Рішення № 53612245, 17.11.2015, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1864/15-ц

Провадження № 2/0158/772/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Корецької В.В.

при секретарі - Процик Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.11.1995 року він був прийнятий на роботу в ДП «Цуманське лісове господарство» на посаду електрика 5-го розряду в консервний цех. 16.09.1996 року в робочий час, внаслідок порушення водієм підприємства, ОСОБА_2, вимог інструкції по техніці безпеки, він отримав тяжку травму правої ноги, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві від 20.09.1996 року.

Протягом тривалого часу він перебував на лікуванні у Ківерцівській районній лікарні, однак функції правої ноги не відновилися. Відповідно до лікарсько-консультативного висновку спеціаліста, виданого 03.02.2014 року Волинською обласною клінічною лікарнею, йому встановлений діагноз: перелом гомілкової кістки правої гомілки; посттравматичний деформуючий артроз правого гомілкового суглобу ІІ-го ступеня; порушення функцій правого колінного суглобу статики і ходи в середній мірі.

Згідно висновку Луцької МСЕК від 28.02.2014 року йому було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 відсотків довічно.

Вказуючи на те, що внаслідок трудового каліцтва йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, і яку він оцінює у 50 000 грн. та просить стягнути з відповідача в свою користь.

Відповідачем ДП «Цуманське лісове господарство» було подано заперечення на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вони не визнають, вказуючи на те, що причиною трудового каліцтва ОСОБА_1 є грубе порушення останнім трудової дисципліни та порушення водієм підприємства ОСОБА_2 вимог техніки безпеки, тому шкода заподіяна не з вини ДП «Цуманське лісове господарство», що звільняє підприємство від її відшкодування.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, від його представника ОСОБА_3 до суду подана заява про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача ДП «Цуманське лісове господарство» - Мельник О.В. в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв'язку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши обставини справи та надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки, 29.11.1995 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ДП «Цуманське лісове господарство» на посаду електрика 5-го розряду в консервний цех /а.с. 8-11/.

Як вбачається з Акту № 2 від 20.09.1996 року про нещасний випадок в Цуманському держлісгоспі, 16.09.1996 року о 16 год. 30 хв. електрик консервного цеху ОСОБА_1 самовільно зайшов в склад, де водій ОСОБА_2 та слюсар ОСОБА_5 ремонтували автомобіль, який був піддонкрачений під правим колесом, а під лівим лежала дошка, яка під-час робіт вилетіла з-під колеса вдарилася у двері, а від дверей у ногу ОСОБА_1, внаслідок чого останній отримав травму. Місцем, де стався нещасний випадок, у акті зазначений як консервний цех, а причинами нещасного випадку вказано порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та порушення водієм ОСОБА_2 інструкції по техніці безпеки № 31 затвердженої 14.12.1994 року /а.с. 3-7/.

Відповідно до лікарсько-консультативного висновку спеціаліста, виданого 03.02.2014 року Волинською обласною клінічною лікарнею, ОСОБА_1 встановлений діагноз: перелом гомілкової кістки правої гомілки; посттравматичний деформуючий артроз правого гомілкового суглобу ІІ-го ступеня; порушення функцій правого колінного суглобу статики і ходи в середній мірі.

Згідно виписки з акту огляду Луцької міжрайонної МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії АБ № 0010610 від 28.02.2014 року, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 відсотків довічно, внаслідок трудового каліцтва, яке сталося 16.09.1996 року. Також вказано, що ОСОБА_1 потребує медикаментозного та стаціонарного лікування /а.с. 14/.

З протоколу № 2 комісії служби і охорони праці по державному підприємству «Цуманське лісове господарство» від 04.03.2014 року слідує, комісія з врахуванням того, що основною причиною нещасного випадку, яка трапилася з ОСОБА_1 16.09.1996 року, є порушення вимог техніки безпеки водієм ОСОБА_2, а в акті не зазначено, які саме пункти інструкції з охорони праці були порушені ОСОБА_1, вирішила не зменшувати останньому розмір одноразової допомоги по отриманню трудового каліцтва /а.с. 16/.

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 0306/607/607/1 від 18.03.2014 року ОСОБА_1 взято на облік з 14.02.2014 року, зареєстровано страховий випадок «трудове каліцтво» /а.с. 15/.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 153 КЗпП України підприємство зобов'язане було створити безпечні і нешкідливі умови праці, що покладається на власника або уповноважений ним орган, яким є адміністрація ДП «Цуманське лісове господарство», як самостійною юридичною особою з повною відповідальністю.

З наведеного слідує, що все ж таки з вини підприємства стався нещасний випадок, оскільки ОСОБА_1 знаходився в межах консервного цеху, тобто по місцю своєї безпосередньої трудової діяльності, і жодних доказів, які б свідчили про порушення ним інструкції з охорони праці суду надано не було.

У відповідності із ч. 4 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою КМУ № 472 від 23.06.1993 року, потерпілому відшкодовується: втрачений заробіток залежно від ступеня втрати професійної працездатності, виплати одноразової допомоги, компенсації витрат на медичну і соціальну допомогу, при наявності факту моральної шкоди, потерпілому відшкодовується моральна шкода.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілим, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 16.09.1996 року, можливість відшкодування моральної шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалася п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472.

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст. 223 КЗпП України). Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст. 83 ЦК УРСР не застосовуються (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 N 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди»).

З набранням чинності ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п. ч. 1 ст. 268 цього Кодексу).

Згідно з абз. 5 п. 11 вказаних Правил розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок трудового каліцтва та професійного захворювання пошкоджено здоров'я позивача, чим завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України.

Згідно з п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. №1-9 рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відтак суд, враховуючи вимоги розумності та справедливості, вважає за можливе та необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, в порядку відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом в розмірі 10 000 грн., і такий розмір відповідатиме моральним стражданням позивача.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної вимоги.

Таким чином, судовий збір, у відповідності до ч. 1, п.п. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» розмір якого складає 1218 грн., підлягає стягненню з відповідача в дохід держави для зарахування до спеціального фонду державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12 ЗУ «Про охорону праці», ст. ст. 153 п. 2, 237-1 КЗпП України, п.п. 4, 11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної робітникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою КМ України від 26.05.92 року №276, ст. 268 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 15, 60, 79, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991491) в користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного підприємства «Цуманське лісове господарство» в дохід держави для зарахування до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька