Ухвала суду № 53536958, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/42977/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Галика О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Логос" (далі - Підприємство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 826/16368/13-а

за позовом Підприємства

до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2013 № 0003542280.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014, у позові відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач не довів належними засобами доказування реального виконання операцій з придбання товарів і послуг у спірних контрагентів та не спростував факти, покладені Інспекцією в основу прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Підприємства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що господарські операції позивача з придбання у задекларованих контрагентів товарів та послуг відображені у податковому обліку платника відповідно до їх дійсного економічного змісту на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Підприємству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 3 466 875 грн. (у тому числі на 2 773 500 грн. за основним платежем та на 693 375 грн. за штрафними санкціями), було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ортей», товариством з обмеженою відповідальністю «Галард Сервіс Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Сервіс Компані», товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдайленд» за період з 01.01.2011 по 31.05.2013, оформленої актом від 26.07.2013 № 492/22-80/30726371.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про формування платником податкового кредиту за безтоварними операціями з придбання послуг з інформатизації, з інформаційно-консультативного та технічного супроводу та товарно-матеріальних цінностей у названих контрагентів.

Вказаний висновок мотивований протиправним характером діяльності зазначених контрагентів, яка полягала у документуванні фіктивних операцій з постачання товарів (робіт, послуг), проведенні транзитних грошових потоків та конвертації безготівкових коштів у готівку. Також Інспекція наголошує на тому, що усі первинні документи від імені названих контрагентів підписані невідомими особами, а керівники цих товариств заперечують як вчинення будь-яких дій від імені очолюваних ними підприємств у процесі здійснення реальної фінансово-економічної діяльності, так і уповноваження інших осіб на вчинення таких дій.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Якщо при вирішенні податкового спору контролюючим органом представлено докази, зокрема, того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Застосовуючи наведені правила оподаткування при оцінці правовідносин позивача зі спірними контрагентами, суди дійшли висновку, що представлені платником договори, податкові накладні та акти надання послуг з урахуванням доводів Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, не підтверджують фактичних рух активів у процесі виконання розглядуваних операцій.

Так, зміст зазначених первинних документів не дозволяє встановити конкретних виконавців наданих послуг, хід їх виконання (де і коли надавалися, ким контролювалися тощо), а також призначення та фактичного використання цих послуг у господарській діяльності Підприємства.

Аналогічних висновків дійшли суди й за наслідками надання правового аналізу правовідносинам позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Ортей» з поставки Підприємству товарно-матеріальних цінностей (комплекту бортового, датчику рівня палива «Епсилон», гальванічної розв'язки ВРS-6).

Причиною невизнання права платника на податковий кредит по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Трей даленд» судами зазначено відсутність у платника податкових накладних за цими операціями. Наведений висновок судів цілком відповідає положенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який вимагає підтвердженість податкового кредиту податковими накладними на час проведення перевірки.

На підставі цього об'єктивно підтримали правову позицію Інспекції по справі щодо створення позивачем штучної видимості здійснення господарських операцій із задекларованими постачальниками шляхом формального складення необхідних документів, позаяк ці документи не є достатніми для підтвердження фактичного виконання заявлених поставок.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову Підприємства.

Покладені в основу касаційної скарги доводи Підприємства не спростовують обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та, відповідно, не впливають на законність прийнятих судових актів.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника свідчать про незгоду позивача з оцінкою доказів та з установленими у справі фактичними обставинами. Переоцінка ж встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів у касаційній інстанції є неприпустимим в силу частини першої статті 220 КАС.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Логос" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 у справі № 826/16368/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько