Рішення № 5357548, 14.10.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2009 р.Справа № 12/1675 За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод” смт. Теофіполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська Агрохімічна Компанія” м. Хмельницький

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Стець Оксана Миколаївна м. Хмельницький.

про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Отець Оксани Миколаївни, вчинений 18 серпня 2009р. реєстраційний номер 1884 таким, що не підлягає виконанню.

Суддя Шпак В.О.

Представники сторін:

Позивача : Ромашин В.М. - за довіреністю від 05.07.2009р.

Відповідача 1. : не зявився

Відповідача 2. :не з'явився

Рішення приймається 14.10.2009року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” смт. Теофіполь звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська Агрохімічна Компанія” м. Хмельницький про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що під час вчинення виконавчого напису нотаріусом було порушено норми чинного законодавства. Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення па предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових засобів звернення стягнення па предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому ним законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження с гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення стягнення па заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що загальною нормою чинного законодавства України, яка регулює відносини зі звернення стягнення на предмет застави є ст. 590 Цивільного кодексу України, згідно якої звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом.

У свою чергу, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу” передбачає можливість звернення на заставне майно за рішенням суду, третейського суду або на підставі виконавчого надпису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Сторони на підставі положень ч. З ст. 6, ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу” передбачили можливість звернення стягнення на предмет застави в укладеному ними договорі, то вчинення виконавчого напису нотаріусом на договорі застави від 27.10.2008р. Р/№ 4207 є законним. Крім того, Відповідач надав приватному нотаріусу Стець О.М. претензію №1 (повторно), яка була вручена 31.07.2009р. керівнику Позивача голові правління ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” Поліщуку М.Г. Просить припинити провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України

Третя особа в судове засідання не зявилась. В своїх поясненнях зазначила, що виконавчий напис вчинено на підставі ст.87 Закону України „Про нотаріат” та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06. 99 № 1172 та на підставі п.12 Договору застави між ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія”, в особі генерального директора Шмира М.Б. та ВАТ „Теофіпольський цукровий завод”, в особі голови правління товариства Поліщука М.Г., крім того 31.07.2009 року представником ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” на прізвище Криворук була отримана Претензія № І (повторно) про проведення розрахунків за отримані мінеральні добрива від ТОВ ”Подільська Агрохімічна Компанія”. Таким чином були витримані всі норми законодавства, щодо вчиненого Виконавчого напису.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

23 жовтня 2008року між ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” та ТОВ „Подільська Агротехнічна Компанія” було укладено договір купівлі-продажу № 53/МД .

Згідно п.п. 1.1, 1.2 основного договору ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія” повинно було поставити на ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” продукт КРК 10:26:26 (мінеральні добрива) у кількості 1500 тон на загальну суму 6 645 000 грн.

Згідно п. 6.7 основного договору в якості забезпечення виконання зобов'язань за основним договором ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” повинно надати в заставу ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія” цукор-пісок по ціні 2544,00 грн. з ПДВ за 1 тонну.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за основним договором між ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” та ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія” було укладено договір застави, який було посвідчено приватним нотаріусом Теофіпольського нотаріального округу Сурмою Г.Ф. 27 жовтня 2008р. - реєстровий № 4207.

Згідно п.п. 1, 3 договору застави в забезпечення своєчасного виконання зобовязань, що виникли на підставі договору купівлі-продажу № 53/МД від 23.10.2008р. ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” передає в заставу ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія” цукор-пісок в кількості 2612 тон по ціні 2544 грн. за 1 тону.

18 серпня 2009р. приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Стець Оксаною Миколаївною вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 1884 про звернення стягнення на цукор-пісок у кількості 2612 тон по ціні 2544,00 грн. за одну тону з метою задоволення вимог ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія" у розмірі 1605 907,00 грн. Цей цукор належить на правах власності ВАТ „Теофіпольський цукровий завод" і його було передано в заставу ТОВ "Подільська Агрохімічна Компанія" за договором застави, в якості забезпечення виконання зобов'язань за основним договором.

На підставі вказаного виконавчого напису 26 серпня 2009р. відділом державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення на цукор-пісок, який є власністю ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” у кількості 2612,00 тон по ціні 2544,00 грн. за тону та 8800,00грн. витрат по вчиненню виконавчого напису .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Згідно ст. 1 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 вищезазначеного закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Частиною 6 ст. 20 Закону України „Про заставу” передбачено можливість вчинення виконавчого напису нотаріусами України, якщо інше не встановлено законом. Але Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Згідно ст. 87 Закону України „Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Але при цьому у відповідності до частин 1, 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який набрав чинності з 01 січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Закон України „Про заставу”, Закон України „Про нотаріат”, Постанова кабінету Міністрів України № 1172 „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” були прийняті та набрали чинності значно раніше ніж Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” і таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин, які є предметом цього позову повинні застосовуватись саме норми Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Таким чином, приватним нотаріусом Отець О.М. вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 1884 з порушенням вимог ст. 27 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

Доводи відповідача про те, що можливість вчинення виконавчого напису ними було узгоджено в договорі судом не приймаються, оскільки таке узгодження не передбачено Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.

З огляду на викладене, позов Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод” смт. Теофіполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська Агрохімічна Компанія” м. Хмельницький підлягає задоволенню.

У відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі належить покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод” смт. Теофіполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Подільська Агрохімічна Компанія” м. Хмельницький, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Стець Оксана Миколаївна м. Хмельницький про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Отець Оксани Миколаївни, вчинений 18 серпня 2009р. реєстраційний номер 1884 таким, що не підлягає виконанню задоволити.

Визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Отець Оксани Миколаївни, вчинений 18 серпня 2009р. реєстраційний номер 1884 про звернення стягнення на цукор-пісок у кількості 2612 тон по ціні 2544,00 грн. за одну тону, який належить ВАТ „Теофіпольський цукровий завод” з метою задоволення вимог ТОВ „Подільська Агрохімічна Компанія” у розмірі 1605 907,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Подільська Агрохімічна Компанія” (м. Хмельницький, вул.. при бузька, 8/46, код 32875071) на користь Відкритого акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод” (смт. Теофіполь, вул.Жовтнева, 12, код ЄДРПОУ 05394995) - 85 (вісімдесят пять гривень) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя

Віддруковано в 4 (трьох) примірниках:

1.до справи;

2.позивачу;

3відповідачу.

4Т.о.