Ухвала суду № 53647140, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року м. Київ К/800/67634/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника відповідача Волошиної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Казанківське хлібоприймальне підприємств» до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року Приватне акціонерне товариство «Казанківське хлібоприймальне підприємств» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 16.10.2013 року № 0000692200.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товару, надання послуг, що є підтвердженням реальності спірних операцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме господарські операції контрагента позивача - ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» з підприємствами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій та суперечать інтересам держави і є недійсними, а самі господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей носять безтоварний характер.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

З 17.09.2013 року по 19.09.2013 року посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство» щодо підтвердження господарських відносин із платком податків ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» за жовтень 2010 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 2. 40 Розділу ІІ «Надходження зерна й продукції» Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики України від 13.10.2008 року № 661, п. 11.1, п. 11.5 глави 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 року за № 128/2568, п. 4.1 глави 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, внаслідок чого позивачем протиправно сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 759750 грн. по операціям з ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» за жовтень 2010 року; встановлено відсутність у ПрАТ «Казанківське хлібоприймальне підприємство» реальних поставок товарів від ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» за жовтень 2010 року у розмірі 759750 грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2013 року № 260/22-32100883 (т. І, а.с. 25-45).

На підставі зазначеного акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013 року № 0000692200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 759750 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 189938 грн. (т. І, а.с. 24).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Між позивачем та ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» укладено договорів купівлі-продажу зерна (насіння соняшника) № 167-С/КП/2010 від 15.10.2010 року, предметом якого є купівля сільськогосподарської продукції.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду копії: договору купівлі-продажу, договору складського зберігання соняшника; актів прийому-передачі зерна; договору комісії; ТТН; виписки по рахунках; видаткові накладні; податкові накладні; витяги з вагового журналу ЗХС-28, за 2010-2011 маркетингові роки; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; письмове пояснення директора ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» щодо транспортування та оформлення товарно-транспортних накладних, податкових накладних, банківські виписки.

Позивач здійснював оплату за отримані послуги/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» було включено до Єдиного державного реєстру та перебувало на обліку платника податків.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Ценфинторг-ЮГ».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Ценфинторг-ЮГ», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується належно оформленими первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки контрагента ТОВ «Ценфинторг-ЮГ», яким встановлено його відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання ТОВ «Ценфинторг-ЮГ» договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року у справі № 814/4656/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 17.11.2015 року.