Ухвала суду № 53536960, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/30237/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Єгорова О.О.,

відповідача - Морозова П.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014

у справі № 1570/3458/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.05.2012 № 0000102300 та № 0000112300.

Вказані судові акти мотивовані посиланням на дотримання платником умов формування податкового кредиту з ПДВ при відображенні у податковому обліку господарських операцій з поставки підрядних робіт у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Гарант Інвест-55» (далі - ТОВ «Буд Гарант Інвест-55»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення оперативних заходів обставинам, які свідчать про те, що роботи, які виступали предметом поставки у рамках взаємовідносин позивача із задекларованим контрагентом (ТОВ «Буд Гарант Інвест-55»), були придбані останнім у фіктивного суб'єкта господарювання; наведене, на думку скаржника, свідчить про фактичну відсутність активу, який виступав предметом розглядуваних операцій, та підтверджує їх номінальне оформлення виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» за період з 01.09.2011 по 31.10.2011, оформлену актом від 12.04.2012 № 14/15-2/00206539/5.

Під час цієї перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за операціями з придбання у названого постачальника підрядних робіт з посиланням на фіктивний характер цих операцій, що стало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 № 0000102300, за яким Товариству визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 331 441 грн. із застосуванням 165 720,50 грн. штрафних санкцій;

податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 № 0000112300 про визначення платникові суми завищення від'ємного значення ПДВ за розглядуваний звітний період у розмірі 254 603 грн. із застосуванням 127 301,50 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Інспекцією не представлено належних доказів вчинення Товариством дій, спрямованих на необґрунтоване одержання податкової вигоди. При цьому суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано виходили з такого.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

При цьому подання платником усіх належним чином оформлених документів податковому органові з ціллю отримання податкової вигоди є достатньою підставою для її одержання, якщо податковим органом не представлено суду доказів недостовірності або суперечливості вказаних у таких документах відомостей.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27.03.2012 у справі за позовом приватного підприємства «Ангара» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, за участю прокуратури м. Києва, про скасування податкового повідомлення-рішення та здійснення відшкодування з податку на додану вартість, про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доказування недостовірності відомостей у поданих платником первинних документах, отримання ним податкової вигоди не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності покладається на податковий орган.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що у перевіреному періоді у рамках виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» виконував роботи з монтажу, технічного обслуговування та ремонту машин загального призначення; на підтвердження факту виконання цих операцій позивачем подано: договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2В, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, податкові накладні. За оцінкою судів, вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг та зміст розглядуваних операцій і їх учасників.

Інспекцією не подано належних доказів, які б слугували підтвердженням нереальності спірних правовідносин між позивачем та названим контрагентом і спростовували б факти, засвідчені первинними документами.

Так, в основу висновку про схемний характер правовідносин позивача та ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» Інспекцією покладено обставини щодо фіктивності правовідносин між цим підрядником та залученим ним субпідрядником (товариством з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс»), установлені податковим органом у ході проведення перевірки ТОВ «Буд Гарант Інвест-55».

Втім платник (позивач у справі) не несе відповідальність за неналежне виконання залученою контрагентом юридичною особою своїх податкових обов'язків, за умови та порядок провадження нею господарської діяльності, позаяк не має відносно такої особи контрольних повноважень. Матеріали справи не містять доказів наявності взаємовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс», утягнутості позивача до ланцюга господарських зв'язків, у яких внаслідок узгоджених, не обумовлених ринковими механізмами дій платника та підконтрольних йому підприємств, які є формально відокремленими від нього, досягаються вигідні для одного з суб'єктів (позивача у справі) результати у сфері оподаткування.

Товариство жодним чином не могло вплинути на вибір ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» своїх контрагентів-субпідрядників (зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «Тетрабудсервіс»). Адже ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» є самостійним суб'єктом господарювання та на власний розсуд приймає рішення про необхідність залучення ним інших осіб до виконання зобов'язань. А відтак за наявності належного підтвердження факту поставки спірних підрядних робіт позивачеві задекларованим контрагентом (ТОВ «Буд Гарант Інвест-55») правовідносини останнього з іншими контрагентами не можуть впливати на податковий облік позивача.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Товариства на податковий кредит та реальність господарських операцій ТОВ «Буд Гарант Інвест-55» підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2014 у справі № 1570/3458/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько