Ухвала суду № 53536959, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/800/33278/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014

у справі № 2а-6274/10/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Львівське виробниче підприємство "МАКСАН" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2010 № 0003272300/12789, № 0003282300/12790 та від 30.11.2009 № 0003282300/026858, № 0003272300/026857.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 у позові відмовлено з тих мотивів, що подані платником первинні документи не підтверджують реального руху активів у процесі виконання операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей із задекларованими контрагентами.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. В основу прийняття цієї постанови апеляційним судом покладено висновок, що відсутність товарно-супровідної документації не є свідченням безтоварності операцій з поставки товарів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору як помилкове скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 18.11.2009 № 2129/283/23-11/23270601.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновок про відсутність реальних фінансово-господарських операцій між Товариством та задекларованими постачальниками (приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «ТПФ «Відларкет», товариством з обмеженою відповідальністю «Форс-Опт»), що виключає право платника на формування у податковому обліку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями.

Наведений висновок слугував підставою для прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення від 10.02.2010 № 0003272300/12789, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 799 059,85 грн. (у тому числі 1 057 970,50 грн. за основним платежем та 741 089,35 грн. за штрафними санкціями), та податкового повідомлення-рішення від 10.02.2010 № 0003282300/12790 про нарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 271 740,50 грн. (у тому числі 847 827 грн. за основним платежем та 423 913,50 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виконання розглядуваних господарських операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг і зміст господарської операції та її учасників.

При цьому реальність операції визначається не лише фактичною наявністю активу, але й виконанням поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку платника з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести фактичне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.

Перевірка судом вказаних фактів вимагає: встановлення даних про існування активу, дослідження його руху на шляху до платника податків-набувача (зокрема, шляхом з'ясування умов транспортування активу, його прийняття, встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), подальшого використання активу; визначення, за яких обставин та в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його контрагентом; надання правової оцінки ступеню економічної участі задекларованого постачальника у процесі реалізації активу та настання правових наслідків господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських правовідносин позивача зі спірними постачальниками (приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс- Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «ТПФ «Відларкет», товариством з обмеженою відповідальністю «Форс-Опт»), суд першої інстанції встановив, що у перевіреному періоді позивач придбавав у названих осіб товарно-матеріальні цінності широкого асортименту (комплектуючі, канцелярські товари, продукти харчування, одяг тощо); на підтвердження фактичного виконання спірних операцій Товариством подано договори, прибуткові накладні, видаткові накладні, рахунки, які, за оцінкою суду, мають ознаки формального документообігу та не засвідчують фактичний рух активів у процесі виконання розглядуваних операцій.

Як зазначив суд, позивачем не подано доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей у процесі їх поставки, їх прийняття за кількістю, зберігання придбаних товарів тощо; представлені документи не дозволяють встановити конкретних осіб, відповідальних за виконання спірних операцій.

Відсутність належного підтвердження фактичного виконання розглядуваних поставок оцінювалася судом у взаємозв'язку з наявністю ознак анонімних структур у діяльності названих постачальників, які відсутні за місцезнаходженням, при мільйонних обсягах поставки декларували мінімальні суми податків, що підлягають сплаті до бюджету, були учасниками ланцюгових зв'язків, утворених для одержання суб'єктами господарювання недобросовісної податкової вигоди.

Перелічені факти не одержали належного спростування в суді апеляційної інстанції. Так, апеляційний суд лише зазначив, що товарно-транспортна накладна є документом для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а тому не належить до підтверджувальних документів за операціями з поставки товарів.

При цьому обставини щодо порядку виконання спірних операцій апеляційним судом не досліджувалися; фактичних даних на підтвердження дійсного руху активів судом апеляційної інстанції встановлено не було. А відтак висновки апеляційного суду, викладені ним в оскаржуваній постанові, не могли слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції зі спору.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі правильне та вмотивоване рішення Львівського окружного адміністративного суду зі спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 2а-6274/10/1370 скасувати.

3. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2010 у справі № 2а-6274/10/1370 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення хх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько