Ухвала суду № 53536897, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/47197/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 по справі №2а-6828/12/1370 (№9104/179178/12) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр груп» (далі - ТОВ «Прем'єр груп», позивач) до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2012 №0002482321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 234652,50грн., з яких 187722,00грн. - основний платіж та 46930,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 №0002482321.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач 04.09.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 11, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прем'єр груп» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий, березень 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Прем'єр груп» вимог підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження позивачем податку на додану вартість на суму 187722,00грн., у тому числі за лютий 2012 року на суму 76583,00грн., за березень 2012 року на суму 111139,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем помог податкового законодавства грунтується на неправомірному формуванні позаткового кредиту за господарськми опеаціями з ТОВ «Оптик Україна» з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Вказаний висновок сформовано на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Оптик Україна» від 18.06.2012 №1161/110/22-40/33533629 яким встановлено безтоварний характер господарських операцій ТОВ «Оптик Україна» з його контрагентами (укладання цивільно-правових угод задля проведення транзитних операцій з метою одержання незаконної податкової вигоди та штучного формування податкового кредиту).

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова складено акт від 18.07.2012 №1092/22-20/25225316 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2012 №0002482321, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 234652,50грн., у тому числі 187722,00грн., - основний платіж та 46930,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено реальність спірних господарських операцій між ТОВ «Прем'єр груп» та ТОВ «Оптик Україна», що підтверджується матеріалами справи, зокрема наданими позивачем договорами, угодою про надання послуг, актом здачі-приймання виконаних робіт, рахунками, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними; фактичне отримання товару та його транспортування підтверджується витягом із журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Прем'єр груп» на отримання товару, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та договором оренди складського приміщення; оплату за вказаними договорами було проведено в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів позивача на розрахункових рахунок ТОВ «Оптик Україна», що підтверджується платіжними дорученнями.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Оптик Україна», а саме: отримання товарів (послуг) також підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою даних журналу складського обліку.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи підтверджують не лише реальність укладених правочинів, а і фактичне виконання умов договорів.

Судом також встановлено, що товар, придбаний у ТОВ «Оптик Україна», було використано позивачем у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, вказані обставини підтверджено відповідачем в акті перевірки 18.07.2012 №1092/22-20/25225316, зокрема податковим органом встановлено, що ТОВ «Прем'єр груп» займається виробництвом етикеткової продукції з придбаних матеріалів задля її подальшої реалізації з метою отримання прибутку.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ «Оптик Україна» було зареєстровано в установленому законом порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ТОВ «Оптик Україна».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також звертає увагу на те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у Сихівському районі м. Львова у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Оптик Україна».

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність прийняття податкового повідомлення-рішення від 24.07.2012 №0002482321 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 по справі №2а-6828/12/1370 (№9104/179178/12) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв