секретарі            - Ганноченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача         - Жугін С.О.

відповідача         - Родова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товарної біржі «Дніпро»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.09.2008 року

у справі   № 02-7/1078-11/468/08-АП

за позовом:  Товарної біржі «Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про: визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

19.04.2007р. Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просить визнати незаконним податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ Шевченківського району м.Запоріжжя за № 0000211702/0 від 10.04.2007р., призупинити виконання повідомлення-рішення до закінчення розгляду справи.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2008р. у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення  прийнято відповідачем правомірно у зв'язку з невиконанням позивачем положень п. 12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р. відповідно до якого якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником від такого продажу.

Пунктом 1.15 ст. 1 цього ж Закону зазначено, що податковий агент - юридична особа або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу і способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону, податковий агент є особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів із джерелом їх походження в Україні.

На підставі вказаних правових норм суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач є податковим агентом щодо доходів, отриманих фізичними особами - продавцями транспортних засобів, за угодами, які були зареєстровані на Товарній біржі «Дніпро».

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідачем не підтверджено первинними документами (актами оцінки) вартість транспортних засобів що відчужувались за угодами, які були зареєстровані на Товарній біржі «Дніпро, на яку було нараховано спірну суму податкового зобов'язання.

Крім того, позивач зазначає, що він взагалі не є податковим агентом у розумінні положень Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі - Закон № 889-IV), оскільки не здійснює посередництва при укладенні на біржі угод купівлі-продажу, обміну об'єктів рухомого майна.

Відповідач - проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права та просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що судом зроблено правильний висновок, що оскільки угоди купівлі-продажу рухомого майна були укладені  при посередництві позивача, то відповідно до положень п12.3 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивач зобов'язаний здійснювати  функції податкового агента.

Суд належним чином повідомив учасників адміністративного процесу про дату, час і місце слухання справи, що підтверджується  повідомленнями про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до розпорядження в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  від 15.10.2009р. справу передано на розгляд колегії  суддів у складі  Кожана М.П, Туркіна Л.П., Проценко  О.А.  

Відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000211702/0 від 10.04.2007р., яким донараховано Товарній біржі "Дніпро" податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 31017,54 гри із розрахунку оціночної вартості цих автомобілів та штрафні (фінансові) санкції 62035,08 гри. всього на загальну суму 93052,62 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту позапланової перевірки від 28.03.2007р. №23/17-2/25476985 152 договори купівлі-продажу транспортних засобів зареєстрованих на товарній біржі "Дніпро" за період з 12.06.2005р. по 31.12.2005р.

Згідно п. 3 вказаних договорів "Продавець продав цей транспортний засіб, Покупцю за 100.00 грн. (ціна договірна), які він одержав до підписання Угоди", тобто всі транспортні засоби по 152 угодам (незалежно від моделі, року випуску) продані по одній ціні. За результатами перевірки Товарною біржею "Дніпро" по кожному такому договору утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13,00 грн.

Згідно листа УМВД України в Запорізькій області (вх. №2693/7/17-211 від 21.03.2007р.) по 15 угодам купівлі-продажу транспортних засобів була надана експертна оцінка, тобто оціночна вартість автомобілів, яка перевищує вартість, вказану у договорах.

У зв'язку з вказаним перевіркою виявлено, що в порушення п. 1.15 ст. 1, п. 12.1, 12.3, 12.4 ст. п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р. податок з доходів фізичних осіб від операцій з продажу об'єктів рухомого майна по цим угодам нараховувався виходячи із договірної ціни кожної угоди в 100.00 грн., а не від оціночної вартості об'єкта рухомого майна, визначеної в порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001р. №2658-111.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком відповідача та суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 12 ЗаконуУкраїни "Про податок з доходів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначається податковий агент при здійсненні операцій з продажу або обміну об'єктів рухомого майна. Так, пунктом 12.3 цієї статті встановлено, що, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Пунктом 12.5 визначено, що податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів рухомого майна в порядку, передбаченому в статті 12 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Відповідно до частини 7 статті 279 Господарського кодексу України

та частин 3, 4 статті 1 Закону України «Про товарну біржу» (у редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин) товарна біржа не займається посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

З налізу вказаних правових актів вбачається, що правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює  організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу  товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення  біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є  здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є  посередництвом.

Оскільки товарна біржа не є посередником з продажу, обміну рухомого майна, то вона відповідно не може бути податковим агентом.

Крім того, вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України  від 14 квітня 2009 року по справі №09/85 та оглядовому листі Вищого адміністративного суду України від 06.07.2009 №982/13/13-09.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач у цьому випадку є податковим агентом, а тому донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначив, що визначення спірної суми податкового зобов'язання він здійснював на підставі відомостей, наданих у листі УМВД України в Запорізькій області (вх.№2693/7/170211 від 21.03.2007р.), проте первинних документів (актів експертної оцінки) при цьому не досліджував та не використовував.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо  правомірності оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до квитанції №169/280 від 18.04.07р. ТБ «Дніпро» було сплачено державне мито у сумі 4грн.00коп. у зв'язку із зверненням до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до квитанції №35 від 23.09.2008р. ТБ «Дніпро» було сплачено державне мито у сумі 100грн.00коп. у зв'язку із зверненням до апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.09.2008 року у справі №02-7/1078-11/468/08-АП.  

Колегія суддів не приймає у якості належного доказу сплати судового збору ТБ «Дніпро» квитанція №89 від 23.05.2007р. (а.с. 7) відповідно до якої Жугіним С.О. сплачено державне мито в сумі 42грн. 50 коп. від Жугіна С.О.

Відповідно до ч.3 Розділу VII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору 1) судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; 2) розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із скарг за  неправомірні  дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян встановлено ставку у розмірі 0,2      неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що на момент звернення до суду із адміністративним позовом складало 3грн.40коп.

Відповідно до пункту «з» вказаної правової норми із апеляційних скарг на рішення  судів і скарг на  рішення, що набрали законної сили встановлено ставку у розмірі 50 відсотків ставки,що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, що на момент звернення до суду із апеляційною скаргою складало 1грн.70коп.

Таким чином, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законодавством.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках  внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Відповідно до ч.2 вказаної правової норми повернення державного мита провадиться за умови подання відповідної заяви. Відповідно до п. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженого наказом N 15 від 22.04.1993  Головної державної податкової інспекції України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50 повернення державного мита проводиться на підставі заяви платника.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого державного мита.

Таким чином, в порядку розподілу судових витрат, встановленому ст.94 КАС України на користь ТБ «Дніпро» слід присудити судові витрати у сумі 5грн.10коп. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товарної біржі «Дніпро» на постанову Господарського суду Запорізької області від 04.09.2008 року у справі №02-7/1078-11/468/08-АП  задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 04.09.2008 року у справі №02-7/1078-11/468/08-АП  - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним  податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000211702/0 від 10.04.2007р.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги з моменту складення у повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі  16.10.2009р.

Головуючий:                             М.П. Кожан

Судді:                                                 Л.П. Туркіна

                                    О.А. Проценко