Рішення № 5357458, 06.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2009 р. Справа № 42/247-09

вх. № 6621/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сичова М.В. (дов.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов.)

розглянувши справу за позовом ПФ "Орнатус", м. Харків

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 87719,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ "Орнатус", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФО П ОСОБА_3, про стягнення заборгованості в сумі 87719,15 грн., в т.ч. основна заборгованість - 41032,28 грн., 30% річних - 3305,07 грн., пеня -2513,65 грн., 1% - 40211,63 грн., інфляційні втрати - 656,52 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № ЗАА/2-08/16W від 31.12.2008р.

Представник позивача підтримує позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує.

У судовому засіданні представник відповідача вказує на те, що основна сума заборгованості сплачена відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 1088 від 31.08.2009р. Стосовно нарахування 1% процентів та 30 % річних вказує на те, що дані нарахування зроблені всупереч вимогам діючого законодавства та вважає, що в договорі зроблена описка щодо зазначення про нарахування 30% річних. Стосовно нарахування інфляційних втрат та пені, то відповідач вважає, що позивачем не доведений розрахунок, не надані відомості щодо офіційних даних індексу інфляції та облікової ставки НБУ.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 06.10.2009р. о 15:00 год.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи в їх сукупності, встановив наступне.

31 рудня 2008 року між Приватною фірмою "Орнатус" (далі - позивач) та ФО-П ОСОБА_3 (далі - відповідач) було укладено договір поставки № ЗАА/2-08/16W (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах, зазначених у даному Договорі.

На виконання умов договору позивачем відповідно до видаткових накладних за період з 09.04.2009р. по 22.04.2009р. був поставлений товар на загальну суму 41453,33 грн. (копії видаткових накладних надані до матеріалів справи а.с. 10-63).

Згідно п.3.3 Договору покупець (відповідач) зобов'язався оплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з моменту його поставки.

Однак відповідачем оплатив товар лише частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 41032,28 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 41032,28 грн. в акті звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2009р., який підписаний сторонами.

У судовому засіданні представник відповідача не заперечував факту отримання товару від позивача.

Відповідачем надано платіжне доручення № 1088 від 31.08.2009р. про сплату на користь позивача заборгованості в сумі 41032,28 грн.

Таким чином, судом встановлено, що на момент розгляду справи відсутній предмет спору щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 41032,28 грн., у зв'язку з чим суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Суд зазначає, що не приймає посилання відповідача на те, що позивач повинен був направити йому вимогу про сплату заборгованості, оскільки згідно положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а оскільки умовами договору чітко встановлений строк оплати товару, то в даному випадку обов'язкового направлення вимоги про сплату товару не вимагається.

Згідно ст.. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Підпунктами 6.1, 6.2 Договору встановлено, що за прострочення оплати поставленого товару більш ніж на строк обумовлений в п.3.3, а саме чотирнадцять календарних днів з дня поставки, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику повну вартість товару, а також у відповідності до ст. 692 ЦК України сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами; процент на суму вартості несплаченого товару складає 1% за кожний день від цієї суми, за весь час прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, та відповідно до ст.625 ЦК України Покупець повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30% відсотків річних.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що в п.7.2. Договору сторонами допущено помилку при зазначенні розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки договір був підписаний відповідачем без зауважень, а також додатково не складався протокол розбіжностей. Статтею 625 ЦК України передбачена можливість встановлення іншого розміру річних, ніж 3%, а отже встановлення обов'язку сплати 30% річних не суперечить вимогам чинного законодавства.

Стосовно посилань відповідача на те, що вважається неможливим за одне порушення умов договору покупцем застосування одночасно і штрафних санкцій у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення, і подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від неоплаченої суми.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не є застосуванням штрафних санкцій, крім того таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

А отже одночасне нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд також зазначає, що пеня позивачем розрахована у відповідності до умов договору з врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем документально не підтверджені розміри інфляції та розмір ставки НБУ за відповідні періоди, то суд зазначає, що такі дані є офіціально встановленими та загальновідомими, а отже не потребують спеціального підтвердження.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 6 ЦК України Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони вільні в досягнення домовленостей.

Відповідно до наданих розрахунків позивачем зроблені наступні нарахування :

- пені за період з 07.05.2009р. по 12.08.2009р. в розмірі 2513,65 грн.;

- 30% річних за період з 07.05.2009р. по 12.08.2009р. в розмірі 3305,07 грн.;

- 1% за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення сплати заборгованості за період з 07.05.2009р. по 12.08.2009р. в розмірі 40211,63 грн.;

- інфляційні втрати за травень - червень 2009р. у розмірі 451,36 грн.

Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймаються судом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 30% річних - 3305,07 грн., пені - 2513,65 грн., 1% за користування чужими грошовим коштами - 40211,63 грн., інфляційних втрат - 656,52 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. На відповідача покладаються витрати і тій частині, по якій він сплатив заборгованість, оскільки така сплата відбулась після звернення позивача з даним позовом до суду. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 877,19 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в 1-ій ХФ АКБ "Базис" МФО 351599) на користь приватної фірми "Орнатус" (61125 м. Харків, вул.Малом'ясницька, 9/11, код 24136224) 30% річних у сумі 3305,07 грн., пеню в 2513,65 грн., 1% за користування чужими грошовими коштами в сумі 40211,63 грн., інфляційні втрати в сумі 656,52 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 877,19 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. В частині стягнення основного боргу в розмірі 41032,28 грн. провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 12.10.2009р.