Рішення № 53620669, 18.11.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1149/2015(м)

263/5481/15-ц

Категорія 30 Головуючий у 1 інстанції Томілін О.М.

Суддя - доповідач Мальцева Є.Є.

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Песоцької Л.І., Ткаченко Т.Б.

при секретарі - Зливка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПАТ «ММК ім.Ілліча»), в якому просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, в розмірі 30 000 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 649 грн. 60 коп..

В обґрунтування позову посилався на те, що перебував в трудових відносинах з працедавцем - ПАТ «ММК ім. Ілліча». Під час роботи у роботодавця він отримав ушкодження здоров'я через умови праці, що у подальшому призвело до отримання ним професійного захворювання, встановленого Актом розслідування хронічного професійного захворювання по формі П - 4 від 10 серпня 2007 року. Відповідно до медичних документів у результаті професійного ушкодження здоров'я йому встановлено захворювання: Коніотуберкульоз. Силікоз вузлова форма у вигляді інтенсивних очагів. Емфізема легень. Легенева недостатність першого ступеня. Професійне захворювання. Відповідно до первинного висновку МСЕК від 22.11.2007 року йому встановлено 25% стійкої втрати працездатності.

У зв'язку з вказаними обставинами, посилався на те, що отримує психологічні страждання, які негативно впливають на образ його життя. Зазначав, що знаходиться в пригніченому стані через неможливість повного відновлення здоров'я. Ці фактори викликають негативні емоції, переживання та моральні страждання, компенсацію визначив в розмірі 30000 грн..

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «ММК імені Ілліча», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПАТ «ММК імені Ілліча» у відшкодування моральної шкоди 9000 грн., у відшкодування витрат на правову допомогу 194,88 грн. Стягнуто з ПАТ «ММК ім. Ілліча» судовий збір в дохід держави в розмірі 73,08 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, вказував, що посилання суду при ухвалені рішення на неодноразове надання грошової допомоги на лікування позивачу не є обґрунтованим, оскільки таку допомогу фактично надавав профспілковий комітет ПАТ «ММК ім..Ілліча», який є самостійною юридичною особою і не має відношення до спірних відносин позивача та відповідача. Тому суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди невірно прийняв до уваги ці обставини. Вважає також, що судом невірно визначений розмір відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки розмір задоволених вимог судом був визначений не шляхом математичних розрахунків, а на засадах розумності, поміркованості й справедливості.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача і представника відповідача, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, які надали заяви про розгляд справи без їх участі, та без участі представника третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області, який також належно повідомлений про розгляд справи факсограмою і рекомендованим поштовим відправленням.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 працює з 05.05.1997 по теперішній час у ПАТ «ММК ім. Ілліча» (а.с.57-61).

10 серпня 2007 року складений акт форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 серпня 2007 року (далі - Акт) (а.с.5-6), відносно працівника ПАТ «ММК ім.Ілліча» ОСОБА_1, який працював на ПАТ «ММК ім. Ілліча» вогневитривником на гарячих ділянках робіт 5 розряду, з 01.02.2006р. переведений на посаду каменяра, загальний стаж роботи: 35 р. 4 міс., в цеху ремонту аглодоменного обладнання відповідача - 10 р. 9 міс., у шкідливих умовах праці - 28 р. 9 міс., за професією - 18 р. 9 міс.

В п.13 цього Акту наведений висновок про наявність шкідливих умов праці, а саме: запиленість повітря робочої зони пилом, який містить силікати складала 9,3 мг/м3 (ГДК - 6,0 мг/ м3), пилу кремній діоксиду 7,4-31,1 мг/мЗ (ГДК - 4,0 мг/м3), рівень шуму 85,3-86,0 (1ВА (ПДУ - 80,0 dВА), рівень інфрачервоного випромінювання - 1750-2320 Вт/м2 (ПДУ - 140 Вт/м2).

В п.16, п.17 Акту наведені обставини, за яких виникло професійне захворювання та причини його виникнення, а саме: тривала робота в умовах запиленості, що перевищувала ГДК (4,0 мг/м3) від 2 до 5 р.

Згідно з довідкою Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 2007 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги (серія ДОН № 028577) ОСОБА_1 встановлено ступень втрати професійної працездатності - 25% з 24 жовтня 2007 року безстроково (а.с.7).

Такі обставини, встановлені судом, сторони не оспорюють. І колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що пошкодження здоров'я позивач отримав, у тому числі, і під час роботи у ПАТ «ММК ім.Ілліча», в умовах впливу шкідливих факторів за професією. Таким чином, оскільки умовами праці на підприємстві відповідача позивачу була завдана шкода здоров'ю, то він, відповідно, має право на отримання компенсації моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався наступним.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, крім іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди,

суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у працездатному віці отримав професійне захворювання, втратив 25% професійної працездатності, залишковим наслідком стало постійне погіршення стану здоров'я позивача, про що свідчить неодноразові його звернення до лікувальних закладів та проходження лікування, втрату роботи за спеціальністю, тому дійшов до вірного висновку щодо спричинення позивачу моральних (душевних) страждань.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини отримання позивачем професійного захворювання, обсяг заподіяних йому моральних страждань та фізичних страждань, характер і тривалість цих страждань, стан здоров'я потерпілого, його вік, наслідки професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що профспілковим комітетом ПАТ «ММК ім.Ілліча» протягом 2007 - 2012 років неодноразово надавалась позивачу матеріальна допомога на лікування, і це також впливає на умови відшкодування моральної шкоди. Однак, доводи апеляційної скарги про те, що суд всупереч закону врахував при вирішенні спору такі обставини, не можуть вплинути на правильність рішення. Дійсно, профспілковий комітет ПАТ «ММК ім.Ілліча» є окремою юридичною особою і не відповідає за дії працедавця, тому надана з його боку фінансова допомога позивачу не стосується даного спору, але такий висновок суду не потягнув неправильного вирішення справи, оскільки з оскаржуваного рішення вбачається, що суд при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди керувався положеннями закону, роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», і обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду саме в визначеному ним розмірі 9000 грн., задовольнивши вимоги частково. Тому такий висновок суду першої інстанції не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, неможливо погодитись з доводами апеляції, що суд порушив принцип розумності і справедливості при вирішенні розміру моральної шкоди, оскільки з оскаржуваного рішення вбачається, що суд у відповідності до вимог закону навів відповідні мотиви, обґрунтував рішення.

В апеляційній скарзі позивачем не наведено доводів та фактів, які б не були предметом дослідження суду першої інстанції, або вплинули б на правильність його висновків щодо розміру відшкодування моральної шкоди та належали б до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує прийняття апеляційним судом рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині.

Також, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правову допомогу суму в розмірі 194,88 грн, визначивши суму у відповідності до положень ст.88 ЦПК України пропорційно до розміру частки задоволених вимог.

Оскільки рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди слід залишити без змін, а питання про відшкодування витрат на правову допомогу витрат вирішено судом у відповідності до закону, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про необхідність зміни судового рішення в частині витрат на правову допомогу із стягненням з відповідача повної суми. Доводи апеляційної скарги про те, що питання про відшкодування витрат на правову допомогу є одною з позовних вимог, тому повинні бути розглянуті без урахування вимог про стягнення моральної шкоди, визначених позивачем особисто, без математичних розрахунків, не грунтуються на законі, суперечать положенням глави 8 ЦПК України, тому не є слушними.

Разом з тим, правильно встановивши обставини справи і правовідносини сторін, суд першої інстанції в частині відшкодування судових витрат дійшов висновків, які не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,6 грн.. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, суд першої інстанції помилково стягнув судовий збір в розмірі 73,08 грн пропорційно відхиленої частини вимог позивача, оскільки положеннями ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачена мінімальна ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру судового збору.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, колегія суддів підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, але вважає за необхідне змінити рішення в частині розміру судового збору, стягнувши з відповідача на користь держави 243,6 грн., тим самим задовольнивши апеляційну скаргу відповідача частково.

У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору за апеляційне оскарження рішення в розмірі 267,96 грн. (110% від 243,60 грн.), а всього підлягає стягненню 511,56 грн..

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 жовтня 2015 року змінити в частині розміру судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь держави судові витрати в сумі 511,56 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Мальцева Є.Є.

Песоцька Л.І.

Ткаченко Т.Б.