Ухвала суду № 53536899, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/27067/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 по справі №2-а-5728/09/2270/1 (№4565/10/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АДВАНС» до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АДВАНС» (далі - ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області (далі - ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області, відповідач) про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 04.06.2009 №0001752301/0/4591, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11124,00грн., в тому числі 7416,00грн. - основний платіж та 3708,00грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001772301/0/4592, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22500,00грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області ДПС 13.05.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.06.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, частини четвертої підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 10, пункту 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок податкового органу про порушення ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «УПТК-4» та КП «Управління автомобільних шляхів», ВАТ «Вінницький асфальтобетонний завод», ТОВ «Унідор-Плюс», ТОВ «Унідор» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Також відповідач зазначає про безпідставність віднесення ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» до складу валових витрат витрати на придбання аудиторсько-консультаційних послуг за договорами укладеними між позивачем та ПП ОСОБА_1, оскільки понесені витрати не підтверджено відповідними обліковими документами, що свідчить відсутність реальності та фактичного виконання договірних відносин.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області складено акт від 22.05.2009 №4742/23-4/33087675 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.06.2009 №0001752301/0/4591, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11124,00грн., з яких 7416,00грн. - основний платіж та 3708,00грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001772301/0/4592, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22500,00грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено реальність спірних господарських операцій ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» з ТОВ «УПТК-4», що підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем договором купівлі-продажу бітума, додатковими угодами до вказаного договору, видатковими накладними, податковими накладними, актами на вартість залізничних перевезень вантажу та переадресації вагонів, накладними та залізничними квитанціями про прийняття товару до перевезення, що підтверджують зв'язок ТОВ «УПТК-4» з вантажовідправником та його відношення до бітуму, що постачався. Факт оплати за вказаним договорм підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що між ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» та КП «Управління автомобільних шляхів», ВАТ «Вінницький асфальтобетонний завод», ТОВ «Унідор Плюс», ТОВ «Унідор» було укладено ряд договорів поставки товару (бітуму). Реальність та товарність проведених господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема договорами поставки товару, специфікаціями до договорів, накладними, податковими накладними, актами звірки взаєморозрахунків до договорів.

Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своє формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства.

До того ж, основними видами діяльності позивача є оптова торгівля паливом, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та інші види діяльності, а тому придбані у контрагентів товари (послуги) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «УПТК-4», КП «Управління автомобільних шляхів», ВАТ «Вінницький асфальтобетонний завод» та ТОВ «Унідор-Плюс», ТОВ «Унідор».

Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що доводи ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області про безпідставність віднесення ТОВ «КОМПАНІЯ АДВАНС» до складу валових витрат витрати на придбання аудиторсько-консультаційних послуг за договорами укладеними між позивачем та ПП ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки наявними в матеріалах справи документи, зокрема актами прийому-передачі аудиторсько-консультаційних послуг, висновком про достовірність фінансової звітності позивача за звітний період, що завершився 31.12.2006 та висновком незалежного аудитора щодо фінансової звітності позивача за звітний період, що завершився 31.12.2007, підтверджено не лише реальність проведених операцій, а і фактичне отримання договірних послуг з метою подальшого використання в межах власної господарської діяльності .

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду та апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з вказаними контрагентами.

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.06.2009 №0001752301/0/4591 та №0001772301/0/4592 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 по справі №2-а-5728/09/2270/1 (№4565/10/9104) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв