Ухвала суду № 53654125, 11.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2015 року м. Київ К/9991/65795/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Лосєва А.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року

у справі № 2а-4115/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евері»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евері» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162302 від 19 травня 2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 19 травня 2011 року №0000162302 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 207152,00 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Евері» судовий збір в сумі 3,40 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Евері», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Евері» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 1473/07-024/34437753 від 05 травня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзаців 1, 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, з урахуванням підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за лютий 2011 року на суму 207152,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно заявив до бюджетного відшкодування за лютий 2011 року суму 207152,00 грн., оскільки неправомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року податок на додану вартість у сумі 416667,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Мел Транс» (здійснення позивачем передоплати за придбання соняшникової олії, що використовується для виробництва продуктів харчування), за рахунок яких виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 207152,00 грн., оскільки у декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року позивач самостійно відкоригував суму податкового кредиту за грудень 2010 року шляхом зменшення суми податку на додану вартість на 416667,00 грн., при цьому, не відкоригував до зменшення суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року та суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування.

19 травня 2011 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000162302, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Евері» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 207152,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року податок на додану вартість при перерахуванні на користь ТОВ «Мел Транс» попередньої оплати за товар, виходячи з правила першої події, передбаченого підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням того, що суми податкового кредиту по господарських операціях, по яких відбувся взаємозалік зустрічних зобов'язань, були відкориговані згідно розрахунків коригування у березні 2011 року, тоді як ані Законом України «Про податок на додану вартість», ані Податковим кодексом України не передбачено обов'язку платника податку коригувати від'ємне значення попереднього періоду, або суму бюджетного відшкодування за попередній податковий період у випадку повернення попередньої оплати у наступному податковому періоді.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Отже, сам факт виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість під час здійснення попередньої оплати підтверджує набуття одержувачем платежу статусу постачальника (продавця) товарів, а особою, яка здійснює такий платіж, - статусу отримувача (покупця) таких товарів для цілей застосування Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з правила першої події, у разі здійснення попередньої оплати за товари постачальником нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість та виписується податкова накладна, яка дає право покупцю на податковий кредит.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податок на додану вартість, сплачений постачальникові у складі попередньої оплати, підлягає відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Аналогічні положення містяться у пункті 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у якій вказано, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем були дотримані вказані вище законодавчі положення та у березні 2011 року проведені коригування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Мел-транс».

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ані Законом України «Про податок на додану вартість», ані Податковим кодексом України не передбачено обов'язку платника податку коригувати від'ємне значення попереднього періоду, або суму бюджетного відшкодування за попередній податковий період у випадку повернення попередньої оплати у наступному податковому періоді.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ А.М. Лосєв