Ухвала суду № 53647132, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/56911/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіна постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 рокуу справі2а-355/12/2170за позовомПублічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ХСЗ») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28 жовтня 2011 року №0004011501.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить у її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 жовтня 2011 року відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за попередній звітний період в сумі 206992465,00 грн., про що складений акт № 3513/15-1/14308500.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 28 жовтня 2011 року податкового повідомлення - рішення №0004011501, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 206992465,00 грн.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з помилковості доводів податкового органу про те, що до складу витрат другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення за 2010 рік.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Визначальним питанням для вирішення справи є правильне застосування пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що податковою декларацією з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року по коду рядка 06.6 - «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду за І квартал 2011 року» позивачем задекларовано суму 212881413,00 грн., яка, в тому числі, включає збитки минулих податкових періодів (рядок 04.9 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року) в сумі 206992465,00 грн.

Саме посилаючись на положення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий орган дійшов висновку про безпідставне врахування у ІІ кварталі 2011 року суми збитків, які утворились у іншому ніж І квартал 2011 року періоді.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу доходу та витрат платника цього податку з 01 квітня 2011 року визначаються нормами, зокрема, розділом ІІІ «Податок на прибуток» ПК України.

Тим часом пунктом 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено, що розділ III «Податок на прибуток» цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, та відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01 січня по 01 квітня 2011 року правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР), а починаючи з 01 квітня 2011 року - положеннями Податкового кодексу України.

Так пунктом 6.1 статті 6 Закону України №334/94-ВР передбачено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20 травня 2010 року № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ", який набрав чинності 16 червня 2010 року пункт 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, а статтю 22 Закону України №334/94-ВР доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що у I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01 січня 2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, є його від'ємним значенням.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у справі №2а-355/12/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна