Рішення № 53669507, 18.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1158/2015(м)

264/3891/15-ц

Головуючий у 1 інстанції - Мирошниченко Ю.М.

Суддя - доповідач - Биліна Т.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Биліни Т.І.

суддів: Бугрим Л.М., Принцевської В.П.

при секретарі: Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 вересня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

22 червня 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» (далі - ПАТ «АКБ «Капітал») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 17.09.2013 року між ПАТ «АКБ «Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 1/12/РЗGK/07-07-11/0469(далі - Договір), про надання споживчого кредиту у розмірі 18161,48 грн. на строк до 16 вересня 2016 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 25% річних та щомісячної комісії у розмірі 0,5% від первинної суми кредиту. Відповідно до п. п. 4.4.2, 4.4.3 Договору відповідач взяла на себе зобов'язання погашати заборгованість перед Банком по наданому кредиту, нарахованим процентам та комісії відповідно графіку. Свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, ОСОБА_1 належним чином не виконала, внаслідок чого, утворилася заборгованість, яку станом на 01.05.2015 року позивач просив стягнути у розмірі 28296,25 грн. (а.с. 1-2)

Рішеням Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 жовтня 2015 року задоволено позовні вимоги ПАТ «АКБ «Капітал». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АКБ «Капітал» суму заборгованості за вказаним кредитним договором, а саме: заборгованість з повернення кредиту - 13 368,26 грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 2 538,28 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісії за обслуговування рахунку - 726,48 грн., пеню за прострочення основної заборгованості - 1 382,06 грн., пеню за несплачені проценти - 1 200,43 грн. та штраф - 9 080,74 грн., а всього 28 296,25 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, надала апеляційну скаргу в якій просила скасувати рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 03.10.2015 року та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 В обґрунтувала тим, що суд першої інстанції в порушення положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 30.10.2014 року здійснив нарахування пені та штрафу. Зауважила, що юридична адреса позивача знаходиться на тимчасово окупованій території, що унеможливлює виконання обов'язків по поверненню кредитних коштів, роз'яснень про зміну реквізитів та інших відомостей про роботу банку їй не було повідомлено. Відповідач не згодна з розрахунком заборгованості так як вважає, що пеня та штраф є подвійною юридичною відповідальністю. Не згодна з рішенням суду першої інстанції і в частині стягнення судового збору, оскільки споживачі згідно ЗУ «Про захист прав споживачів», звільняються від сплати судового збору.

Представник позивача та відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Доказами належного повідомлення сторін є телефонограми, зареєстровані в журналі телефонограм Апеляційного суду, долучені до матеріалів справи. Зважаючи на положення ч.2 ст.305 ЦПК України неявка осіб належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не є перепоною для розгляду справи.(а.с.89, 90, 94-96)

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні за таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору ОСОБА_1 був наданий споживчій кредит у розмірі 18161,48 грн. на строк до 16 вересня 2016 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 25% річних та щомісячної комісії у розмірі 0,5% від первісної суми кредиту. Відповідно до п. п. 4.4.2, 4.4.3 Договору відповідач взяла на себе зобов'язання погашати заборгованість перед Банком по наданому кредиту, нарахованим процентам та комісії відповідно до графіку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, уклавши кредитний договір з позивачем належним чином його не виконувала внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.05.2015 року дорівнювала 28 296 грн. 25 коп., та складалася з заборгованості по кредиту у розмірі 13 368 грн. 26 коп., по процентах за користування кредитними коштами у розмірі 2 538 грн. 28 коп., по сплаті щомісячної комісії за обслуговування рахунку у розмірі 726 грн. 48 коп., пені за прострочення основної заборгованості у розмірі 1 382 грн. 06 коп., пені за несплачені проценти у розмірі 1 200 грн. 43 коп., та штрафу у розмірі 9 080 грн. 74 коп.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновків, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та вірно визначені норми матеріального права, які підлягають застосуванню при врегулюванні спірних правовідносин, що склались між сторонами.

Проте з висновками суду першої інстанції не можна погодитися в повному обсязі, оскільки вони в частині стягнення пені та штрафу зроблені з порушенням норм матеріального права.

Дійсно, відповідно до п. 5.1 укладеного сторонами Договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами Банк має право вимагати від позичальника сплати пені у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пунктом 5.2 передбачено нарахування штрафу у розмірі 50% від суми виданого кредиту у випадку порушення позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами.

Проте суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідальність у вигляді пені та штрафу, що фактично є відповідальністю одного виду, в умовах договору передбачена за одне й теж саме правопорушення.

За положеннями статі 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України у справі №6-2003 цс15 Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце зокрема у випадку стягнення неустойки(пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання(частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи вище викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, щодо незгоди з розрахунком заборгованості, оскільки судом задоволено вимоги про стягнення пені та штрафу, що є подвійною юридичною відповідальністю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу зміні.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1046 ЦК України позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредитором завдані ним збитки.

За нормами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні бути виконані належним чином та у термін, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в порушення положень ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та Розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 30.10.23014 року здійснив нарахування пені та штрафу - неспроможні.

Суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності можливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.

Оскільки дійсно, згідно ст. 2 Закону № 1669-VII на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку де проводилась антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-року затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого увійшло місто Маріуполь (Маріупольська міська рада).

Проте, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-року дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» було зупинено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р» визнано не чинним. Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року вказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, на момент вирішення справи Розпорядження Кабінету Міністрів України 05.11.2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р» є чинним, а тому до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону № 1669-VII не можуть бути застосовані.

З огляду на вказане, вище зазначений довід апеляційної скарги підлягає відхиленню, а рішення суду в цій частині залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги, що юридична адреса позивача знаходиться на тимчасово окупованій території і роз'яснень про зміну реквізитів та інших відомостей про роботу банку відповідачу належним чином не було надано, внаслідок чого обов'язки по поверненню кредитних коштів тимчасово не виконувались необґрунтовані. Відповідач не надала докази, що реквізити банку змінювалися і що її зусилля щодо погашення боргу та з'ясування реквізитів під час припинення виконання зобов'язань були безрезультатними.

Відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги, щодо незгоди з рішенням суду в частині стягнення судового збору не ґрунтуються на законі.

У відповідності до ч.4 ст.24 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що з позовом звернувся ПАТ «АКБ «Капітал», а апелянт є боржником, крім того ОСОБА_1 не довела, що її права були порушені діями позивача.

Частина 1 статті 309 ЦПК України передбачає, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки, рішенням суду першої інстанції до відповідача безпідставно було застосовано подвійну цивільно-правову відповідальність воно підлягає зміні, а позовні вимоги ПАТ «АКБ «Капітал» частковому задоволенню в сумі 19215,51грн., яка складається із заборгованості з повернення кредиту - 13 368,26 грн. + заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 2 538,28 грн. + заборгованості по сплаті щомісячної комісії за обслуговування рахунку - 726,48 грн. + пені за прострочення основної заборгованості - 1 382,06 грн. + пені за несплачені проценти - 1 200,43 грн. В частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 9 080,74 грн. слід відмовити.

У відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 т.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору дорівнює 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, внаслідок чого з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 192,15грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів апеляційної інстанції,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03 вересня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), народженої у м.Маріуполі Донецької області, зареєстрованої у АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерно-комерційний банк «Капітал»(п/р №2909298001 в ПАТ «АКБ «Капітал», код банку 334828, код ЄДРПОУ 13486837) суму заборгованості за кредитним договором за №1/12/РЗGK/07-07-11/0469 від 17.09.2013 року, а саме: заборгованість з повернення кредиту - 13368,26грн., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 2 538,28 грн., заборгованість по сплаті щомісячної комісії за обслуговування рахунку - 726,48 грн., пеню за прострочення основної заборгованості - 1 382,06 грн., пеню за несплачені проценти - 1 200,43 грн., а всього 19215(дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятнадцять грн.) 51 коп., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 192,15грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: Л.М. Бугрим

В.П. Принцевська