Рішення № 5350639, 06.10.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09 Справа № 17/233/09

Суддя

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” в особі філії Оріхівського управління по газопостачанню та газифікації, 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Піщана, 14

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 70500, Запорізька область, м. Оріхів, АДРЕСА_1

про стягнення 9 119,48 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Дмитрієва Н.М., довіреність від 05.01.09 № 08/22

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

06.07.09 до господарського суду Запорізької області звернулось відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” в особі філії Оріхівського управління по газопостачанню та газифікації (надалі - ВАТ “Запоріжгаз”) з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 8 846,54 грн., з яких: основного боргу в розмірі 7 485,46 грн., пені в розмірі 556,18 грн., індексу інфляції - 211,40 грн., штрафу у розмірі 523,98 грн., 3 % річних - 69,52 грн.

Ухвалою від 06.07.09 судом порушено провадження у справі № 17/233/09, судове засідання призначено на 03.08.09. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 03.08.09 було оголошено перерву до 10.08.09, про що сторони повідомлені належним чином.

У засіданні суду 10.08.09 позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог за вих. від 03.08.09 № 195 відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 9 119,48 грн., з яких суму основного боргу в розмірі 7 485,46 грн., пеню в розмірі 723,53 грн., інфляційних витрат - 296,07 грн., штраф у розмірі 523,98 грн., 3 % річних в розмірі 90,44 грн., а всього - 9 119,48 грн.

Заява про уточнення позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Представник відповідача в судове засідання 10.08.09 не зявився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 10.08.09 в.о. голови господарського суду Запорізької області продовжено строк вирішення спору у справі № 17/233/09 на один місяць.

Ухвалою суду від 10.08.09 розгляд справи відкладено на 06.10.09.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 06.10.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення у повному обсязі.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях з урахуванням заяви по збільшення розміру позовних вимог. Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України і полягають в тому, що 27.04.07 між сторонами укладений договір на постачання природного газу № 320016 з додатковими угодами, за умовами якого позивач зобовязався передати відповідачу природний газ, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити газ. У лютому 2009 року позивачем передано відповідачу природний газ в обсязі 4 000 м3 на загальну суму 10 184,40 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.09. Відповідач оплату за спожитий газ за зазначений період не здійснив, внаслідок чого, з урахуванням передоплати в сумі 2 698,94 грн., заборгованість відповідача за поставлений у лютому природний газ за спірним договором склала 7 485,46 грн. 25.03.09 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 96 з вимогою про погашення боргу в розмірі 7 485,46 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення. Вартість поставленого природного газу станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідачем не оплачена. За несвоєчасну оплату спожитого природного газу відповідачу нараховано пеня у розмірі 723,53 грн. за період з 10.03.09 по 03.08.09, штраф в сумі 523,98 грн., 3% річних - 90,44 грн. за період з 10.03.09 по 03.08.09 та 296,07 грн. індексу інфляції за березень - червень 2009 року. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що з розрахунком позивача згоден у повному обсязі, однак вважає, що ФОП ОСОБА_1 не повинен нести відповідальності за не оплату отриманого природного газу за спірним договором, оскільки ФОП ОСОБА_1 передав приміщення, до якого подавався природний газ, в суборенду ФОП ОСОБА_3 на підставі договору суборенди приміщення від 01.01.09, згідно з п. п. 3.2, 4.2 якого ФОП ОСОБА_3 взяла на себе обовязок здійснювати оплату за газопостачання згідно діючих тарифів. Таким чином, заборгованість зі сплати за спожитий природний газ в розмірі 4000 м. куб. в лютому 2009 року виникла не з вини ФОП ОСОБА_1, а з вини ФОП ОСОБА_3 Отже, відповідач вважає, що є достатні підстави залучити до участі у справі в якості відповідача ФОП ОСОБА_3, як особу, яка винна у виникненні заборгованості перед позивачем (клопотання додається). На підставі викладеного, відповідач просить суд позовну заяву до ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення; залучити в якості відповідача ФОП ОСОБА_3 та стягнути з останньої заборгованість за спірним договором.

Клопотання відповідача надано відповідно до вимог ст. 22 ГПК України та прийнято судом до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.07 між відкритим акціонерним товариством “Запоріжгаз” (Постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір на постачання природного газу № 320016 з додатковими угодами до нього за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобовязався передати Покупцю природний газ, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. п. 3.2, 3.3 договору, кількість газу, поставленого Покупцю, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються Постачальником та Покупцем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем, Покупець зобовязується надати Постачальнику два примірними акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печатками Покупця та Постачальника. Акти приймання-передачі газу є підставами для остаточних розрахунків. У разі несвоєчасного надання актів приймання-передачі газу позивач має право припинити постачання газу відповідачу.

Пунктом 5.2 договору визначено, що загальна щомісячна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору, буде визначена на підставі актів приймання-передачі за звітний місць та ціни, що визначена в п. 5.1 договору.

15.12.08 та 30.01.09 між сторонами були укладені додаткові угоди до договору від 27.04.07 № 320016, які є його невідємними частинами. Додатковою угодою від 15.12.08 сторонами був визначений обсяг постачання природного газу на період з 27.04.09 по 28.02.09, а додатковою угодою від 30.01.09 були встановлені нові ціни на природний газ починаючи з 01.01.09.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у лютому 2009 року позивачем було передано у власність відповідача природний газ в обємі 4 000 м.3 за ціною 2 546,10 грн. на суму 10 184,40 грн.

Факт постачання відповідачу протягом спірного періоду вказаного обсягу природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.09, який підписаний сторонами договору.

Отже, позивач взяті на себе зобовязання за договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата за природний газ проводиться відповідачем грошовими коштами в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 7 банківських днів до початку місяця поставки природного газу;

- послідуюча оплата в розмірі 50 % проводиться до 13-го числа місяця постачання природного газу.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Однак, відповідач оплату за природний газ за лютий 2009 року не здійснив, проте з урахуванням здійсненої відповідачем передплати в сумі 2 698,84 грн., заборгованість відповідача за поставлений природний газ за договором за лютий 2009 року склала 7 485,46 грн.

25.03.09 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 961 з вимогою про погашення боргу в сумі 7 485,46 грн., яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи викладене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 7 485,46 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобовязання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 11.1 договору сторони узгодили, що даний договір в частині проведення розрахунків за газ діє до їх повного здіснення.

Отже, зобовязання відповідача оплатити поставлений природний газ не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлений йому природний газ в сумі 7 485,46 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ВАТ “Запоріжгаз” у розмірі 7 485,46 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Твердження відповідача стосовно того, що заборгованість зі сплати за спожитий природний газ в розмірі 4000 м. куб. в лютому 2009 року виникла не з вини ФОП ОСОБА_1, а з вини ФОП ОСОБА_3, яка на думку відповідача повинна нести відповідальність за не оплату отриманого природного газу за спірним договором, оскільки ФОП ОСОБА_1 передав приміщення, до якого подавався природний газ, в суборенду ФОП ОСОБА_3 на підставі договору суборенди приміщення від 01.01.09, суд вважає хибними виходячи з того, що договір, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги укладено саме з ФОП ОСОБА_1 Таким чином, позивач цілком обґрунтовано звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за спірним договором саме з ФОП ОСОБА_1

За приписами ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості відповідача ФОП ОСОБА_3

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 7 485,46 грн. заборгованості за поставку природного газу за договором від 27.04.07 № 320016 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, (…), сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Сторони в п. 7.2 договору обумовили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п 6.1. договору, Покупець сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.96 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, за період часу з 10.03.09 по 03.08.09 розмір пені становить 723,53 грн., а розмір штрафу складає 523,98 грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений. Однак, згідно з розрахунком суду, пеня за період з 10.03.09 по 03.08.09 становить 702,61 грн. У звязку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 723,53 грн. пені підлягають задоволенню частково в сумі 702,61 грн. В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовляється.

Розрахунок штрафу проведено позивачем вірно, внаслідок чого вимога в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір інфляційних витрат за період березень - червень 2009 року складає 296,07 грн. та 3% річних за період з 10.03.09 по 03.08.09 становить 90,44 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 101,77 грн. державного мита та 314,28 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (70500, Запорізька область, м. Оріхів, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Запоріжгаз” в особі філії Оріхівське управління по газопостачанню та газифікації (70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Піщана, 14, код ЄДРПОУ 05535361, р/р 2602304958001 у ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) - 7 485 (сім тисяч чотириста вісімдесят пять) грн. 46 коп. основного боргу, 702 (сімсот дві) грн. 61 коп. пені, 523 (пятсот двадцять три) грн. 98 коп. штрафу, 90 (девяносто) грн. 44 коп. 3% річних, 296 (двісті девяносто шість) грн. 07 коп. втрат від інфляції, 101 (сто одну) грн. 77 коп. державного мита та 314 (триста чотирнадцять) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя В.Л. Корсун