Ухвала суду № 53536964, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/36250/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014

у справі № 810/924/14-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Cобка С.Л.,

відповідача - Борисова І.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013 № 0011681502, № 0011671502 та від 03.02.2014 № 0000441502 та № 0000421502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що платником не доведено реальності виконання операцій з поставки товару (олії соняшникової нерафінованої) у рамках взаємовідносин із задекларованим контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт» (далі - ТОВ «Вторметекспорт»), а подані платником первинні документи є штучним документообігом, складеним виключно для одержання податкової вигоди.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що Інспекцією не подано беззаперечних доказів на підтвердження недобросовісності податкової вигоди Товариства та не спростовано належними засобами доказування товарності розглядуваних поставок.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року, оформлену актом від 06.12.2013 № 330/15-2/36998136.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вторметекспорт», що виключає правомірність формування позивачем у податковому обліку податкового кредиту за операціями з придбання у цього постачальника товару (олії соняшникової нерафінованої). На обґрунтування цього висновку Інспекція посилається на неможливість підтвердження реальності цих операцій зустрічною звіркою названого контрагента, який відсутній за місцезнаходженням, не має власних основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та трудового персоналу, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок; фактична діяльність ТОВ «Вторметекспорт» полягала у проведенні ним транзитних грошових потоків, імітації поставок з метою сприяння іншим суб'єктами господарювання в отриманні податкової вигоди.

Наведені висновки Інспекції слугували підставою для прийняття:

податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0011681502, за яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ у розмірі 1 913 425 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 № 0011671502 про визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2013 року в розмірі 685 372 грн. із застосуванням 171 343 грн. штрафних санкцій.

Аналогічні обставини по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Вторметекспорт» відображені Інспекцією й в акті від 21.01.2014 № 29/10-06-15-02-09/36998136 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2013 року», наслідком чого стало прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000441502 про визначення Товариству суми завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року в розмірі 1 843 408 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 03.02.2014 № 0000421502, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 1 694 319 грн. за основним платежем та на 847 159,50 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

При цьому реальність операції визначається не лише фактичною наявністю активу, але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести фактичне виконання господарської операції саме задекларованим контрагентом.

Досліджуючи правовідносин позивача з ТОВ «Вторметекспорт», суд першої інстанції дійшов висновку, що подані платником первинні документи (договір поставки від 18.09.2013 № 18/9, видаткові накладні, податкові накладні, акти прийому-передачі товару) не підтверджують дійсну економічну участь цього контрагента у розглядуваних поставках, не дозволяють встановити фактичний рух активу від цього постачальника до покупця (позивача у справі).

При цьому суд зазначив, що перелічені документи не містять відомостей, яким чином транспортувався товар у процесі виконання розглядуваних поставок, не підтверджують його прийняття за кількістю та якістю відповідальними особами Товариства.

Також судом встановлено, що в дійсності товар зберігався у терміналах Комплексу перевантаження та переробки тропічних олій у м. Южному та товариства з обмеженою відповідальністю «Олсідз Блек Сі» у морському торговельному портові Южний; втім докази наявності у ТОВ «Вторметекспорт» договірних правовідносин з власниками терміналів у справі відсутні.

Втім наведені висновки суду першої інстанції отримали належне спростування під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Так, апеляційний суд встановив, що транспортування товару (олії соняшникової нерафінованої) в процесі його поставки позивачеві засвідчено товарно-транспортними накладними, копії яких залучені до матеріалів справи; перевезення здійснювалося залученими постачальниками автоперевізниками.

Власне відсутність у ТОВ «Вторметекспорт» основних фондів, транспортних засобів та трудового персоналу у даному разі не є свідченням неможливості виконання цим постачальником своїх договірних зобов'язань перед позивачем, позаяк зі змісту представлених платником первинних документів вбачається, що ТОВ «Вторметекспорт» не було виробником поставленої продукції, а виконувало лише організаційні функції у процесі реалізації активу позивачеві, що не вимагає наявність безпосередньо у цього постачальника значного обсягу ресурсів.

Так само і відсутність у позивача доказів наявності у ТОВ «Вторметекспорт» договірних правовідносин з власниками терміналів, на яких зберігалася поставлена позивачеві продукція, не спростовує реальності спірних операцій. Адже перевірка наявності у постачальника ділових стосунків з особами, залученими ним до виконання поставок, не входить до обов'язків платника податків - покупця.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням не спростовує можливості провадження ТОВ «Вторметекспорт» господарською діяльності за іншою адресою, а тому не є доказом, що з належним ступенем вірогідності спростовує товарність розглядуваних поставок, та не спростовує реальності цього суб'єкта господарювання як учасника господарського обороту; крім того, навіть у випадку встановлення факту неправомірної відмови постачальника надати запитувані податковим органом у порядку пункту 73.3 статті 73 ПК документи (відомості), даний факт міг свідчити лише про недобросовісність особи, у якої запитувалася відповідна інформація, а не про відсутність господарських правовідносин.

Також апеляційний суд наголосив, що власне факти наявності у позивача придбаного активу (олії) та подальшого експортування цього товару Товариством за межі митної території України Інспекцією не заперечувалися; беззаперечних доказів неможливості виконання цих поставок саме задекларованим постачальником Інспекцією не представлено, альтернативного руху активу у порівнянні із задекларованим платником, відповідачем не встановлено.

За вказаних обставин Вищий адміністративний суд України погоджується з обґрунтованістю висновку апеляційного суду відносно того, що право Товариства на податковий кредит та реальність господарських операцій з ТОВ «Вторметекспорт» підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення, а тому процесуальних підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог та скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі № 810/924/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько