Ухвала суду № 53647133, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/17923/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіна постановуХерсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 рокута ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 рокуу справі№821/1808/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Херсонський електромашинобудівний завод»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській областіпровизнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Херсонський електромашинобудівний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «ХЕЗ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000802200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820285,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410142,60 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну планову перевірку ПАТ «ХЕЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки 21 січня 2013 року складено акт №582/22.1/05808988.

Відповідно до висновків даного акту перевірки відповідачем встановлені порушення, серед яких є заниження податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2012 року на загальну суму 820610,20 грн., у тому числі заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 816932,20 грн. внаслідок реалізації ПАТ «ХЕЗ» продукції резидентам, які є пов'язаними особами, за цінами, які є нижчими ніж звичайні ціни, без врахування фактичної собівартості таких товарів, що є порушенням пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, а також завищення податкового кредиту внаслідок віднесення до його складу ПДВ без податкових накладних на загальну суму 3678,00 грн., що є порушенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків податковим органом 05 лютого 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000802200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820610,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410305,10 грн., яке оскаржено платником податків в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 820285,20 грн. та за штрафними санкціями у сумі 410142,60 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про недоведення відповідачем факту порушення позивачем норм податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення у відповідача не було.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до приписів пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є - предметом купівлі-продажу.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ХЕЗ», суди першої та апеляційної інстанцій, здійснили оцінку доводів податкового органу щодо обґрунтування заниження позивачем цін на вироблену ним продукцію по договору №201 від 03 січня 2007 року, укладеному з ТОВ «Авто - Електромаш», дійшли висновку про ненадання суб'єктом владних повноважень доказів в підтвердження проведення ним повного аналізу цін на аналогічну продукцію, використання при визначенні звичайної ціни інформації про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами інших продавців, умови яких є співставними умовам договору, укладеного між позивачем та TOB «Авто - Електромаш».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі №821/1808/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна