Постанова № 53536144, 12.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14812/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Архібуд» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 24126552210, № 24226552210 від 08.07.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані представником позивача копії документів не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин із контрагентами, а також здійснення ними реальних господарських операцій. Висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, отже оскаржувані рішення є такими, що прийняті правомірно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі Головного Управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Архібуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 112/26-55-22-10/31454273 від 18.06.2015 (а.с. 9-58 т. 1).

В акті перевірки податковим органом зазначено виявлені під час перевірки порушення вимог чинного законодавства України, зокрема:

- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 2074020 грн у тому числі за 4 квартал 2012 року на суму 481657 грн, 2013 рік на суму 1592363 грн;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 2 069 929 грн в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 90 084 грн, листопад 2012 року на суму 219 525 грн, грудень 2012 року на суму 74 828 грн, січень 2013 року на суму 80 870 грн, лютий 2013 року на суму 128 659 грн, березень 2013 року на суму 119 391 грн, квітень 2013 року на суму 175 277 грн, травень 2013 року на суму 70 850 грн, червень 2013 року на суму 69 355 грн, липень 2013 року на суму 229 054 грн, серпень 2013 року на суму 125 091 грн, жовтень 2013 року на суму 154 622 грн, листопад 2013 року на суму 166 029 грн, грудень 2013 року на суму 219 539 грн;

- п. 249 ст. 249, ст. 250 ПК України - не подано декларацію за 4 кв. 2012 року з екологічного податку, занижено податкове зобов'язання по екологічному податку за розміщення відходів за період, що перевірявся в загальній сумі 2203, 20 грн.

На підставі акту перевірки, 08.07.2015 відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 24126552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2069929,00 грн за основним платежем та у розмірі 517482,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 73 т. 1); № 24226552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2074020,00 грн за основним платежем та у розмірі 518505,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 74 т. 1).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Оріон-Транс» та ТОВ «Транспорт-Експрес 2».

Так, між позивачем та ТОВ «Оріон-Транс» укладено договір постачання товару № 15/11/13-О від 15.11.2013 (а.с. 78-80 т. 1) та договір постачання товару № 31/10/13-О від 31.10.2013 (а.с. 81-84 т. 1), за умовами яких ТОВ «Оріон-Транс» (продавець) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність ТОВ «Архібуд» (покупець) певний товар, а ТОВ «Архібуд» (покупець) зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані копії податкових (а.с. 69-83 т. 2) та видаткових накладних (а.с. 84-91 т. 2), актів здачі-прийняття робіт (а.с. 9-10 т. 3), ТТН (а.с. 12-112 т. 3), специфікацій (а.с. 55 т. 9), актів приймання-передачі товару (а.с. 106-107, 111-112 т. 9), платіжні доручення (а.с. 55-58 т. 17).

Між позивачем та ТОВ «Транспорт-Експрес 2», у свою чергу, укладені:

- договір постачання товару № 27/02/12-1 від 27.02.2012 (а.с. 85-87 т.1);

- договір постачання товару №01/11/12-1 від 01.11.2012 (а.с. 88-90 т. 1);

- договір постачання товару №01/06/12-3 від 31.05.2012 (а.с. 91-93 т. 1);

- договір постачання товару №04/04/12-1 від 04.04.2012 (а.с. 94-96 т. 1);

- договір постачання товару №15/05/12-1 від 15.05.2012 (а.с. 98-100 т. 1);

- договір постачання товару №01/09/12-1 від 01.09.2012 (а.с. 103-105 т. 1);

- договір постачання товару №01/10/12-1 від 01.10.2012 (а.с. 106-108 т. 1);

- договір постачання товару №01/11/12-1 від 01.11.2012 (а.с. 109-111 т. 1);

- договір постачання товару №03/01/13-1 від 03.01.2013 (а.с. 112-114 т. 1);

- договір постачання товару №19/03/13-1 від 19.03.2013 (а.с. 115-117 т. 1);

- договір постачання товару №20/03/13-1 від 20.03.2013 (а.с. 118-120 т. 1);

- договір постачання товару №01/07/13-1 від 01.07.2013 (а.с. 122-124 т. 1);

- договір постачання товару №01/08/13-1 від 01.08.2013 (а.с. 125-127 т. 1);

- договір постачання товару №20/08/13-1 від 20.08.2013 (а.с. 128-130 т. 1);

- договір постачання товару №30/08/13-1 від 01.09.2013 (а.с. 131-133 т. 1);

- договір постачання товарів №01/11/12-1 від 01.11.2012 (а.с. 134-136 т. 1).

За умовами даних договорів ТОВ «Трансорт-Експрес 2» (продавець) зобов'язується систематично постачати і передавати у власність ТОВ «Архібуд» (покупець) певний товар, а ТОВ «Архібуд» (покупець) зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах Договору.

На підтвердження виконання умов договорів постачання товару позивачем надано копії податкових (а.с. 143-191 т. 1, а.с. 1-68 т. 2) та видаткових накладних (а.с. 92-167 т. 2), актів здачі-прийняття робіт (а.с. 168-198 т. 2, а.с. 1-8 т. 3), ТТН (а.с. 113-158 т. 3, а.с. 1-219 т.4, а.с. 1-230 т. 5, а.с. 1-173 т. 6 специфікацій (а.с. 43-54, 56-57 т. 9), актів приймання-передачі товару (а.с. 58-105, а.с. 108- 110 т. 9), платіжні доручення (а.с. 59-102 т. 17).

Недоліки, що містяться в податкових накладних, актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), ТТН, на які вказує суд першої інстанції, колегія суддів не бере до уваги, оскільки при дослідження обсягу податкових прав та обов'язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази по справі у сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Посилання податкового органу на певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних є безпідставними, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 128/2568 від 20.02.1998 не є законодавчим документом з питань оподаткування і не може регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Дані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що товарно-матеріальні цінності отримано уповноваженою особою позивача за довіреностями № 808 від 02.12.2013, № 454 від 01.07.2013, № 386 від 01.06.2013, № 324 від 01.05.2013, № 229 від 01.04.2013, № 146 від 01.03.2013, № 71 від 01.02.2013, № 5 від 01.01.2013, № 986 від 01.12.2012, № 847 від 01.11.2012, № 734 від 01.10.2012, № 737 від 01.10.2012.

Всі вищезазначені докази були дослідженні колегією суддів в ході розгляду справи.

Контрагенти, якими позивач укладав договори, на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вищевказані бухгалтерські документи в своїй сукупності підтверджують факт укладення вищевказаних договорів та факт їх виконання.

Також колегія суддів звертає увагу, що придбані позивачем будівельні товари та послуги використовувались позивачем у господарській діяльності для виконання договорів:

- договір №7 від 01.12.2009 на виконання комплексу робіт з будівництва споруд по вулиці Конєва,7 в місті Києві (а.с. 9-15 т. 7);

- договір № 21-03-2011 від 21.03.2011 на виконання комплексу робіт з будівництва Дзвіниці Собору Преображення Господарського на житловому масиві «Теремки-2» (а.с. 16-22 т. 7);

- договір №20-04-2011 від 20.04.2011 на виконання комплексу робіт з будівництва житлового будинку №1 з об'єктами культурно-побутового, соціального призначення на вулицях Академіка Костичева, Академіка Вільямса, Маршала Конєва (6-й мікрорайон) у Голосіївському районі міста Києва (а.с. 24-30 т. 7;

- договір №09-09-2010 від 09.09.2010 на виконання комплексу робіт з будівництва житлового будинку №8-Г на будівництві житлових будинків з закладами по обслуговуванню населення по вулиці Вільямса,7 і вулиці Ломоносова, 42-50 (3 мікрорайон) в Голосіївському районі міста Києва (а.с. 32-39 т. 7);

- договір підряду №2-07-12 від 02.07.2012 на будівництво початкової школи у житловому кварталі з об'єктами культурно-побутового та соціального призначення (а.с. 41-45 т. 7);

- договір підряду № 5-06-2013 від 05.06.2013 на будівництво закладу громадського харчування (а.с. 46-51 т. 7);

- договір підряду № 5-07-2013 на будівництво закладу громадського харчування від 05.07.2013 (а.с. 52-57 т. 7);

- договір підряду № 22-11-2013 від 22.11.2013 (а.с. 58-60 т. 7);

- договір підряду №19-08-2013 від 19.08.2013 (а.с. 62-64 т. 7).

Відповідно до умов перелічених договорів, позивач є підрядником.

На підтвердження виконання будівельних робіт позивачем надано суду першої інстанції копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ (а.с. 65 т. 7, а.с. 1, 12, 16, 18, 28, 34, 40, 42, 45, 52, 56, 69, 76, 90, 97, 109, 118, 122, 132, 138, 140, 149, 156, 158, 160, 169, 171, 177, 179, 181, 183, 185, 193, 195, 197, 199, 205, 207, 217, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 238, 243 т. 8, а.с. 1, 3, 5, 7, 10, 12, 17, 20, 29 т. 9), актів здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 66-67 т. 7, а.с. 2-11, 13-15, 17, 19-27, 29-33, 35-39, 41, 43-44, 46-51, 53-55, 57-68, 70-75, 77-89, 91-96, 98-108, 110-117, 119-121, 123-131, 133-137, 139, 141-148, 150-155, 157, 159, 161-168, 170, 172-176, 178, 180, 182, 184, 186-192, 194, 196, 198, 200-204, 206, 208-216, 218-222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236-237, 239-242, 244-255 т. 8, а.с. 2, 4, 6, 8-9, 11, 13-16, 18-19, 21-28, 30 т. 9), дозволів на виконання будівельних робіт (а.с. 113 т. 9), сертифікатів (а.с. 114-117), актів готовності об'єктів до експлуатації (а.с. 118-127 т. 9), журналів бетонних робіт (а.с. 128-148, 228-263 т. 9, а.с. 57-66, 94-143, 171-201 т. 10, а.с. 1-34, 45-84 т. 11), загальних журналів робіт (а.с. 149-167, 197-227 т. 9, а.с. 26-56 т. 10), актів закриття прихованих робіт (а.с. 168-196 т. 9, а.с. 1-25, 144-151, 155-165, 167-170, 202-211 т. 10, а.с. 43-44 т. 11), актів огляду прихованих робіт (а.с. 67-93, 152-154, 166, 212-332 т. 10, а.с. 35-42 т. 11), протоколів за результатами випробувань (а.с. 87-93, 96-106, 109-120 т. 11), паспортів якості (а.с. 123-250 т. 11, а.с. 1-250 т. 12, а.с. 1-250 т. 13, а.с. 1-250 т. 14, а.с. 1-250 т.15, а.с. 1-250 т.16, а.с. 1-7 т. 17).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що всі придбані у контрагентів будівельні товари позивач використав у власній господарській діяльності. Тому суд вважає безпідставним висновок податкового органу, що на підставі перелічених вище документів неможливо встановити факт того, що будівельні роботи позивачем виконувалися із використанням того матеріалу, який ним придбаний у ТОВ «Оріон-Транс» та ТОВ «Транспорт-Експрес 2».

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 139.1.9 ст. 139 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п. 192.1.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Підпунктом 198.1 пункту 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З урахуванням вищевикладеного та з урахуванням вищезазначених норм податкового законодавства України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, укладаючи відповідні договори зі своїми контрагентами, мав мету здійснення господарської діяльності для подальшого отримання від такої діяльності економічної вигоди та прибутку.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно частини першої ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2015 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 24126552210, № 24226552210 від 08.07.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Архібуд» судові витрати в розмірі 5 359, 2 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 17.11.2015.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Аліменко В.О.