Ухвала суду № 53536893, 30.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Київ К/800/34529/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 по справі №825/704/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 17.01.2013 №0000471720 та №0000481720.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо безтоварності господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з контрагентами є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ м. Чернігові ДПС 25.06.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 177, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Чернігові ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 177 Податкового кодексу України внаслідок завищення позивачем валового доходу за 2011 рік на суму 579,17грн.; пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» внаслідок завищення позивачем валових витрати на суму 60833,34грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2010 року на суму 43083,34грн., за 2011 рік на суму 17750,00грн.; статті 177 Податкового кодексу України, статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» внаслідок заниження позивачем чистого оподаткованого доходу за ІІ квартал 2010 року на суму 2625,35грн., за ІІ-ІІІ квартал 2010 року на суму 3271,01грн., за ІІ-ІV квартал 2010 року на суму 47686,27грн., за 2011 рік на суму 64857,17грн.; підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного декларування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 116,00грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на 2433,00грн.; пункту 187.1 статті 187, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 7.3, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок занижено позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 2433,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 з ПП «Еверест», ТОВ «Супреммум», ПП «Акцент 88» та ТОВ «Компанія «Прогрес-2010» мали безтоварний характер, були спрямовані на укладання угод без мети реального настання правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків, що свідчить про їх нікчемність.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС складено акт від 03.01.2013 №8/17/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2013 №0000471720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доході фізичних осіб на 10372,47грн., в тому числі 9728,56грн. - основний платіж та 643,91грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000481720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3650,00грн., в тому числі 2433,00грн. - основний платіж та 1217,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, як включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач здійснював закупку у ПП «Еверест», ТОВ «Супреммум», ПП «Акцент 88» та ТОВ «Компанія «Прогрес-2010» продуктів харчування (горох колотий, рис камоліно, пшоно, оцет столовий), факт придбання та використання придбаного товару підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, рахунками-фактури, податковими накладними; оплату за придбаний товар було проведено позивачем у безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунку з банку та платіжним дорученням. Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальників. Проведені операції відображені у книзі обліку позивача за 2010-2011 роки . Наявність вказаних документів в акті перевірки не спростовано.

Придбаний позивачем у ПП «Еверест», ТОВ «Супреммум», ПП «Акцент 88» та ТОВ «Компанія «Прогрес-2010» товар в подальшому було реалізовано контрагентам-покупцям, що підтверджується матеріалами справи.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних операцій ПП «Еверест», ТОВ «Супреммум», ПП «Акцент 88» та ТОВ «Компанія «Прогрес-2010» були належним чином зареєстровані суб'єктами господарювання, мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ПП «Еверест», ТОВ «Супреммум», ПП «Акцент 88» та ТОВ «Компанія «Прогрес-2010».

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновку судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 №0000471720 та №0000481720.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231 та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 по справі №825/704/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв