Ухвала суду № 53647141, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/12950/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства «Оргхім» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України звернулась до суду із позовом, в якому просила про надання дозволу на погашення податкової заборгованості за рахунок майна Приватного акціонерного товариства «Оргхім», що перебуває в податковій заставі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що виконання судового рішення про стягнення податкового боргу не може здійснюватися одночасно у порядку визначеному статтею 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та державними виконавцями в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Державну податкову інспекцію у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України замінено правонаступником на Державну податкову інспекцію у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що рішення суду про стягнення податкового боргу постановлене після набрання законної сили ст. 95 Податкового кодексу України, а тому порядок його виконання визначається саме Податковим кодексом України, а не Законом України «Про виконавче провадження».

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ «Оргхім», відповідач) зареєстроване юридичною особою та включене в ЄДРПОУ, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.08.2014 року (а.с. 5-6). Крім того, як платник податків перебуває на обліку в органах державної податкової служби.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року (справа № 2а-3876/12/0970) з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 76624,25 грн.

За вказаним судовим рішенням судом видано виконавчий лист №2а-3876/12/0970.

Інкасові доручення повернуті без виконання в повній сумі у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника ПрАТ «Оргхім».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною 1 статті 3 Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

До набрання чинності Податковим кодексом України, примусове виконання рішень по стягненню податкового боргу покладалось на державну виконавчу службу.

З набуттям чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011 року примусове виконання рішень по даній категорії справ покладено на контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється Главою 9 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Тобто, із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а-3876/12/0970 з відповідача стягнуто податковий борг в розмірі 76624,25 грн. та на виконання такої 18.02.2013 року видано виконавчий лист № 2а-3876/12/0970 (а.с. 26-29).

Враховуючи те, що рішення суду про стягнення податкового боргу постановлене після набрання законної сили ст. 95 Податкового кодексу України, порядок його виконання визначається саме Податковим кодексом України.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, здійснювалось державними виконавцем в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, матеріали справи не містять належних доказів які підтверджують наявність відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-3876/12/0970, виданим 18.02.2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом та доказів здійснення його виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено чи оскаржувалась постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року в справі № 2а-3876/12/0970 у встановленому законом порядку та які рішення були винесені за наслідками такого оскарження.

У той же час принцип офіційного з'ясування обставин справи, закріплений у ст. 11 КАС України, передбачає обов'язок адміністративного суду вжити передбачені законодавством заходи для встановлення обставин, що входять до предмету доказування у справі, у тому числі й виявити та витребувати докази з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на це, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо предмету позову, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень ст. 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі № 809/3246/14 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко