Ухвала суду № 53662917, 17.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/18372/14-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О. В.Провадження № 22-ц/780/5208/15 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 26 17.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и л а :

24.12.2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір від 22.05.2008 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 44 015 доларів США, проте відповідачка ОСОБА_2 порушила умови договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість яка станом на 09.12.2014 року становить 37 782,81 доларів США та 32 409,61 грн.

Далі позивач зазначив, що 22.05.2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок відповідати перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_2 в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісії, неустойки. В добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати заборгованість, в зв'язку з цим, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за договором в розмірі 37 782, 81 доларів США, 32 409, 61 грн. та судовий збір в розмірі 3 6543 грн. 00 коп.

22.04.2015 року відповідачі звернулися до суду з зустрічною позовною заявою обґрунтовуючи тим, що Банк не надав належних та допустимих доказів в підтвердження того, що ОСОБА_2 отримала кредит, що кредит надавався у доларах США, при цьому у ПАТ «ПУМБ» на момент укладення спірного кредитного договору була відсутня індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором, що є порушенням Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Крім того, позивачі зазначили, що Банком було порушено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги» і Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 року № 168, оскільки умови кредитного договору є несправедливими, що дає підстави на визнання кредитного договору недійсним, що в свою чергу спричиняє недійсність договору поруки і договору іпотеки, тому відповідачі просили відмовити ПАТ «ПУМБ» в позові в повному обсязі, визнати недійсним кредитний договір, договір поруки, договір іпотеки від 22.05.2008 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2015 року позов банку задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором від 22.05.2008 року в сумі 36897,92 доларів та 40942,02 грн.

В частині позовних вимог ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Апелянт ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Апелянт ПАТ «Перший Український міжнародний банк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні його позову та ухвалити нове про повне задоволення позовних вимог Банку.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого, банк надав позичальнику споживчий кредит у сумі 44 015 доларів США з цільовим призначенням кредиту для придбання нерухомості квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, процентна ставка за користування кредитом становить 9 % річних, з кінцевим строком повернення 22.05.2023 року, протягом якого позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені цим договором.

11.09.2009 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якого було внесено зміни до кредитного договору, а саме було встановлено новий графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (а.с. 24 - 26).

Позивач виконав умови договору надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі, а саме 44 015,00 доларів США (що еквівалентно 213472,75 грн.) шляхом перерахунку коштів 22.05.2008 року ОСОБА_2 на картковий рахунок позичальника НОМЕР_1, що підтверджено копією меморіального валютного ордеру № 444712901 (а.с. 120).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором та довідки про стан та історію заборгованості відповідачка виконувала умови кредитного договору в повному обсязі по 21.01.2014 року включно, після чого умови договору почала порушувати, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 09.12.2014 року за сумою кредиту становить - 34 253,81 доларів США, за несплаченими відсотками за користування кредитом - 2 644,11 доларів США, всього 36897,92 доларів ( а.с.8-11,121- 125).

Згідно з розрахунком заборгованість станом на 09.12.2014 року суми пені за порушення строків сплати суми кредиту становить 199,79 доларів США, а за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом становить 244,95 доларів США, всього 444,74 долари США, за порушення позичальником п. 4.3.3 щодо надання Банку інформації для визначення фінансового стану ( платоспроможності) позичальника не пізніше ніж у місячний термін після 22 -го квітня кожного року протягом строку дії цього Договору, сума штрафу становить 440,15 доларів США. (а.с. 9-10)

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_2, відповідачка у справі, свої зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином, у зв'язку з чим у неї перед позивачем виникла заборгованість, тому позивач має право вимагати стягнення з відповідачки коштів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору.

Крім того, судом встановлено, що на обґрунтування позовних вимог до відповідачки ОСОБА_3 позивач не надав до суду письмових доказів, а саме договір поруки від 22.05.2008 року з відповідачкою ОСОБА_3, натомість приєднав до позову інший договір поруки та додаткову угоду до даного договору, які було укладено між Банком та ОСОБА_5 Отже, суд визнав даний доказ неналежним оскільки він не містить інформації щодо предмету доказування, тому зробив висновок, що заборгованість не може бути стягнута з ОСОБА_3, як з поручителя.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що Кредитний договір та Додатки до нього, містять всю необхідну інформацію, не містять несправедливих умов в розумінні ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», оригінал договору з додатками підписаний та отриманий відповідачкою, отже між сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, в тому числі щодо валюти кредитування та прийняттям умов пов'язаних з валютними ризиками, при цьому відповідачка не відкликала своєї згоди на укладення кредитного договору, використала кредитні кошти для придбання майна зазначеного в Договорі та сплачувала кредитні кошти більше п'яти років.

Такий висновок суду є правильним і ґрунтується на повно встановлених та належним чином досліджених обставинах справи.

Проте, як на підставу у відмові в задоволенні частині позовних вимог ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3, суд також послався на припинення договору поруки, укладеного між Банком та ОСОБА_3, однак на думку колегії суддів це посилання необхідно виключити з мотивувальної частини рішення суду, оскільки такий договір поруки у матеріалах справи не міститься.

Крім того, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд також послався на порушення позивачами за зустрічним позовом встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку звернення до суду та наявність заяви представника Банку про застосування строків позовної давності, що за правилами ст. 267 ЦК України суд визнав також підставою для відмови у позові.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, положеннями ЦК України визначено, що позовна давність застосовуються лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Проте, встановивши, що зустрічний позов є необґрунтованим, суд помилково відмовив у задоволенні позову і за необґрунтованістю позову, і за пропуском строку звернення до суду з цим позовом, що є взаємовиключними підставами.

За викладених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що така підстава відмови в задоволенні зустрічного позову, як пропуск позивачами при зверненні до суду з цим позовом строків позовної давності, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та виходячи з предмета заявлених позовів, колегія суддів дійшла висновку про відповідність вимогам закону рішення суду першої інстанції, оскільки у первісному позові правильно задоволено частково, а у зустрічному позові правильно відмовлено за його необґрунтованістю.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені у апеляційних скаргах сторін, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновками суду щодо їх оцінки.

При таких обставинах, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати і відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на припинення договору поруки, як на підставу відмови в частині позовних вимог ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання як на підставу відмови у задоволенні зустрічного позову на пропуск строків позовної давності при зверненні до суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :