Постанова № 53574044, 12.11.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року справа № 823/5150/15

17 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за договором про надання правової допомоги, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України у Черкаській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

23.10.2015 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) із адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України у Черкаській області (далі - відповідач), у якому просить:

- скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.09.2015 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_3;

- зобов`язати управління Державної міграційної служби України в Черкаській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 видану безстроково.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.09.2015 № 08-06/181 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл від 19.10.2004 на імміграцію в Україну, видане громадянину ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3. Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Позивач вважає, що скасування дозволу на імміграцію в Україну створює перепони для реалізації його конституційних прав та свобод, оскільки в оскаржуваному рішенні не вказано, які інші обставини не дозволяють надати дозвіл позивачу на імміграцію в Україну.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та додатково зазначив, що ті обставини, на які посилається відповідач у висновку від 07.09.2015 не є підставою для скасування рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачу від 19.10.2004.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, 05.11.2015 подала письмові заперечення у яких зазначила, що під час перевірки законності надання дозволу на імміграцію і документування посвідкою на постійне проживання було встановлено, що дозвіл на імміграцію позивачу 19.10.2004 було надано безпідставно. За результатами перевірки затверджено висновок від 07.09.2015, відповідно до якого вважається за доцільне: рахувати надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3 та документування його посвідкою на постійне місце проживання в Україні таким, що надано всупереч законодавству України; скасувати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3 та відмовити йому в оформленні посвідки на постійне місце проживання в Україні. 07.09.2015 прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №08-06/181. Враховуючи зазначене представник позивача вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно та обґрунтовано, в межах повноважень та з дотриманням чинного законодавства України, у звязку з чим у задоволенні позову просила відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 є громадянином ОСОБА_4 Вірменія, що підтверджується копією паспорту AF 0327124 та перекладом паспорту, зробленого перекладачем центру іноземних мов, справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5 Черкаського міського нотаріального округу від 18.09.2004 року за р. № 6518 (а.с.46-47).

Рішенням СГІРФО УМВС України в Черкаській області від 19.10.2004 № 10/3-4-6598 на підставі п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та оформлення посвідки на постійне проживання (а.с.61-62).

06.08.2015 позивач звернувся до Чорнобаївського РС УДМС України в Черкаській області із заявою про обмін посвідки (у звязку із досягненням 25-річного віку).

Уповноваженою посадовою особою відповідача направлено матеріали справи позивача щодо обміну посвідки до УДМС в Черкаській області. Під час розгляду матеріалів перевірено законність надання позивачеві дозволу на імміграцію. На підставі перевірки затверджено висновок від 07.09.2015, відповідно до якого вважається за доцільне: рахувати надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3 та документування його посвідкою на постійне місце проживання в Україні таким, що надано всупереч законодавству України; скасувати дозвіл на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3 та відмовити йому в оформленні посвідки на постійне місце проживання в Україні. Надалі прийнято рішення від 07.09.2015 про скасування дозволу на імміграцію в Україну №08-06/181.

Досліджуючи правомірність прийнятого рішення, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (надалі - Закон №2491). Відповідно до ст. 1 Закону №2491 імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію; довгострокова віза - наданий уповноваженим органом України в установленій законодавством формі дозвіл, необхідний для в'їзду іноземця та особи без громадянства на постійне місце проживання в Україну; законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників

Відповідно до ст. 3 Закону №2491 правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені Закону №2491, згідно якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до висновку від 07.09.2015, затвердженого в.о. начальника УДМС України в Черкаській області, підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3, слугував той факт, що дозвіл на імміграцію від 19.10.2004 позивачеві було надано безпідставно, оскільки п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону №2491 передбачено надання дозволу на імміграцію в межах квоти імміграції батькам, чоловіку (дружині) іммігранта та його неповнолітнім дітям, а позивачеві було надано дозвіл як брату іммігранта, який має дозвіл на постійне проживання. Між тим, доказів притягнення до відповідальності посадових осіб СГІРФО УМВС України за даним фактом відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача як на підставу скасування дозволу на імміграцію на п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону №2491, суд до уваги не бере, оскільки такої підстави для скасування дозволу на імміграцію як порушення процедури посадовими особами (з перевищенням повноважень) при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію, ні Законом №2491, ні іншими законодавчими приписами, не передбачено.

Відповідач заперечуючи проти позову за правилами ч. 2 ст. 71 не довів та до матеріалів справи не надав жодних належних, та допустимих доказів на підтвердження того, що під час перебування ОСОБА_3 на території України з'явилися інші обставини, які б тягли за собою скасування дозволу на імміграцію, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 12 Закону №2491.

Водночас суд зазначає, що рішенням від 19.10.2004 № 10/3-4-6598 позивачеві надано дозвіл на імміграцію, що, відповідно, свідчить про те, що перевірку щодо наявності підстав залишення ОСОБА_3 на постійне проживання на території України, та законність перебування іноземця на території України, у законодавчо встановленому порядку в означений період часу було проведено, підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію були відсутні. Даний факт підтверджується рішенням про надання дозволу на імміграцію в Україну (а.с.14-16, 61-62) та оформлення посвідки на постійне проживання (а.с.81).

Постановою Кабінету ОСОБА_6 України від 28.03.2011 №346 «Про ліквідацію урядових органів» ліквідовано державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України, а відповідні функції згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №405/2011, покладено на Державну міграційну службу України.

Суд враховує, що процесуальне правонаступництво відбувається при ліквідації (реорганізації) субєкта владних повноважень, оскільки головним у статусі цього субєкта є повноваження. Тому правонаступником ліквідованого (реорганізованого) органу є той, до повноважень якого входить здійснення владних функцій у спірних правовідносинах, тобто у даному випадку функції аналогічні функціям СГІРФО УМВС України в Черкаській області виконує УДМС України в Черкаській області.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_6 № 1983 від 26.12.2002 (далі - Порядок №1983).

Пунктами 21-24 Порядку №1983 передбачено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону №2491.

З аналізу вказаної норми вбачається, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

В порушення зазначених приписів відповідачем не надано будь-яких доказів надіслання (вручення) позивачу запрошення про надання пояснень та відповідних документів.

Згідно приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону №2491, особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З урахуванням зазначеного та встановлених судом фактів, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що рішення Управління ДМС України в Черкаській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 08-06/181 від 07.09.2015, прийнято без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мала місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване спірне рішення, а також інтересами позивача, адже при видачі дозволу на постійне проживання в Україні орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, а обставини, на які посилається відповідач у висновку від 07.09.2015, не є підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію. Відтак позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.09.2015 №08-06/181.

Згідно Рекомендації №R (80) 2 Комітету ОСОБА_6 Європи (прийнята Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980 на 316-й нараді) державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень визначено, що під дискреційним повноваженням необхідно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства засноване на гарантуванні дотримання вимог права, інакше було би порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, тобто критеріями здійснення адміністративного судочинства є принципи судочинства.

Суд зазначає, що саме до виключної компетенції управління Державної міграційної служби України в Черкаській області відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію

Враховуючи зазначене, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Черкаській області поновити посвідку на постійне проживання в Україні ОСОБА_3 видану безстроково належить відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача належить застосуванню ч. 2 ст. 11 КАС України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом прийнято рішення про скасування рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 07.09.2015 №08-06/181, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 06.08.2015 про обмін посвідки на постійне проживання, серія ЧР № 08494 від 19.10.2004, у зв'язку із досягненням 25-річного віку.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області № 08-06/181 від 07.09.2015 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3.

Зобов'язати управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розглянути заяву громадянина ОСОБА_4 Вірменія ОСОБА_3 від 06.08.2015 про обмін посвідки на постійне проживання, серія ЧР № 08494 від 19.10.2004, у зв'язку із досягненням 25-річного віку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2015