Ухвала суду № 53647131, 18.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 року м. Київ К/800/26248/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 рокута ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 рокуу справі№815/3295/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «П.А.Л.А.Д.А.»доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П.А.Л.А.Д.А.» (далі по тексту - позивач, ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08 квітня 2013 року №0000111505.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено перевірку даних, задекларованих ТОВ «П.А.Л.А.Д.А.» у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

11 січня 2013 року за наслідками проведеної перевірки складено акт №112/15-525/34737413, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, в результаті допущення арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2012 року на суму - 779882,00 грн.

У зв'язку з виявленням зазначеного порушення, 08 квітня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000111505, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 779882,00 грн. та 194971,00 грн. - за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що виявлена під час проведення камеральної перевірки помилка, допущена позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, була самостійно виправлена платником податків, а тому підстави для визначення останньому грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням - рішення, відсутні.

Не погоджуючись із рішеннями судів, відповідач посилається на їх прийняття без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судами, позивач не заперечував допущення ним помилки у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, а саме зазначення суми 779882,00 грн. у рядку 23 замість рядка 24 та помилкове подання додатків №2 та №3 до зазначеної декларації.

Тим часом 17 січня 2013 року позивачем у порядку пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) було подано уточнюючий розрахунок зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2012 року, яким виправлено допущені помилки.

Відповідно до названого пункту ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність на законодавчому рівні обмеження щодо подання уточнюючих розрахунків у разі проведення податковим органом саме камеральної перевірки.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган не скористався наданим йому Податковим кодексом України правом на направлення платнику податків письмового повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови відповідно до приписів статті 49 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2014 року у справі №815/3295/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна