Ухвала суду № 53663957, 21.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/6722/2012 Номер провадження 11/786/6/15Головуючий у 1-й інстанції Сировєтнік Т.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія: ч.3 ст.142 КК України (в ред. 1960р.)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Захожай О.І.

суддів: Кожевнікова О.В., Корсун О.М.

при секретарі: Гнітько А.М.

з участю

прокурора: Євсік В.А.

засудженого: ОСОБА_2

захисників : ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями прокурора м. Кременчука Полтавської області з внесеними доповненнями та змінами, засудженого ОСОБА_2 з доповненнями, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не працює, інвалід ІІІої групи, проживає фактично, м. Кременчук, вул. Керченська, 31, раніше судимий: 25.09.2007 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.186, ч.2 ст.187, ст..69, ст..70 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; 01.12.2008 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.1 ст.122, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; 17.12.2010 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч.1 ст.187, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 4 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, звільнений із місць позбавлення волі 07.04.2011 року умовно-достроково на підставі постанови Червонозаводського райсуду м. Харкова на не відбутий термін покарання 1 рік 28 днів позбавлення волі;

засуджено - за ч.3 ст.101 КК України в редакції 1960 року 7 років позбавлення волі

- за ч.3 ст.142 КК України в редакції 1960 року -6 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_2 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна

Згідно ч.4 ст.70 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Автозаводського райсуду м. Кременчука від 17.12.2010 року у вигляді 1 року 28 днів та визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 7 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Визначено ОСОБА_2 покарання :

- за ч.2 ст.185 КК України 2 роки позбавлення волі

- за ч.2 ст.186 КК України 5 років позбавлення волі

- за ч.2 ст.187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна

- за ч.3 ст.187 КК України 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 належного йому майна

- за ч.3 ст.289 КК України 7 років 6 місяців без конфіскації належного йому майна

- за ч.3 ст.357 КК України 2 роки обмеження волі

- за ч.1 ст.309 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі .

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань за різними вироками визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду з правом звернення в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_10 4279 грн.30 коп. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишені без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду з правом звернення в порядку цивільного судочинства.

В цивільному позові потерпілого ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку 11.01.2001 року неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_13, відносно якого матеріали кримінальної справи призупинені у звязку з його розшуком, ОСОБА_14, відносно якого кримінальна справа за ч.2 ст.187 КК України в редакції 2001 року закрита за постановою Автозаводського райсуду м. Кременчука від 21.06.2013 року у звязку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності та за постановою В.О. слідчого Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 24.02.2012 року за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.101 КК України в редакції 1960 року, та ОСОБА_15, відносно якого кримінальна справа закрита за постановою В.О. слідчого Автозаводського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області від 24.02.2012 року за відсутності в його діях складу злочинів, передбачених ч.1 ст.142,ч.3 ст.101 КК України в редакції 1960 року, приблизно 22 год., знаходячись біля кіоску-магазину, розташованого поруч із 9-ти поверховим будинком по проспекту 50 років Жовтня,31 в м. Кременчуці, побачивши незнайомого їм ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_4, який перебував у стані алкогольного спяніння та хотів щось придбати у вказаному кіоску-магазинові, вирішили відкрито заволодіти його майном грошима. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 підбіг до ОСОБА_6 і наніс йому декілька ударів правою ногою в живіт та по тулубу, від чого той вдарився спиною об металеву решітку кіоску-магазину. В цей час ОСОБА_13 вирішив підтримати злочинний намір ОСОБА_2 та заволодіти грошима, які побачив в руках потерпілого. Виконуючи вказівку ОСОБА_2, ОСОБА_13, маючи намір на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6, діючи групою осіб із ОСОБА_2, підбіг до ОСОБА_6 і вихопив з руки купюру номіналом 5 грн., при цьому купюра розірвалась навпіл та одна половина купюри залишилась в руках у ОСОБА_6

Злякавшись, що їх помітила продавщиця з кіоску-магазину, ОСОБА_2 та ОСОБА_13 забігли за інший кіоск, розташований поруч, де вже стояли ОСОБА_14 та ОСОБА_15, та заховались там. В цей час потерпілий ОСОБА_6 придбав у кіоску пляшку горілки, і направився до буд.№31 по проспекту 50 років Жовтня. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вирішили наздогнати потерпілого та відібрати гроші шляхом здійснення нападу на нього. ОСОБА_15 залишився за взуттєвим кіоском, відмовившись таким чином від участі у вчиненні злочину. В той момент, коли ОСОБА_6 відійшов від кіоску, зайшовши за нього, прямуючи до буд.31 по проспекту 50 років Жовтня м. Кременчука, виконуючи спільний задум, його наздогнав ОСОБА_14, який наніс удар ногою в спину, від чого ОСОБА_6 впав на асфальтову дорогу, а ОСОБА_14 в цей час відбіг до взуттєвого кіоску, де знаходився ОСОБА_15 В цей час неповнолітній ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний умисел, підбіг до ОСОБА_6, який намагався піднятися та, явно виходячи за рамки попередньої домовленості з ОСОБА_14 та ОСОБА_13, почав наносити ОСОБА_6 численні удари ногами, взутими у взуття, по різним частинам тіла, в тому числі й в живіт не менше двох ударів, по тулубу та в голову потерпілого, при цьому розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті, але не бажаючи їхнього настання. Привівши таким чином потерпілого в безпорадний стан, ОСОБА_2 почав оглядати потерпілого наявність грошових коштів. В цей час до нього приєднався ОСОБА_13, який разом із ОСОБА_2 обшукав кишені потерпілого та витягнув з кишені його одягу гроші в сумі 1 грн. 50 коп., а ОСОБА_2 забрав із рук потерпілого пляшку горілки Пшенична вартістю 3 грн. 50 коп. та другу половину 5-ти гривневої купюри, яку перед цим намагався вихопити із рук потерпілого ОСОБА_13, заволодівши таким чином особистим майном потерпілого, а саме : купюрою номіналом 5 грн., дрібними грошима в сумі 1 грн. 50 коп. та пляшкою горілки Пшенична вартістю 3 грн. 50 коп., а загалом на суму 10 грн. Грошима та пляшкою горілки неповнолітні ОСОБА_2, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 розпорядились на власний розсуд.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 помер 15.01.2001 року в 1-ій Кременчуцькій міськлікарні.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №52 від 24.04.2012 року у гр. ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження, які умовно можна поділити на наступні групи:

а) тупа травма черева з розривами петель тонкого кишківника (в черевній порожнині до 1500мл тонкокишкового вмісту), які могли утворитися і від однократної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким могла бути нога людини у взутті або інший предмет з подібними характеристиками, і відносно живої особи носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень (п.2.1.1.а), п.2.1.2, п.2.1.3 л) „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. „Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України").

б) садна шкіри лівої надбрівної ділянки обличчя, тулубу зліва по задньо-пахвовій лінії, крововиливи в мякі тканини обличчя, в слизову оболонку нижньої губи справа, які могли утворитися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини, стиснені в кулак, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками і відносно живої особи як у сукупності, так і кожне окремо носять ознаки легких тілесних ушкоджень ( п.п. 1.5.2, 2.3.2 б), 2.3.5. вказаних "Правил...")

в) садна шкіри по задній поверхні правого ліктьового та по передній поверхні правого колінного суглобів, крововиливи з внутрішньої поверхні м"яких тканин по задній по верхні правого плечового суглобу, які утворилися від дії тупих предметів чи при ударі об такі, в тому числі і при падінні на площину як з наданим прискоренням, так і без такого, і відносно живої особи як у своїй сукупності, так і кожне окремо носять ознаки легких тілесних ушкоджень (п.п. 1.5.2, 2.3.2 б), 2.3.5. вказаних "Правил...")

Враховуючи анатомічну локалізацію, морфологічні особливості тілесних ушкоджень, вони утворилися не менш як від 7-кратного контакту з травмуючими предметами, які діяли з силою, достатньою для травмування як шкіри та м"яких тканин (при цьому утворилися садна та крововиливи), так і для травмування внутрішніх органів (розриви кишківника).

Смерть гр. ОСОБА_6 настала внаслідок тупої травми черева з розривами тонкого кишківника, яка ускладнилася фібринозним перитонітом, що призвів до загальної інтоксикації організму. Причина смерті підекспертного перебуває у прямому причинно-наслідковому звязку із отриманими ним тілесними ушкодженнями.

Повторно, 10.08.2011 року приблизно 04 год., ОСОБА_2, знаходячись на першому поверсі підїзду № 1 буд.71 по проспекту 50 років Жовтня в м. Кременчуці, раптово напав на ОСОБА_5, нанісши удар рукою в область його голови, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: струсу головного мозку, садна з поверхневою раною на волосистій частині голови, поверхневої рани слизової нижньої губи, наслідком загоєння якої явився рубець, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 217 від 20.02.2012 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Від отриманого удару ОСОБА_5 впав та втратив свідомість. Продовжуючи свій злочинний намір ОСОБА_2, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_5, заволодів його майном, а саме: барсеткою, вартістю 100 грн.; мобільним телефоном НОКІА моделі С5-03 ІМЕІ: 35434904190456 вартістю 900 грн., в якому знаходилася картка оператора мобільного звязку Київстар вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 15 грн.; ланцюжком, виготовленим із золота 585 проби вагою 10 г., вартістю 5300 грн.; ладанкою виготовленою із золота 585 проби вагою 14 г, вартістю 7420 грн.; окулярами вартістю 300 грн.; футляром для окулярів вартістю 30 грн.; посвідченням водія на імя потерпілого ОСОБА_5; технічним паспортом на автомобіль НОМЕР_1 на імя ОСОБА_16; двома довіреностями на автомобіль НОМЕР_1; звязкою ключів від місця роботи потерпілого ОСОБА_5 в кількості 4 штуки, які не являють матеріальної цінності для потерпілого; двома ключами від автомобіля НОМЕР_1, які не являють матеріальної цінності для потерпілого, спричинивши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 14090 грн.

Після чого, ОСОБА_2 із майном потерпілого ОСОБА_5 із місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Повторно, 01.11.2011 року, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_17, відносно якого 23.05.2013 року винесено Автозаводським райсудом м. Кременчука обвинувальний вирок, з метою заволодіння чужим майном, розробили план нападу на мешканців квартири АДРЕСА_1, де проживає сімя ОСОБА_7. Згідно розробленого злочинного плану вони удвох, одягнувши завчасно виготовлені ними із спортивних шапок маски, на руки виготовлені із матерії рукавички та узявши пневматичні пістолети, схожі на вогнепальну зброю, з метою залякування осіб які б могли знаходитися у квартирі, повинні були проникнути у вказану квартиру, де під загрозою застосування пістолетів та застосовуючи за необхідності насильство небезпечне для життя і здоровя потерпілих, а також погрози його застосування, мали намір заволодіти грошима і іншими матеріальними цінностями.

01.11.2011 року приблизно 12-50 год. ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_17., реалізуючи розроблений злочинний план, направлений на заволодіння майном сімї ОСОБА_7, яке знаходилось в квартирі АДРЕСА_2, діючі з корисливих спонукань, подзвонили до вищевказаної квартири. Після того, як двері квартири відкрила її мешканка ОСОБА_9, яка нічого не підозрювала про злочинні наміри нападників, ОСОБА_2, діючі згідно розробленого раніше злочинного плану, подавляючи її волю на активний опір та виклик допомоги, наніс ОСОБА_9 удар рукою по голові, у якій тримав пневматичний пістолет, від якого вона впала на підлогу в коридорі квартири. Після чого, ОСОБА_17 та ОСОБА_2 удвох проникли до вищевказаної квартири, де ОСОБА_17 сів зверху на ОСОБА_9, яка лежала на підлозі і наніс їй декілька ударів руками і ногами по голові, тулубу, кінцівкам, спричинивши їй своїми спільними з ОСОБА_2 злочинними діями тілесні ушкодження у вигляді: синців обличчя, правої руки, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 293 від 12.03.2012 року по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В цей момент ОСОБА_2, продовжуючи злочинні дії, зайшов до однієї з кімнат квартири, де побачив ОСОБА_7, і подавляючи його волю на активний опір та виклик допомоги, наніс йому удар рукою по голові, у якій тримав пневматичний пістолет, від якого ОСОБА_7 впав на підлогу, а коли той намагався піднятися, наніс ще один удар рукою по голові, спричинивши ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: синців обличчя, потиличної ділянки, струсу головного мозку, синців на правій руці і лівій стопі, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 292 від 12.03.2012 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Від отриманого другого удару ОСОБА_7 впав на підлогу та втратив свідомість. У цей момент із іншої кімнати квартири у коридор вийшов ОСОБА_8, який побачивши як ОСОБА_17, сидить зверху на його матері і наносить їй удари, почав його відтягувати. Після цього, ОСОБА_17 покинув ОСОБА_9, і продовжуючи спільні з ОСОБА_2 злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, намагаючись подавити волю ОСОБА_8 на активний опір, наніс тому два удари по голові рукою, у якій тримав пневматичний пістолет, спричинивши йому фізичного болю, від чого останній впав на підлогу в коридорі квартири.

У цей момент ОСОБА_2, усвідомивши те, що у квартирі, куди вони разом з ОСОБА_17 проникли з метою заволодіння чужим майном, одночасно знаходилось декілька осіб, які чинили їм активний опір і зрозумівши, що вони можуть не здійснити свої злочинні наміри, повідомив про це останнього, запропонувавши покинути місце події.

Після чого, ОСОБА_17 та ОСОБА_2, яким так і не вдалося заволодіти яким-небудь майном із квартири, де проживає сімя ОСОБА_8, з причини активного опору зі сторони останніх, з місця вчинення злочину зникли.

Повторно, 17.12.2011 року приблизно 21-15 год. ОСОБА_2, знаходячись на вул. Пролетарський в м. Кременчуці, випадково побачив невідомого йому раніше ОСОБА_11, який проходив по вулиці з барсеткою в руках. З метою заволодіння барсеткою, ОСОБА_2 прослідував за потерпілим ОСОБА_11 до підїзду № 3 буд.28 по вул. Воровського в м. Кременчуці, де наніс один удар в область голови ОСОБА_11, спричинивши тому тілесні ушкодження у вигляді синця на голові, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 228 від 23.02.2012 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Від отриманого удару ОСОБА_18 впав та втратив свідомість. Скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_11, ОСОБА_2 заволодів майном потерпілого, а саме: шкіряною барсеткою вартістю 250 грн.; грошима в сумі 600 грн.; чотирнадцятьма картками на отримання 10 літрів бензину кожна, в мережі автомобільно-заправних станцій WOG, вартістю 100 грн. кожна, загальною вартістю 1400 грн.; платіжною карткою АБ Полтава-банк, на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 230 грн.; паспортом громадянина України на імя потерпілого ОСОБА_11; посвідченням водія на імя потерпілого ОСОБА_11; талоном до посвідчення водія на імя потерпілого ОСОБА_11; технічним паспортом на автомобіль марки ВАЗ 21063 д.н.з. З6461ПО на імя потерпілого ОСОБА_11; страховим полісом на автомобіль марки ВАЗ 21063 д.н.з. З6461ПО на імя потерпілого ОСОБА_11; дисконтною карткою на отримання палива в мережі автомобільно-заправних станцій Калина; перепусткою до МТ банку на імя потерпілого ОСОБА_11; копією технічного паспорту на автомобіль марки ВАЗ 21063 д.н.з. З6461ПО на імя потерпілого ОСОБА_11; копією ідентифікаційного коду на імя потерпілого ОСОБА_11; копією паспорту громадянина України на імя потерпілого ОСОБА_11; постановою про вчинення адміністративного правопорушення на імя потерпілого ОСОБА_11; п'ятьма зв'язками ключів, виготовлених із металу від автомобілю, дачі, гаражу, місця роботи та квартири, які не являють матеріальної цінності для потерпілого, завдавши останньому матеріальної шкоди на загальну суму 2480 грн. про вчинений злочин ОСОБА_2 розповів ОСОБА_17, якому показав барсетку і попросив її викинути в р. Псел.

Крім того, 02.01.2012 року приблизно 03 год. ОСОБА_2, знаходячись у дворі будинку № 7 по бульвару Пушкіна в м. Кременчуці, побачив припаркований біля вищевказаного будинку легковий автомобіль КІА моделі СЕЕD, білого кольору, реєстраційний державний номерний знак НОМЕР_2, за кермом якого знаходився його власник ОСОБА_10, який у той час гучно слухав музику. ОСОБА_2, маючи намір на заволодіння вказаним транспортним засобом, підійшов до вищевказаного автомобілю, насильно витяг потерпілого ОСОБА_10 з його салону, наніс йому один удар в область голови, від якого ОСОБА_10 впав, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, що викликала струс головного мозку, перелому кісток спинки носу з задовільним стоянням кісткових уламків, синця на голові, шкіряних ран на правій та лівій руці, саден на правій нозі, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 72 від 10.01.2012 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Після отриманого удару, потерпілий ОСОБА_10 підвівся і, побоюючись за своє життя та здоровя зі сторони злочинних дій ОСОБА_2, залишив належний йому легковий автомобіль КІА моделі СЕЕD білого кольору, реєстраційний державний номерний знак НОМЕР_2 вартістю 102375 грн. 70 коп., в якому зашилися ключі від замка запалення автомобіля, особисті речі і документи ОСОБА_10 Після цього ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на заволодіння вищевказаним транспортним засобом, сів у його салон, знайшов ключі від замка запалення, завів ними двигун і, намагаючись зникнути на автомобілі з місця злочину, проїхав декілька метрів, заволодівши таким чином вищевказаним автомобілем, але не впоравшись з керуванням автомобіля, пошкодивши механізм його автоматичної коробки передач, зупинився. Зрозумівши, що на вказаному транспортному засобі, йому не вдасться втекти з місця події, ОСОБА_2 останній повторно, таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_10,а саме: 1. Шкіряне портмоне, вартістю 600 грн., в якому знаходилися особливо важливі документи: посвідчення водія на імя ОСОБА_10, серії ІХА номер 216320, видане 11.12.2002 року; талон до посвідчення водія на імя ОСОБА_10; технічній паспорт на автомобіль НОМЕР_3, на імя ОСОБА_10; поліс обовязкового страхування серії АА номер 16708284, виданий на імя ОСОБА_10; ідентифікаційний код № НОМЕР_4 на імя ОСОБА_10, виданий 11 квітня 2000 року; медичну довідку на імя ОСОБА_10; довіреність на право керування транспортним засобом на імя потерпілого ОСОБА_10; посвідчення водія на імя ОСОБА_19, серії ВАА номер 39282, видане 11.03.2010 року, в м. Кременчук Полтавської області; талон до посвідчення водія серії БКЕ номер 400637 виданий на імя ОСОБА_19; ідентифікаційний код № НОМЕР_5 на імя ОСОБА_19, виданий 22 червня 2000 року; картку постійного клієнту мережі магазинів МЕТRО номер 20423900 видана на імя ОСОБА_20; медичну довідку на імя ОСОБА_19, паспорт громадянина України, на імя ОСОБА_10, виданий 22 квітня 1999 року, Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області; гроші в сумі 200 грн., два долари США, що по курсу НБУ складає 15 гривень 96 копійок; 2. Чоловічу барсетку, вартістю 500 грн., у якій знаходилися особисті записи потерпілого на декількох аркушах паперу та керівництво по експлуатації автомобілю, які не являють матеріальної цінності для потерпілого; 3. Накопичувач памяті USB фірми виробника Transend, ємкістю 4 гб. Вартістю 100 грн.; десять компакт-дисків, записаних у форматі МР3 з записами музичних програм, які не являють матеріальної цінності для потерпілого, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 1415 грн. 96 коп.

Крім того, в кінці осені 2011 року, точну дату та час в ході досудового та судового слідства не встановлено, ОСОБА_2, будучи особою, яка періодично вживає наркотичні засоби, знаходячись в районі залізничного вокзалу м. Кременчука Полтавської області, з метою власного вживання, незаконно придбав у невстановленої в ході досудового та судового слідства особи декілька грамів особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, який того ж дня незаконно зберігаючи при собі, на громадському транспорті перевіз до місця свого проживання квартири № 24 будинку № 7 кварталу № 297 в м. Кременчук Полтавської області, де незаконно зберігав з метою власного вживання шляхом куріння.

04.01.2012 року в період часу з 18 год. до 20 год. 03 хв. під час проведення обшуку в квартирі №24 будинку № 7 кварталу № 297 в м. Кременчуці за місцем проживання ОСОБА_2, працівниками міліції було виявлено та вилучено чотири паперових пакунка із сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 254 від 22 лютого 2012 року, містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 4,255г., 2.581 г., 1,251 г., 0,279 г. відповідно, загальною масою 8,366г. Також, в ході вказаного обшуку працівниками міліції виявлено та вилучено фрагмент полімерної пляшки, за допомогою якого ОСОБА_2 самостійно вживав вищевказаний наркотичний засіб, на внутрішній поверхні якого, згідно висновку судово-хімічної експертизи № 305 від 28 лютого 2012 року, виявлено нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу екстракту канабісу, масою в перерахунку на суху речовину 0,011 г. Вказаний особливо небезпечний наркотичний засіб ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, незаконно придбав, зберігав та перевозив при собі без мети збуту при вказаних вище обставинах.

В своїй апеляції прокурор, з внесеними доповненнями та змінами, просить вирок суду скасувати у звязку із неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок мякості. Тому просить постановити новий вирок, яким призначити засудженому ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст. 101, ч.3 ст. 142 КК України (в ред. 1960 р.), ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 357 КК України, застосувавши ст.с.70,71 КК України у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

Прокурор обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що суд першої інстанції зробив необґрунтовані та хибні висновки про особу засудженого ОСОБА_2, те, що останній тривалий час, протягом 1999 2006 років, вчиняв злочини проти власності, у тому числі розбійні напади та грабежі, був неодноразово судимий, свою вину не визнає, обставин, які помякшують покарання немає у той час як досить багато обтяжуючих обставин.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просив вирок суду скасувати у звязку з однобічністю та суттєвою неповнотою, допущеною судом, грубим порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому справу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що не в повному обсязі були досліджені матеріали справи, не викликані та не допитані свідки й потерпілі, які на його думку мали бути допитані, не призначені необхідні експертизи. Вказує на фальсифікацію доказів, та на докази, які на досудовому слідстві отримані з грубим порушенням чинного законодавства.

В доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_2 просив в частині епізоду про пограбування ОСОБА_12 залишити без змін, в іншій частині вирок скасувати у звязку з однобічністю та суттєвою неповнотою, допущеною судом, істотним порушенням кримінального-процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи у звязку з недоведеністю його вини у вчиненні злочинів. По епізоду про спричинення тяжких тілесних ушкоджень та розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 та розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_8 направити прокурору для проведення додаткового розслідування, так як на досудовому слідстві не було належним чином зясовано час та місце вчинення злочину, механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6, а по факту нападу на сімю ОСОБА_8 докази отримані з порушенням норм чинного законодавства. В іншій частині вирок скасувати та справу направити на новий судовий розгляд, так як під час розгляду справи залишилися незясовані обставини, не допитані всі необхідні свідки.

Потерпілий ОСОБА_5 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, тому просив призначити більш суворе покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_6 також просив вирок суду скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, тому просив призначити біль суворе покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, так як ОСОБА_2 свою вину не визнав, не розкаявся у вчиненому.

Потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в своїх апеляціях просили вирок суду змінити в частині залишення цивільних позовів без розгляду та стягнути матеріальні збитки затрачені на лікування та моральні збитки в сумі 20000 грн. кожному. Вказували, що дії ОСОБА_21 призвели до погіршення їх здоровя.

Заслухавши доповідача, думку прокурора в підтримку своєї апеляції та заперечення проти апеляції засудженого, пояснення ОСОБА_2 та його захисників на підтримку наданої апеляції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій згідно їх меж, колегія суддів вважає, що апеляції надані у справі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6, небезпечного для життя в момент його заподіяння, внаслідок чого настала смерть, суд першої інстанції кваліфікував за ч.3 ст.101 КК України в редакції 1960 року; умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в нападі на потерпілого ОСОБА_6 з метою заволодіння майном потерпілого, поєднаним з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, що підверглася нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, суд кваліфікував за ч.3 ст.142 КК України в редакції 1960 року.; умисні дії ОСОБА_2, що виразилися у нападі на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном, поєднані з насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, що зазнала нападу, вчиненими особою, яка вчинила раніше розбій, суд кваліфікував за ч.2 ст.187 КК України; умисні дії ОСОБА_2, що виразилися у нападі з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, поєднані із насильством небезпечним для життя і здоровя осіб, які зазнали нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинені за попередньою змовою групою осіб, особою, яка вчинила раніше розбій, поєднані з проникненням у житло, суд кваліфікував за ч. 3 ст. 187 КК України; умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілого ОСОБА_10, вчинені повторно, які завдали значної матеріальної шкоди і поєднані з насильством небезпечним для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_10, суд кваліфікував за ч.3 ст.289 КК України; умисні дії підсудного ОСОБА_2, що виразилися у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_10, вчинені повторно, суд кваліфікував за ч.2 ст.185 КК України; умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в незаконному заволодінні шляхом крадіжки паспортом та іншими важливими особистими документами суд кваліфікував за ч.3 ст.357 КК України; умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичного засобу без мети збуту суд кваліфікував за ч.1 ст.309 КК України. Також суд перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.187 на ч.2 ст.186 КК України, як відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_11, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, вчинене повторно.

У вчиненні вказаних злочинів вину ОСОБА_2 колегія суддів вважає доведеною та такою , що відповідає фактичним обставинам справ, вказане підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції і викладеними у вироку доказами, зібраних та перевірених у відповідності до чинного законодавства та є обґрунтованим. Процесуальних порушень вимог діючого законодавства, в тому рахунку і порушення права на захист ОСОБА_2, які б могли стати підставою для скасування або зміни вироку колегією суддів не встановлено.

Всі інкриміновані злочини ОСОБА_2 стосовно потерпілих у справі, здійснені ним в умовах очевидності і у колегії суддів відсутні підстави ставити під сумнів показання визначених потерпілих стовно обставин скоєних відносно них злочинів відповідно до матеріалів слідства та доказів досліджених під час судового слідства в суді першої інстанції.

Твердження ОСОБА_2 про його непричетність до спричинення тілесних ушкоджень загиблому ОСОБА_6, в судовому засіданні суду першої інстанції спростували свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_22, які приймали участь в пограбуванні потерпілого разом з ОСОБА_2 та зазначили , що тільки засуджений бив потерпілого зваливши його на землю, наносячи при цьому удари ногами по різним частинам тіла. Свідок ОСОБА_23 підтвердила факт того , що допит неповнолітнього ОСОБА_2 проводився в її присутності її як педагога. Відповідно до матеріалів справи та показань працівників міліції ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26 під час проведення слідчих дій встановили , що саме ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_6, та , слідчі дії проводились в присутності батьків підсудного та інших батьків неповнолітніх причетних до пограбування потерпілого , показання які давали добровільно.

Таким чином часткове визнання ОСОБА_2 своєї вини в суді першої інстанції у вчиненні злочину по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_6 також слід розцінювати критично, оскільки в даному випадку маються очевидці вчинення злочину, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які давали стабільні поясненнями щодо дій ОСОБА_2, та бачили як останній збивши чоловіка на землю наносив йому удари по голові та тулубу, пропозиція пограбувати також надійшла від ОСОБА_2. Аналогічні пояснення давав і свідок ОСОБА_13. Крім того, своїми вчинками щодо потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_2 розповідав ОСОБА_27 та ОСОБА_28, які це підтвердили.

Апеляційні твердження ОСОБА_2 про непричетність до нападу на потерпілого ОСОБА_5 спростовуються зазначеними у вироку суду доказами. Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні надав показання про обставини скоєння стосовно нього злочину та підтвердив факт впізнання нападника ОСОБА_2. Ні яких підстав ставити під сумнів достовірність показань потерпілого ОСОБА_5 у колегії суддів також не вбачається. Судом першої інстанції дана належна оцінка показанням свідка ОСОБА_29Є про обставини передання йому ОСОБА_2 мобільного телефону належного ОСОБА_5 та обставини його вилучення працівниками міліції та повернення потерпілому. При цьому вбачається, що телефон повернутий потерпілому на підставі його технічних даних - імейла, який підробити не можливо. Твердження засудженого про не відповідність коліра телефону повернутого потерпілому не заслуговують на увагу, оскільки після нападу на потерпілого його телефон перебував після засудженого , ще в користуванні двох осіб, які могли елементарно здійснити заміну корпуса телефону на інший, більш бажаний колір. Вказана процедура виконується елементарно , любою особою, навіть без наявності навиків, шляхом покупки корпуса в любому торгівельному закладі та відповідною легкою заміною корпусів.

Твердження засудженого ОСОБА_2 в апеляційній інстанції про непричетність до нападу на потерпілого ОСОБА_11 спростовуються фактом, що саме на місці вказаному ОСОБА_17 (ділянці річки Псьол де ним були викинуті речі потерпілого на прохання ОСОБА_2С.) і були водолазом виявлені іменні речі ОСОБА_11 , які були повернуті працівниками міліції потерпілому. Вказаний факт унеможливлює можливість само обмови засудженими та причетності до вказаних дій інших осіб. Очевидно , що виявити місто знаходження в річці документів потерпілого без добровільних показань ОСОБА_17 працівники міліції не мали змогу.

Згідно вироку від 23.05.2013 року стосовно ОСОБА_17 у даній справі, останній не заперечував факт того , що речі ОСОБА_30 , які ним було викинуто до річки передав саме ОСОБА_2 , який і скоїв пограбування ОСОБА_11 відповідно до матеріалів досудового розслідування.

Апеляційні вимоги прокурора в частині необхідності постановлення нового вироку суду з кваліфікацією дій ОСОБА_2 за вказаним епізодом за ч.2 ст. 187 КК України відповідно до внесених змін до апеляції прокурора від 3.06.2014 року задовольнити не можливо. Вказані зміни подані прокурором поза межами строку апеляційного оскарження, майже через рік. В первинній апеляції прокурора з доповненнями в межах строку апеляційного оскарження, про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 за епізодом нападу на ОСОБА_11 питання не ставилось. Відповідно до вказаного, прокурор після вибігу строку на апеляційне оскарження, відповідно до вимог діючого законодавства, не може ставити питання про погіршення становища засудженого. Від потерпілого ОСОБА_11 апеляцій не надходило. Таким чином не зважаючи на те , що під час часткового судового слідства була проведена додаткова повторна судова медична експертиза № 235 від 2.03.205 року стовно потерпілого ОСОБА_11 та було встановлено , що потерпілому були дійсно спричинені легкі тілесні ушкодження , що спричинили короткочасний розлад здоров*я та відповідно до вказаного встановлено невірну перекваліфікацію судом першої інстанції дій засудженого за даним епізодом, вирок суду в цій частині виправити на даний час вже не можливо.

Твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв злочину відносно ОСОБА_10В спростовуються матеріалами справи, а саме: поясненнями потерпілого ОСОБА_10, поясненнями свідків ОСОБА_31 ОСОБА_32, поясненнями свідка ОСОБА_33, який будучи понятим при обшуку за місцем проживання ОСОБА_34 вказував про виявлення та вилученням документів на автомобіль та інші документи на імя ОСОБА_10

Згідно пояснень свідка ОСОБА_35, він бачив як ОСОБА_2 підходив до автомобіля потерпілого ОСОБА_10, і хоча він не бачив самої сварки, проте чув крики ОСОБА_2 та гул автомобіля, а коли підійшов до транспортного засобу, який вже стояв на іншому місці, за кермом сидів саме ОСОБА_2. У колегії суддів відсутні підстави вважати показання вказаного свідка недостовірними.

Згідно протоколу обшуку за місцем проживання у ОСОБА_2 були вилучена барсетка потерпілого ОСОБА_10 з сервісною книжкою на його автомобіль , у ОСОБА_36 були вилучені документи потерпілого ОСОБА_10 та ОСОБА_37Ю, які йому передав ОСОБА_2 для послідуючого викупу потерпілим. Таким чином сукупність вказаних фактів достовірно підтверджує скоєння вказаного злочину саме ОСОБА_2 , а не іншою особою, оскільки сфальсифікувати зазначене не можливо.

Пояснення ОСОБА_2, щодо непричетності до злочину відносно ОСОБА_8 також спростовується рядом доказів, які маються в матеріалах кримінальної справи, а саме: показаннями самих потерпілих, відповідно до протоколу предявлення фото для впізнання потерпілому ОСОБА_8, де він серед 4-х чоловіків на фотознімках впізнав особу ОСОБА_2, який 01.11.2011 року вчинив розбійний напад на його родину (а.с.194-196 т.2), явкою з повинною засудженого ОСОБА_17 про вчинений розбійний напад на квартиру подружжя ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_3 01.11.2011 року. (а.с.184 т.2).

Протоколом огляду місця пригоди квартири АДРЕСА_4, де зафіксована загальна обстановка після нападу (.а.с.158-159 т.2)

Згідно до пояснень свідка ОСОБА_36, під час спілкування останнього з ОСОБА_2 та ОСОБА_17 1.11.2011 року вони запропонували йому поїхати на вул. Гвардійську, де мешкає бізнесмен та забрати в нього гроші, на що він погодився, тому вони всі разом направилися на вул. Гвардійську, 3. Деякий час вони очікували чоловіка, а коли дізналися, що даний чоловік з дружиною вийшли з під*їзду і направилися на ринок, ОСОБА_2 запропонував заволодіти майном, що знаходиться в квартирі чоловіка, на що він ОСОБА_36 відмовився, але допоміг відчинити вхідні двері в підїзд. ОСОБА_2 та ОСОБА_17 надягли шапки з прорізаними отворами на обличчя та зайшли в підїзд, а він ОСОБА_36 залишився біля будинку. Через 15 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_17 вибігли з підїзду і побігли в напрямку ЗОШ №25 через двори до Пивзаводу. Він ОСОБА_36 взяв таксі, коли йому подзвонив ОСОБА_2 і попросив їх забрати з ОСОБА_17, що він і зробив. Вдома у ОСОБА_2 той розповів про те, як вони з ОСОБА_17 подзвонивши до квартири, двері якої їм відчинила жінка, вбігли до квартири в масках та пістолетом в руках, де вони дралися з чоловіком похилого віку, який вийшов до коридору з кімнати, та молодим чоловіком, після чого вони втекли з квартири. (А.с.а.с.200-201 т.2).

Пояснення ОСОБА_36 відповідають даним зазначеним в протоколі відтворення обстановки та обставин події зі свідком ОСОБА_36 (А.с.202-206 т.2).

В суді апеляційної інстанції були предметом перевірки і твердження засуджених ОСОБА_17, ОСОБА_2 та сумнівно визнаного свідком ОСОБА_36 про застосування до них недозволених методів слідства , які під час ретельної перевірки зазначеного прокуратурою, свого підтвердження не знайшли.

Показання ОСОБА_36 в апеляційній інстанції про його не причетність до вказаного злочину та вимушену обмову ОСОБА_17 та ОСОБА_2 під тиском працівників міліції, колегія суддів вважає методом захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Також вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_17, в ході якого він пояснив про обставини вчиненого ним та ОСОБА_2 злочину. (А.с.207-206-213 т.2) та протоколу відтворення обстановки та обставин події з потерпілими ОСОБА_7, ОСОБА_9 (А.с.250-253 т.2).

Протоколом огляду куртки, яку добровільно видав працівникам міліції ОСОБА_17, пояснивши, що в даній куртці він був в момент вчинення розбійного нападу на родину ОСОБА_9. (А.с.189 т.2)

Крім того висновки додаткової комісійної судово- медичної експертизи № 87 від 06.07.2015 року достовірнішим чином спростовують твердження засуджених про те, що ОСОБА_2 за станом здоров*я не міг вчинити вказаний злочин, оскільки експертизою було встановлено та доведено , що навпаки ОСОБА_2 міг самостійно ходити , бігати та наносити удари руками та ногами не зважаючи на наявність захворювань хребта. Таким чином висновки вказаної експертизи як раз і підтверджують показання потерпілих ОСОБА_9 про обставини скоєного на них нападу, які зазначили, що бачили коли нападники тікали і один з них шкутильгав.

Крім того під час нападу засуджених на вказаних потерпілих, ОСОБА_38 зірвав маску з ОСОБА_2, якого знав та відповідно упізнав.

Також колегія суддів вважає безпідставними твердження ОСОБА_2 про незаконність обшуку в його квартирі та вилученні у нього наркотичної речовини. Обшук відбувався законно на підставі рішення суду, як раз саме квартири засудженого. Твердження засудженого про перебування в квартирі значної кількості міліціонерів та їх незаконним вторгненням в квартиру також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно відбулося затримання ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні тяжких інкримінованих злочинів. При цьому також вбачається , що ОСОБА_2 раніше вже був судимий за вчинення тяжких злочинів і відбував покарання в місцях позбавлення волі, та відповідно вимогу міліціонерів відчинити двері квартири, не виконував. Таким чином міліціонери були вимушені здійснити контр міри для його затримання та проведення обшуку. Твердження засудженого , про те, що наркотичні засоби , йому підкинули , також на явно не відповідає дійсності , оскільки крім марихуани, був вилучений пристрій для куріння зі слідами наркотичної речовини, який відповідно до розміру підкинути не можливо. Судом під час судового засідання ретельно перевірялись вказані обставини , які , як і всі інші свого підтвердження не знайшли . Крім того незаконність дій працівників міліції під час слідства у даній кримінальній справі, заявленої засудженим ОСОБА_2, була предметом ретельної прокурорської перевірки і підтвердження не знайшла.

В своїх апеляційних вимогах ОСОБА_2 заперечує свою винність і відносно інших злочинів, вказуючи на фальсифікацію матеріалів кримінальної справи.

Отже, твердження ОСОБА_2 про не вчинення вказаних злочинів слід розцінювати як спосіб захисту з метою уникнути покарання.

Вирішуючи питання про правильність визначення покарання ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів вважає за можливе урахувати обставини, які правильно вказані у вироку суду першої інстанції , данні про особу засудженого, який є особою раніше судимою, не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, помякшуючі та обтяжуючі покарання підсудного обставини, обставинами, що помякшують покарання підсудному, суд визнав вчинення злочину за ч.1 ст.101, ч.2 ст.142 КК України в редакції 1960 року у неповнолітньому віці (з відповідно існуючими обмеженнями згідно вимог діючого законодавства стосовно визначення максимального покарання неповнолітнім), сприяння органам досудового слідства в розкритті злочинів, сімейне становище - знаходження на утриманні ОСОБА_2 двох малолітніх дітей, непрацюючої дружини. Крім того достовірно встановлений, на підставі комплексної експертизи негативний, внаслідок постійного погіршення стан здоров*я ОСОБА_2 із за важкого, комплексного захворювання хребта, яке ускладнює діяльність інших органів засудженого, свідчить про достатність обраного покарання для засудженого для його перевиховання за реальної відсутності тяжких наслідків скоєних ним злочинів.

Рішення суду першої інстанції про залишення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_38 без розгляду з необхідністю їх вирішення в порядку цивільного судочинства не суперечить вимогам діючого законодавства та не порушує прав потерпілих, оскільки заявлена шкода вже була стягнута з засудженого ОСОБА_17 на їх користь. При цьому також вбачається , що потерпілі ОСОБА_38 в чисельні судові засіданні в апеляційній інстанції ні разу не з*явилися для обґрунтування своїх апеляційних вимог та підтвердження завданої їм шкоди.

Тому, колегія суддів прийшла до висновку про те, що надані у справі апеляції задоволенню не підлягають , а підстави для зміни чи скасування вироку суду стосовно засудженого ОСОБА_2 відсутні.

Керуючись ст. ст. 365,366, 323, 324, 378 КПК України ( в редакції 1960 року), колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

апеляції: прокурора м. Кременчука Полтавської області з внесеними доповненнями та змінами, засудженого ОСОБА_2 з доповненнями, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21 червня 2013 року стосовно ОСОБА_2 залишити без змін.

Судді:

______ ______ __

ОСОБА_1 ОСОБА_39 ОСОБА_40